Ендокринні залози.

Перша допомога при шокових станах

При важких травмах, пораненнях виникає багато факторів, які шкідливо впливають на весь організм. Це біль, втрата крові, утворення в уражених тканинах шкідливих продуктів і т.п. Вони впливають на життєво важливі органи тіла - мозок, залози внутрішньої секреції. Спочатку завдяки своїм захисним механізмам - звуженню судин, прискоренню пульсу для підтримування в нормі кров'яного тиску, подиху і підвищенню обміну речовин - ці органи протидіють шкідливим впливам. Однак тривалий безперервний вплив шкідливих факторів, зрештою, виснажує захисні можливості організму, в результаті виникають порушення кровообігу, подиху і обміну речовин, поєднувані загальною назвою шок.

Таким чином, шок - це серйозна реакція організму на поранення, що становить велику небезпеку для життя потерпілого. Іноді шок виникає відразу ж (миттєвий), в інших випадках - через 2 - 4 години після травми, коли життєво важливі органи тіла загальмовуються і виснажуються в результаті боротьби з наслідками травми.

Ознаками шокового стану є те, що потерпілий у стані шоку блідий, не сприймає навколишнє середовище, чоло покривається холодним потом, зіниці розширені, подих і пульс прискорені, кров’яний тиск падає. При важкому шоковому стані спостерігаються блювота, сильна спрага, колір обличчя стає попелястим, губи, мочки вух і кінчики пальців набувають синюшного відтінку. Такий стан може перейти в несвідоме і закінчитися смертю.

Швидка і ефективна перша допомога, яка надається при будь-якому важкому пораненні, попереджає виникнення шоку. Однак якщо в постраждалого вже розвився шок, йому необхідно надати допомогу, що відповідає, насамперед виду поранення, а саме: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом і тощо. Потім його вкутують у ковдру та вкладають у горизонтальному положенні із трохи опущеною головою. Якщо потерпілий відчуває спрагу і при цьому немає підозри на ушкодження черевних органів, йому дають попити мінеральної води.

Транспортування потерпілого в шоковому стані в лікувальну установу повинна проводитися винятково дбайливо. Всі заходи, що перешкоджають виникненню шоку, полягають у наступному: створення тиші, спокій, тепло (але не перегрівання), зменшення болів, прийом рідини (тільки при кровотечах і опіках, але в жодному разі при пораненнях травного тракту), швидке транспортування.

1) Класифікація ендокринних залоз.

2) Щитовидна залоза.

3) Прищитовидні залози.

4) Вилочкова залоза.

5) Підшлункова залоза.

6) Надниркові залози.

7) Параганглії

8) Статеві залози.

9) Шишкоподібне тіло або епіфіз.

10) Гіпофіз.

Домашнє завдання: вчити лекцію; в зошит з самостійної роботи записати та знати як інсулін діє на мембрани клітин;в зошиті з практики накреслити таблицю, в якій вказати яких порожнинах тіла людини які залози розміщені.

Примітка: вказане курсивом достатньо тільки читати.

1. Основні ознаки ендокринних залоз :

1.У них відсутні вивідні протоки та їх секрети виділяються у кров.

3.Секрети називаються гормонами (збуджуючи речовини).

4. Мають невелику масу.

5. Розташовані в порожнинах тіла

6. Діяльність їх регулюється вегетативної нервовою системою.

7.Гормони в свою чергу впливають на нервову систему (така регуляція називається нейрогуморальною).

До ендокринних залоз належать щитовидна, прищитовидні, вилочкова, надниркові залози, гіпофіз, шишкоподібне тіло,(епіфіз) , панкреатичні острівці, статеві залози. параганглії.

Згідно з сучасною класифікацією ендокринні залози розподіляють на дві групи: залежні і незалежні від передньої частки гіпофіза. До першої групи належать: щитоподібна залоза, коркова частина надниркових залоз і статеві залози. Гіпофіз тропними гормонами регулює функцію цих залоз. До другої групи належать: мозкова речовина надниркових залоз. прищитоподібні залози. параганглії. панкреатичні острівці підшлункової залози. Ці залози не підлягають безпосередньому впливу передньої частки гіпофіза.

2. Щитовидна залоза розміщена в передній ділянці шиї, нижче від під'язикової кістки, й прикриває собою бічну поверхню гортані та передньобічну поверхню трахеї. Залоза складається з двох часток і перешийка, Від перешийка іноді відходить угору пірамідальна частка. Маса її у новородженої дитини складає 5-6 г. а у дорослої людини від 30 до 60 г. Зовні залоза покрита волокнистою капсулою. Тканина залози складається з окремих часток, а кожна часточка — з мікроскопічних міхурців — фолікулів. У фолікулах міститься в'язка колоїдна речовина з вмістом гормонів — тироксину та трийодтироніну, які надходять безпосередньо в кров. Вони регулюють обмін речовин, теплоутворення, збудливість нервової системи, ріст і розвиток тканин. У стінках фолікулів, а також між фолікулами розташовані великі світлі клітини парафолікулярні тироцити. які виробляють гормон тирокальцитонін. що регулює обмін кальцію і фосфору

