Питання плану лекції

1.1 Міжнародний поділ праці. Світове господарство.

1.2 Форми міжнародних економічних відносин. Світові інтеграційні процеси.

1.3 Міжнародна торгівля. Зовнішньоторговельна політика держави.

2.Перелік основних категорій (понять )теми, в т.ч. нових категорій і понять : Міжнародна торгівля, міжнародні ринки, торгова політика торгово-економічне сальдо, міжнародний поділ праці, валютна система,платіжний баланс, фінансові інститути, світовий ринок,

Національне виробництво.

3. З’ясування змісту кожного питання та визначення методів і способів подання матеріалу

Зміст питань

Методи

1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство. Для реалізації відносин між країнами встановлюються дипломатичні стосунки, укладаються угоди, договори, що регулюють різні напрямки співробітництва. Країни прагнуть брати участь у міжнародних організаціях (Організації Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародному валютному фонді (МВФ), Світовій організації торгівлі (СОТ) та ін.), створюють міждержавні регіональні об’єднання — економічні (наприклад, Європейський Союз (ЄС)), військово-політичні (Організація Північноатлантичного договору (НАТО)) тощо. Численні міжнародні зв'язки об'єднують країни світу в тісну систему — світове співтовариство, а їхні національні економіки — у світове господарство. Світове господарство — це сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці. Найважливішу роль в об'єднанні країн у світову господарську систему відіграють міжнародні економічні зв'язки. Вони виражаються рухом товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації між країнами, регіонами й частинами світу. Національні господарства взаємодіють у системі світового господарства за законами міжнародного географічного поділу праці. Географічний поділ праці проявляється: а) у формуванні господарської спеціалізації територій, тобто виробництві певної продукції, призначеної для вивозу на інші території. При цьому за певними територіями "закріплюються" ті галузі спеціалізації, для яких тут існують найкращі природні та соціально-економічні умови; б) у товарному обміні між територіями результатами господарської діяльності — вивезенні продукції галузей спеціалізації І ввезенні продукції інших галузей. При цьому завозиться продукція, виробництво якої на даній території або взагалі неможливе (у зв'язку з її природними особливостями), або недостатнє для власних потреб, або ж недоцільне (обходиться дорожче, ніж ввезення з інших територій). Географічний поділ праці може бути: міжрайонним (між окремими територіями в межах однієї держави) і міжнародним (між окремими державами). Господарську спеціалізацію територій визначають як готова продукція (наприклад, автомобілі), так і її частини (деталі, вузли, агрегати), окрім цього сировина й напівфабрикати (залізна руда, кокс, чавун, сталь тощо). Галузями спеціалізації територій можуть бути галузі матеріального виробництва (промисловості, сільського й лісового господарства, рибальства), а також послуги виробничого й невиробничого характеру (ремонтні, будівельні, інженерні, транспортні, комунікаційні, фінансові, науково-технічні, На формування географічного поділу праці впливають різноманітні чинники, які можна згрупувати у три групи: 1) географічне положення країн 2) природно-ресурсна база. 3) соціально-економічні умови 2. Форми міжнародних економічних відносин. Світові інтеграційні процеси. Міжнаро́дні економі́чні відно́сини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів. Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є: 1.міжнародна торгівля товарами, 2.міжнародна торгівля послугами, 3.міжнародна міграція робочої сили, 4.міжнародна міграція капіталу, 5.міжнародні валютно-фінансові відносини, 6.міжнародні кредитні відносини, 7.міжнародні науково-технічні відносини,

