• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ

УПРАВЛІННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИМ ПРОЦЕСОМ

РОЗРОБКА ЯКІСНИХ ВИРОБІВ І ПРОЦЕСІВ

РОЗВЕРТАННЯ ФУНКЦІЇ ЯКОСТІ

Засоби переведення вимог покупця у відповідні вимоги до розробки процесів і виробів випуску продукції

Розробка виробів і процесів з використанням методу планування експериментів, характеристики яких мають мінімальне відхилення від заданих і стійкі до внутрішніх і зовнішніх впливів

Управління технологічним процесом за допомогою контрольних карт. Моніторинг всіх значних подій. Встановлення причин відхилень та їх усунення

Розробка гіпотези факторів, які впливають на якісні характеристики з використання результатів контрольних карт, аналізу характеру і наслідків відмов, а також іншої інформації. Відсліжування факторів, які впливають на якісні характеристики, шляхом планування і аналізу експериментів. Розробка заходів з вдосконалення процессу

Рис. 6.4 Основні етапи управління якістю продукції, які потребують застосування статистичних методів

Причини змін якості носять різний характер:

Випадкові зміни - е сума численних "випадкових причин", вплив кожної з яких незначний, до того ж окрему причину для будь-якої великої складової сукупних змін встановити неможливо.

Виробництву і контролю завжди притаманна стабільна "система випадкових причин".

Невипадкові зміни - зміни (коливання) внаслідок "невипадкових причин" (причин систематичних похибок), які характеризують відмінності між працівником, машинами, матеріалами, методами, в кожному факторі в часі. За наявності "невипадкових причин" зміни в даних не йдуть за очікуваними схемами, і вважається, що процес "некерований".

Виробництву і контролю завжди притаманна стабільна "система випадкових причин".

Невипадкові зміни - е зміни (коливання) внаслідок "невипадкових причин" (причин систематичних похибок), які характеризують відмінності між працівником, машинами, матеріалами, методами, в кожному факторі в часі. За наявності "невипадкових причин" зміни в даних не йдуть за очікуваними схемами, і вважається, що процес "некерований".

Якщо раніше традиційним способом вважалось оцінювання (контроль) виробів, то тепер є прагнення контролювати технологічний процес, характеристики якого дають змогу оцінювати і якість продукції, яка випускається.

Разом з тим регулювання процесів з використанням статистичних методів не замінює:

• вирішення проблем (прийняття рішень);

• винесення надійних технічних оцінок;

• інженерного проектування і наукових розробок;

• оптимізації операцій;

• методів проектування, аналізу й управління.

5. Розробка методів оцінки якості продукції

Виникнення потреби в оцінці якості продукції історично зумовлено розподілом праці та появою масового виробництва. Тут можна виділити 3 етапи.

Перший – етап безпосереднього поєднання людини із засобами виробництва, коли якість продукції залежала від майстерності робітника, його фізичної досконалості, органів його чуття. Виготовлення і споживання продукції не було поділено ні у просторі, ні в часі, тому потреба в оцінці була відсутня.

На другому етапі – етапі машинного виробництва, з посиленням розподілу праці, розвитком товарних відносин, коли продукція виробляється для невідомого споживача і масово, виникає потреба в отриманні об'єктивної оцінки якості продукції; ця оцінка повинна нести інформацію про потреби у тій чи іншій продукції.

Оцінка якості тут вже важлива, але особлива необхідність в ній постає на третьому етапі автоматизованого виробництва, через те, що продукція все більше ускладнюється, одночасно пропонується до декількох десятків різновидів товарів одного й того ж призначення, різко скорочується період між змінами моделей, зростає серйозність наслідків, до яких може призвести неточна чи помилкова оцінка.

До недавнього часу існувало багато видів оцінок для визначення якості продукції:

• відповідність якості продукції чинній НД (стандартам, ТУ, договорам);

• оцінка на виробничій стадії при прийнятті рішення про постановку продукції на виробництво або ще раніше, коли приймається рішення про розробку продукції та її параметри заносяться в карту технічного рівня і якості. Продукцію на цій стадії порівнюють з аналогом, який вже до цього задовольняв конкретну потребу;

• атестація продукції за категоріями якості;

• розбивка продукції за сортами;

• сертифікація продукції;

• за результатами випробувань дослідних зразків;

• оцінка економічності продукції з точки зору витрати ресурсів за собівартістю, цінами (оптовою і роздрібною), сумарними витратами (виготовлення і експлуатації);

• оцінки якості продукції торговими органами для експорту і внутрішніх потреб;

• оцінка держприйманням.

