• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування й використання прибутку

Прибуток в загальному економічному розумінні — це додат­кова вартість, що створюється в процесі виробництва, або ін­шими словами — це вартість, створена в процесі підприємниць­кої діяльності понад вартість виробниче спожитих ресурсів і робочої сили.

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» підприємства, в тому числі й аграрні, ви­значають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичай­ної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльно­сті після оподаткування і чистий прибуток.

Валовий прибуток — це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і ви­робничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різно­вид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із за­гальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вар­тість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.

На другій стадії визначають операційний прибуток.. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що ви­значається відніманням від валового прибутку операційних вит­рат і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До операційних витрат відносять адміністративні (за­гальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалі­зованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо. Дже­релом інших операційних доходів можуть бути доходи від опера­ційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних ак­тивів тощо. Операційна діяльність підприємства — це його основ­на діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестицій­ною чи фінансовою діяльністю.

Як бачимо, за економічним змістом валовий прибуток і опера­ційний прибуток істотно відрізняються між собою. Якщо перший з них характеризує, по суті, ефективність на стадії виробництва про­дукції, то другий дає змогу судити про ефективність використання всіх витрат. Чим менша різниця між сумою валового й операційного прибутку, тим вищою буде ефективність діяльності підприємства за інших однакових умов господарювання в даний звітний період.

На третій стадії визначають прибуток або збиток від зви­чайної діяльності до оподаткування., який являє собою резуль­тат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвести­цій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від не-операційних курсових різниць), і відніманням від одержаного ре­зультату фінансових витрат у формі процентів та інших витрат, пов'язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових ін­вестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових ін­вестицій і необоротних активів).

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяль­ність підприємства, а також операції, що її забезпечують або вини­кають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховують­ся фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефек­тивне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльнос-

ті воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отри­мати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний при­буток і чим вищий ступінь такого перевищення, тим за інших одна­кових умов буде кращим фінансово-економічний стан підприємст­ва. Важливо також пам'ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об'єктом оподаткування.

На четвертій стадії визначають прибуток (збиток) від зви­чайної діяльності після оподаткування як різницю між прибут­ком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток. У 2001 р. підприємства, інші суб'єкти господарю­вання, крім аграрних підприємств, сплачували податок на прибу­ток у розмірі 30 % суми отриманого прибутку від звичайної дія­льності, розрахованого на третій стадії. Що ж стосується аграр­них підприємств, то вони звільнені від сплати цього податку, що дало змогу істотно зменшити на них податковий тиск.

На п'ятій стадії розраховують чистий прибуток (збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності піс­ля оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Надзвичайний при­буток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не є характерною для звичайної діяльності і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звіт­ному періоді. Чистий прибуток повністю залишається в розпоряд­женні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення.

Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку переорієнтувати виробниц­тво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засо­би виробництва, передовіші технології і завдяки цьому забезпечи­ти істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліп­шити її якість, скоротити витрати і цим досягти високої конкурент­ної спроможності. Це, в свою чергу, є гарантом того, що підпри­ємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
3. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
4. Алгоритм формування потенціалу Ф2
5. Алгоритм формування статутного фонду банку
6. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
7. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
8. Аналіз використання капіталу.
9. Аналіз використання матеріальних ресурсів
10. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
11. Аналіз використання обладнання.
12. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання

Переглядів: 693