Міжнародні економічні відносини проявляються в різних формах. Найдавнішою і найбільш розвинутою з них є міждержавна, або зовнішня, торгівля товарами. Зовнішню торгівлю конкретної країни за певний проміжок часу (наприклад, за рік) характеризують такі показники: *експорт *імпорт *зовнішньоторговельний обіг *торговий баланс *сальдо торгівлі Якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, то сальдо активне, якщо ж перша поступається другій — сальдо пасивне. Такі ж характеристики застосовують і до зовнішньої торгівлі послугами. Є й інші форми міжнародних економічних відносин: кредитно-фінансові відносини — надання позик і кредитів, експорт та імпорт капіталу; науково-технічне співробітництво — обмін науково-технічною інформацією, технічними, комерційними і виробничими знаннями та досвідом (так зване ноу-хау); торгівля патентами й ліцензіями; обмін новітніми технологіями; підготовка спеціалістів за рубежем; здійснення спільних наукових розробок і проектів (наприклад, у сфері дослідження космосу, охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я); спільне підприємництво — створення підприємств, об'єднань, організацій на основі вкладання іноземного капіталу для спільного виробництва й збуту продукції, надання послуг тощо; міжнародний туризм і міжнародні міграції робочої сили. У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий розвитку МЕВ. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб єктами - представниками різних держав. На мікрорівні вирізняють горизонтальну та вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції: · " інтеграція "вниз" (наприклад, приєднання заводу - виробника сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво); · " виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильної компанії заводу, що виробляє металоконструкції); · " невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу. 3.Міжнародна торгівля. Зовнішньоторговельна політика держави. Міжнародна торгівля – специфічна форма обміну продуктами праці та послугами між різними країнами світової спільноти, що пов’язаний загальною інтернаціоналізацією господарського життя, інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції. Світова торгівля – свідоме переміщення товарів та послуг від виробника до споживача за межі національних кордонів з метою отримання прибутку. Для здійснення світової торгівлі, або участі у світовій торгівлі потрібно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру. Світова торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів – експорту та імпорту і характеризується торговим сальдо та торговим оборотом. Експорт – це продаж та вивезення товару за кордон. Імпорт – купівля та ввезення товару з-за кордону. Зовнішньоторговельне сальдо – різниця вартісних обсягів експорту та імпорту. Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту. Відомо, що Україна належить до держав з високим рівнем відкритої економіки, на яку припадає 0,07% світового ВВП та 0,3% світового експорту. Міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни, розвиваючи свою спеціалізацію, можуть підвищувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати загальний обсяг послуг, виробництва та зайнятості населення. Країни отримують перевагу, якщо спеціалізуються на виробництві товарів, що виготовляються з найбільшою ефективністю і потім обмінюються на ті товари, котрі країни самі не в змозі виробляти. Таким чином, країни переконуються, в тому, що брати участь у світовій торгівлі вигідно з багатьох причин, наприклад таких, як відмінності в умовах виробництва, і зменшення витрат, відмінності у смаках населення різних регіонів. Можна зазначити такі фактори розвитку торгівлі: 1. Відмінності у виробничих можливостях, пов’язані з кліматом та природними ресурсами; 2. Зростаючий ефект масштабу, або зменшення витрат у великомасштабному виробництві; 3. Навіть за однакових умов виробництва різні країни можуть торгувати, якщо спостерігаються відмінності у Під впливом науково-технічної революції торговельні зв’язки між країнами ускладнюються і збагачуються, все більше перетворюються в комплексну систему світогосподарських зв’язків, в якій торгівля продовжує займати провідні позиції. Існуючий міжнародний поділ праці буде постійно поглиблюватися, і на його підвалинах випереджаючими темпами будуть зростати і удосконалюватись види міжнародної торгівлі. До основних видів міжнародної торгівлі слід віднести: • торгівлю товарами і послугами; • біржову торгівлю; • торгові ярмарки; • аукціони; • зустрічну торгівлю; • торгівлю на компенсаційних угодах тощо. [2.с 197] Таким чином поняття світового ринку можна розглядати як сукупність національних ринків окремих країн пов'язаних між собою міжнародними економічними відносинами. Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Історія еволюції світового ринку бере свій початок з давнини, вона сприяла розподілу ринків на внутрішні, національні, міжнародні та світові. Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують два важливі структурні параметри світового ринку: товарна структура і регіональна структура. Категорії міжнародної торгівлі охоплюють спектр відносин між суб’єктами світогосподарських зв’язків та мають на меті обмін товарами і послугами,розрахунки за їх отримання, але відрізняються масштабом проведення цих операцій. Розвиток торгівлі характеризується факторами та чинниками, за допомогою яких можна характеризувати торгівельно-економічну спроможність країни. Міжнародна торгівля здійснюється за основними видами, які постійно розвиваються і удосконалюються.

Словесний метод (розповідь) Дати під запис Словесний метод (розповідь) Дати під запис Дати під запис

ІІІ. Заключна частина лекції (5хв)

1. Висновок що підсумовує зміст лекції.

Міжнародні економічні відносини є складовою системи існуючих міжнародних відносин. Поняття «міжнародні відносини» досить широке. Воно включає в себе насамперед міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами цих відносин можуть бути також і міжнародні організації, зокрема економічні, та ін.

Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права.

Отже, міжнародні економічні відносини — це особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями.

За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлено, по-перше, значною кількістю країн, їх угруповань і міжнародних організацій, які є суб’єктами міжнародних економічних відносин. По-друге, на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угруповань

Міжнаро́дні економі́чні відно́сини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Міжнародна торгівля – специфічна форма обміну продуктами праці та послугами між різними країнами світової спільноти, що пов’язаний загальною інтернаціоналізацією господарського життя, інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах науково-технічної революції.

Зовнішньоторговельне сальдо – різниця вартісних обсягів експорту та імпорту.

Зовнішньоторговельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Світове господарство — це сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці.

Світова торгівля – свідоме переміщення товарів та послуг від виробника до споживача за межі національних кордонів з метою отримання прибутку. Для здійснення світової торгівлі, або участі у світовій торгівлі потрібно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру.

2. Контрольні питання:

1.Що це міжнародний поділ праці?

2. Світове господарство та його структура?

3.Форми міжнародних економічних відносин?

4.Як проходять світові інтеграційні процеси?

5.Що таке міжнародна торгівля?

6.Суть світового господарства?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проведення Лекції	\|	Клінічна картина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.