3. Прищитоподібні залози представлені дрібними овальної або круглої форми тільцями, масою від 0,01 до 0,05 г кожне. Прищитовидні залози прилягають до задньої поверхні правої та лівої часток щитовидної залози по одній вгорі й унизу. Їх кількість нестала від 2 до 8. Залоза складається з тяжів епітеліальних клітин - паратиреоцитів. поділених сполучнотканинними перегородками. Прищитовидні залози виробляють паратгормон, який сприяє засвоєнню організмом кальцію й підтримує його рівень у крові. Гормон також впливає на кістки, підсилюючи функцію остеокластів.

4. Вилочкова залоза (тимус)розміщена у верхній частині переднього середостіння, між правою та лівою середостінними плеврами. Складається з правої та лівої асиметричних часток, з'єднаних пухкою сполучною тканиною. Зовні залоза покрита тонкою сполучнотканинною оболонкою, від якої в глибину залози відходять перегородки, розділяючи її на окремі часточки. Кожна часточка складається з кіркової речовини (зовні) та мозкової (всередині). Залоза побудована з епітеліальної тканини, клітини якої, сполучаючись відростками, утворюють сітку. У петлях сітки знаходяться лімфоцити тимуса (тимоцити).плазматичні клітини, макрофаги, лейкоцити (гранулоцити). Маса залози у новонародженого — 10—15 г, а в 13—15 років, у період статевого дозрівання найбільша — 25—35 г..

Вилочкова залоза – центральний орган імунної системи. Вона контролює розвиток і розподіл Т-лімфоцитів, які відповідають за клітинний і гуморальний імунітет.

Як ендокринний орган тимус виробляє гормони: тимозин (контролює обмін кальцію і фосфору в організмі). тимопоетин ( впливає на кровотворення). фактор росту ( регулює ріст скелета). інсуліноподібний фактор (пливає на вуглеводний обмін).

5. Підшлункова залозаналежить до залоз змішаної секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона має протоку, що відкривається на сосочку дванадцятипалої кишки, куди й надходить секрет залози. Ендокринну функцію виконують групи клітин, розміщені в тілі й хвості залози — вони називаються панкреатичними острівцями (Лангерганса) Кількість острівців у дорослої людини від 1 до 2 млн. Острівці складаються з клітин ендокриноцитів чотирьох типів: альфа, Бета, Д, РР, Бета клітини їх 60-80% секретують гормон інсулін. Альфа клітини.їх 10-30%. виробляють гормон глюкагон. Д - клітини синтезують соматостатин.він зменшує виділення гіпофізом гормону росту, а також виділення інсуліну і глюкагону альфа і бета клітинами. РР - клітини синтезують панкреатичний поліпептид, який стимулює виділення шлункового та панкреатичного соків. Інсулін регулює вуглеводний обмін в організмі, підвищує вміст глікогену в печінці. Зниження вмісту інсуліну в крові підвищує вміст глюкози в ній, що веде до захворювання на цукровий діабет. Гормон глюкагон сприяє розщепленню глікогену печінки до глюкози (на глікоген м'язів не діє), збільшуючи вміст глюкози в крові.

6. Надниркові залози розміщені безпосередньо на верхньому полюсі нирок. Маса залози — від 7 до 20 г, довжина — 5 см. Залоза складається з двох шарів: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового). Кіркова речовина темно-бурого кольору. В ній розрізняють три зони: клубочкову, пучкову, сітчасту. Клубочкова зона виробляє гормони - мінералокортикоїди (альдостерон).що впливають на водно-сольовий обмін. Пучкова зона виробляє глікокортикоїди (гідрокортизон.кортизон), що впливають на вуглеводний і білковий обмін. Сітчаста зона виробляє кортикостероїди ( андрогени.естрогени) - їхня дія схожа з дією статевих гормонів..

Мозкова речовина надниркових залоз темно-коричневого кольору трохи темніша за кіркову речовину. Гормони мозкової речовини — адреналін та норадреналін прискорюють ритм скорочень серця, підвищують артеріальний тиск, звужують дрібні артерії, за винятком судин серця, легень і мозку. Адреналін розслаблює м'язи травного каналу, розширює зіницю ока, стимулює секрецію слізних і слинних залоз, підвищує обмін речовин. Він появляється в крові при збудженні симпатичної частини вегетативної нервової системи.

7. Параганглії — дрібні скупчення хромафінової тканини на шляху аорти і в симпатичних гангліях на поверхні або всередині органа. Параганглії є також по ходу сонних артерій, надсерцеві, попереково-аортальні. Параганглії. зустрічаються також на підключичній і нирковій артеріях.. Функціонально вони схожі з мозковою речовиною надниркових залоз, тобто при збудженні виділяють гормон адреналін.

