Шляхи вдосконалення юридичної практики.

Юридична практика за своєю сутністю є удосконаленою правовою діяльністю, оскільки здійснюється суб'єктами права згідно з сформованими у суспільстві моделями найбільш ефективних і оптимальних дій, необхідних для отримання бажаного суспільного чи особистого результату. Юридична практика впливає на здійснення соціальними суб'єктами діяльності, але і сама відчуває зворотній вплив різних видів правової діяльності, спрямований на удосконалення та підвищення ефективності цієї практики.

У правотворчій діяльності можна намітити наступні основні шляхи вдосконалення юридичної практики:

— чітке правове визначення системи органів державної влади, які мають повноваження створювати норми права, та встановлення чітких меж наданих правотворчих повноважень;

— докладне врегулювання процедури створення правових норм кожним органом державної влади, уповноваженим на здійснення правотворчих функцій;

— запровадження та правове закріплення планування правотворчої діяльності кожним державним органом на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу;

— правове визначення і закріплення загальнолюдських, економічних, соціальних, політичних та інших критеріїв, яким повинен відповідати кожний правовий акт;

— підвищення правової культури, правової свідомості осіб, які виконують правотворчі функції особисто або у складі державного органу.

У правотлумачній діяльності суттєвому вдосконаленню юридичної практики сприяли б такі заходи:

— правове визначення системи органів державної влади, уповноважених надавати офіційне тлумачення підзаконних правових актів та юридичну силу актів такого тлумачення;

— значне поширення надання уповноваженими органами державної влади офіційних тлумачень правових актів, особливо законів і постанов уряду, для полегшення і однаковості розуміння членами суспільства дійсного змісту правових норм;

— запровадження простих і доступних правових механізмів звернення членів суспільства до уповноважених державних органів за наданням офіційних тлумачень норм права;

— формування і розвиток правосвідомості та правової культури членів суспільства з метою правильного та глибокого розуміння ними змісту правових норм.

Основні шляхи вдосконалення юридичної практики у правореалізаційній діяльності можна виділити такі:

— вчасне і ефективне правове врегулювання суспільних відносин, регламентування яких вимагається нагальними потребами життя суспільства;

— створення правових норм, які б врегульовували суспільні відносини таким чином, щоб члени суспільства мали можливість задовольнити особисті чи соціальні потреби з найменшими затратами зусиль і часу;

— правове санкціонування уповноваженими органами державної влади сформованих у суспільстві звичаїв і прецедентів;

— безвідкладне правове врегулювання існуючих у системі права суперечностей, прогалин, інших неузгодженостей;

— чітке встановлення системи органів державної влади, які мають повноваження застосовувати норми права, та визначення меж правозастосування;

— докладне врегулювання процесуальними нормами порядку застосування правових норм кожним органом державної влади, уповноваженим на правозастосування;

— правове запровадження конкретизації норм права у правозастосовчій діяльності, визначення обсягу повноважень певних державних органів на конкретизацію права, межі конкретизації та юридичну силу конкретизаційних актів;

— підвищення правової культури та свідомості осіб, які реалізують (особливо застосовують) правові норми у правореалізаційній діяльності.

Серед шляхів удосконалення юридичної практики в діяльності зі систематизації права доцільно зупинитись на наступних:

— правове визначення державних органів, наукових установ, навчальних закладів, інших суб'єктів, які здійснюють діяльність з систематизації законодавства, встановлення повноважень і обов'язків цих суб'єктів стосовно систематизації права;

— запровадження у праві планування правосистематизуючої діяльності уповноваженими суб'єктами на коротко-, середньо- та довгочасові терміни;

— докладне врегулювання процедури здійснення всіх видів систематизації правових норм уповноваженими суб'єктами права;

У правовому вихованні основні шляхи удосконалення юридичної практики вбачаються такими:

— розроблення і правове затвердження національної програми розвитку правової культури та підвищення правової свідомості суспільства;

— запровадження реалізації програм правового виховання у навчальних закладах, соціальних групах, політичних партіях, органах державної влади, установах, організаціях, підприємствах, родинах тощо.

4. Юридична професія: поняття та особливості. Поняття "юрист", "правознавець", "правник".

Професія юриста — одна з найдавніших у людському суспільстві. У давньому суспільстві функції правового регулювання здійснювали досвідчені та найбільш авторитетні старійшини, жерці, "волхви", служителі релігійного культу, пізніше — духовенство (єпископи, священики).

Слово "юрист" грецького походження, а в літературній українській мові існує ще й слово "правник". Так чи інакше, ці поняття характеризують особу юриста як фахівця-правознавця.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура,види та функції юридичної практики.	\|	Невід'ємною властивістю юридичної діяльності і юридичної практики є професіоналізм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.