Склад і властивості травного секрету підшлункової залози. Нервова та гуморальна регуляція панкреатичної секреції.

ВИСНОВОК

до третього питання:

Таким чином, протягом доби у дорослої людини утворюється близько 2 – 2,5 л шлункового соку, який складається з води та сухого залишку і представлений органічними та неорганічними речовинами. Головною неорганічною сполукою є хлористоводнева кислота, яка сприяє набряканню білків, полегшуючи гідроліз, перетворенню пепсиногенів на пепсини; виконує захисну функцію, бо має бактерицидні властивості; стимулює виділення клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормону секретину; сприяє моторній та евакуаторній функції шлунка.

Органічна частина шлункового соку в основному представлена ферментами – пепсиногенами, які виділяються в неактивному стані і під впливом хлористоводневої кислоти перетворюються на пепсин активні ферменти, які гідролізуються білки до поліпептидів.

Шлунковий сік виділяється завдяки впливу нервово-рефлекторних, гормональних подразників та дії екстрактивних речовин.

Склад і властивості панкреатичного соку.

Зонішньосекреторна діяльність підшлункової залози полягає в утворенні і виділенні в дванадцятипалу кишку 1,5 – 2,0 л панкреатичного соку. До складу підшлункового соку входять вода і сухий залишок який представлений неорганічними і органічними речовинами. У соку містяться катіони Na⁺, Ca²⁺, К⁺, Мg²⁺ і аніони Cl^-, SO₃^2-, HPO₄^2-. Особливо багато в ньому бікарбонатів, завдяки яким рН соку дорівнює 7,8 – 8,5. Ферменти підшлункового соку активні в слаболужному середовищі.

Панкреатичний сік представлений протеолітичними, ліполітичними і амілолітичними ферментами, що перетвралюють білки, жири, вуглеводи і нуклеїнові кислоти. Альфа-амілаза, ліпаза і нуклеази секретуються в активному стані; протеази – у вигляді проензимів. Альфа-амілаза підшлункової залози розщеплює полісахариди до оліго-, ди- і моносахаридів.

Панкреатична ліпаза, активна в присутності солей жовчних кислот, діє на ліпіди, розщеплюючи їх до моногліцеридів і жирних кислот. На ліпіди діють також фосфоліпаза А і естераз. У присутності іонів кальцію гідроліз жирів посилюється. Протеолітичні ферменти секретуються у вигляді проензимів – трипсиногену, хімотрипсиногену, прокарбоксіпептідази. Під впливом ентерокінази дванадцятипалої кишки трипсиноген перетворюється на трипсин, хімотрипсиноген в трипсин, прокарбоксіпептідаза в карбоксіпептідазу. Білки розщеплюються до низькомолекулярних пептидів і амінокислот. Регуляція підшлункової екзокринної секреції здійснюється нервовими і гуморальними механізмами. Блукаючий нерв посилює секрецію підшлункової залози. Симпатичні нерви зменшують кількість секрету, але посилюють синтез органічних речовин. Напружена фізична та розумова робота, біль, сон викликають гальмування секреції. Гастроінтестинальні гормони, секретин і ХЦК-ПЗ посилюють секрецію підшлункового соку. Секретин стимулює виділення соку, багатого бікарбонатами, ХЦК-ПЗ – багатого ферментами. Секрецію підшлункової залози посилюють гастрин, серотонін, бомбезин, інсулін, солі жовчних кислот. Хімоденін стимулює секрецію хімотрипсиногена. Гальмівну дію створюють ЖИП, ПП, глюкагон, кальцитонін, соматостатин, енкефалінін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад і властивості шлункового соку, регуляція виділення. Механізм евакуації хімусу зі шлунка в дванадцятипалу кишку.	\|	Роль печінки у травленні. Нетравні функції печінки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.