8. Статеві залози. До статевих залоз належать яєчка (у чоловіка) та яєчники (у жінок). Залози виконують дві функції. Перша з них пов'язана з виділенням гормонів, а друга — з утворенням статевих клітин.

Ендокринну функцію у яєчку виконують інтерстиціальні ендокриноцити ( клітини Лейдига). які розташовані між сім’яними канальцями біля кровоносних капілярів. Яєчка виділяють ряд гормонів, що мають назву андрогенів. Серед андрогенів, або чоловічих статевих гормонів, найбільш відомим є тестостерон, від кількості його в крові залежить статева активність чоловіків. Крім того, тестостерон разом з іншими гормонами сприяє посиленню синтезу білків, які в свою чергу позитивно впливають на розвиток скелетних м'язів/ У чоловіків в яєчках синтезуються в невеликій кількості і естрогени( жіночі статеві гормони).

У яєчниках дозрівають яйцеклітини й утворюються гормони — естрогени. Клітини фолікулярного епітелія виділяють естрогени (фолікулін ), а лютеоцити - клітини жовтого тіла - прогестерон. Крім того. у яєчниках виробляється також невелика кількість андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Завдяки фолікуліну розвиваються вторинні статеві ознаки. Іншим, не менш важливим, гормоном є прогестерон, або лютеїн, він готує слизову оболонку матки до закріплення в ній яйцеклітини, впливає на утворення плаценти, гальмує овуляцію в період вагітності.

9. Шишкоподібне тіло, або епіфіз— непарний утвір, розвивається з проміжного мозку, має овальну форму. У дітей шишкоподібне тіло відносно більших розмірів, ніж у дорослих, в середньому його маса дорівнює 0,2 г Епіфіз розташован між верхніми горбками покришки середнього мозку і прикріплюється повідцями до обох зорових горбів. Шишкоподібне тіло вкрите сполучнотканинною капсулою. від якої всередину залози відходять трабекули, ділячи залозу на часточки. У центрі часточки розташовані великі залозисті клітини- пінеалоцити. по периферії - гліальні клітини. або гліоцити. Функція пінеалоцитів має чіткий добовий ритм: уночі синтезується гормон мелатонін. Удень - серотонін. Гормон шишкоподібного тіла — мелатонін — пригнічує розвиток статевих залоз, попереджує передчасне статеве дозрівання Серотонін є попередником мелатоніну. Вважають, що мелатонін виділяється в основному вночі, освітлення пригнічує його дію, а тому епіфіз ще називають біологічним годинником організму.

10. Гіпофіз, або придаток мозку — невелика овальна залоза масою до 0,5—0,7 г — лежить у ямці турецького сідла й оточений щільною сполучнотканинною оболонкою, зверху прикритий діафрагмою турецького сідла. Гіпофіз складається з трьох відділів: передня частка, або аденогіпофіз; задня частка, або нейрогіпофіз, і проміжна частка. Гіпофіз виділяє в кров понад 20 гормонів.

Передня частка продукує соматотропін (гормон росту). Якщо його виділяється мало або він не виділяється зовсім, тобто настає гіпофункція передньої частки, то дитина погано росте, й це призводить до карликовості.

При гіперфункції передньої частки гіпофіза у дітей розвивається гігантизм, а у дорослих розростаються деякі частини скелета (щелепи, кисті, стопи, вуха, ніс) — акромегалія. її може викликати й пухлина гіпофіза.

Передня частка гіпофіза ще продукує кортикотропін (адрено-кортикотропний гормон), який діє на надниркові залози, а ті в свою чергу виділяють глікопротеїди — речовини, що підвищують опірність організму до інфекції. Передня частка гіпофіза продукує ще й пролактин (лактотропний гормон), що стимулює виділення молока. Цей гормон позитивно діє на розвиток фолікулів і яйцеклітин у жінок, а у чоловіків — дозрівання сперматозоїдів, а також стимулює розвиток гормонів статевих залоз чоловіків і жінок. Крім вище зазначених гормонів передня частка виробляє - гонадотропін (впливає на статеві залози) і тиреотропін ( впливає на щитоподібну залозу)

Задня частка гіпофіза продукує гормон вазопрессин (антидіуретичний гормон), який викликає скорочення гладеньких м'язів судин, при цьому підвищується артеріальний тиск і зменшується сечовиділення. Гормон окситоцин викликає скорочення гладеньких м'язів матки. Під час лактації окситоцин впливає на утворення молока. Слід зазначити.що ці два гормони виробляються в ядрах гіпоталамуса проміжного мозку і по аксонам поступають в задню частку гіпофіза. Проміжна частка розвинута слабо, продукує меланотропний гормон (інтермедін), завдяки якому утворюється пігмент, що регулює колір шкіри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перша допомога при укусах тварин	\|	ЗМІ на сучасному етапі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.