Наявність великої кількості видів оцінок свідчить про два моменти: по-перше, проблема оцінки вважалася складним завданням, по-друге, визнавалось, що в цей час були відсутні достатньо об'єктивні методи по кількісній оцінці якості, які приймались би усіма споживачами. Саме такий стан справ з оцінкою якості продукції зумовив в нашій країні посилення наукових досліджень з пошуку об'єктивних кількісних оцінок якості продукції (також споживчої вартості, корисності), а потім привів і до появи наукового напрямку, пов'язаного з кількісною оцінкою якості, кваліметрії. Кваліметрія оперує не з визначенням абсолютної якості, а з відносними оцінками і визначає якість по відношенню до виробу, взятого за базу порівняння – рівень якості (ГОСТ 15467-79). Були введені поняття показників якості продукції: одиничний, комплексний, груповий, узагальнений, відносний, інтегральний. Пропонувалося враховувати лише найважливіші властивості продукції при оцінках якості продукції. Серед оцінок якості продукції були диференційна, а також - надійності, технічного та техніко-економічного рівня якості. Першим етапом оцінки якості продукції був вибір номенклатури показників якості. У 1979 році ВИДІ стандартизації Держстандарту запропонував для оцінки якості продукції номенклатуру із 10 видів показників; кожний з видів містив більш конкретні показники.

Залежно від засобів, що використовуються, методи вимірювання показників якості поділялись на вимірювальні, реєстраційні, розрахункові, органолептичні, експертні тощо.

За базову модель виробу вибиралась не лише існуюча, але й гіпотетична, що відображає найрізноманітніші рівні якості:

• середній досягнутий світовий;

• середній досягнутий народногосподарський;

• вищий досягнутий народногосподарський;

• економічно-оптимальний;

• перспективний народногосподарський;

• перспективний світовий.

Для отримання відносних показників якості при порівнянні оцінюваного і базового зразка бралися як одиничні показники (диференціальна оцінка), так і узагальнені (комплексна оцінка). Слід ще раз відзначити, що такий підхід до оцінки якості продукції існує іноді й зараз (наприклад, при оцінці рівня конкурентоспроможності продукції), але за кордоном вітчизняні способи оцінок якості продукції не були прийняті.

6. Діяльність метрологічної служби по забезпеченню якості продукції.

Метрологічна служба – одна з ланок державного управління, основними задачами якої є:

• державний метрологічний контроль і нагляд;
• державне випробування засобів вимірювання;
• перевірка засобів вимірювання їх калібрування;
• міжнародне (європейське) співробітництво;
• метрологічне забезпечення підготовки виробництва.

В залежності від функцій, які виконує метрологічна служба, її поділяють на державну і відомчу. До державної метрологічної служби належать:

• Держстандарт;
• Державна служба законодавчої метрології;
• Державна служба єдиного часу та еталон, частот;
• Державна служба стандартизації зразків складу і властивостей речовин і матеріалів;
• Державні наукові метрологічні центри;
• Територіальні органи Держстандарту;

Держстандарт через управління метрології координує діяльність метрологічної служби країни, відповідає за забезпечення проведення єдиної технічної політики, яка містить в собі:

• виконання фундаментальних досліджень в галузі метрології, створення та удосконалення еталоної бази;
• визначення загальних вимог до засобів вимірювання, методів та результатів вимірювання;
• організацію та проведення контролю та нагляду;
• участь у метрологічній діяльності міжнародних метрологічних організацій;
• розробка або участь у розробці національних, державних або багатогалузевих програм з метрології.

До відомчої метрологічної служби відноситься служба головного метрологічного відомства, яка здійснює організаційно-методичне керівництво діяльністю всіх ланок метрологічної служби і метрологічна служба підприємства.

Для забезпечення визначення з необхідною точністю характеристик виробів, напівфабрикатів, вузлів, матеріалів, сировини, параметрів технологічного процесу і устаткування здійснюється метрологічне забезпечення підготовки виробництва, що дозволяє добитися значного підвищення якості виготовлення продукції і зниження непродуктивних витрат на її розробку і виробництво.

Нормативною базою метрологічного забезпечення підготовки виробництва є стандарти державної системи вимірювань, єдиної системи технологічної підготовки виробництва, галузеві стандарти, організаційно-методична та інструктивна документація, що регламентує:

1. Встановлення раціональної номенклатури вимірюваних параметрів та норм точності вимірювань, що забезпечують достовірність вхідного й приймального контролю виробів, вузлів, матеріалів, а також контролю характеристик технологічних процесів і устаткування.

2. Забезпечення технологічних процесів найсучаснішими методиками виконання вимірювань, що гарантують необхідну точність вимірювань, атестація і стандартизація цих методик.

3. Забезпечення (постачання, розробка, виготовлення) виробництва засобами вимірювання, засобів обробки і подання інформації за результатами вимірювання.

4. Забезпечення метрологічного обслуговування (в першу чергу повірка засобів вимірювання).

5. Забезпечення умов виконання вимірювань, встановлених в нормативній документації.

6. Підготовка виробничого персоналу до виконання контрольно-вимірювальних операцій, повірки, ремонту .

7. Організація й проведення метрологічного контролю або експертизи технічної документації.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
7. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм.
8. Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
9. Альтернативні парадигми організаційного процесу
10. Аналіз процесу і продуктів діяльності.
11. Аналіз процесу формування маркетингових комунікацій
12. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.

Переглядів: 886