Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відповідає ключовим цінностям соціальної роботи, відповідно до яких кожна людина є продуктом унікальних обставин.

Соціальні працівники в індивідуальній роботі можуть використовувати консультування, втручання в кризу, представництво інтересів, брокерство соціальних послуг тощо. Аналізуючи конкретну ситуацію чи проблему, вони фокусують свою увагу на людині, яка опинилася у складній ситуації.

Індивідуальна робота — надання допомоги індивідам і сім'ям у розв'язанні психологічних, міжособистісних, соціоекономічних проблем шляхом взаємодії з ними.

Індивідуальна соціальна робота. Завдання її полягає у розв'язанні проблем клієнта шляхом надання йому підтримки, заохочення до аналізу власних труднощів і подолання їх. Відбувається як робота з конкретним випадком, з конкретним клієнтом. Вона є однією з найпоширеніших форм діяльності соціальних працівників і реалізується у різних модифікаціях.

Індивідуальна робота відкриває шлях до пізнання й практичного використання особливостей розвитку, фізичного і духовного стану, рівня підготовки, інтересів і потреб, життєвого досвіду клієнта. Вона ґрунтується на результатах систематичного вивчення життєдіяльності, соціальної активності, працездатності, запитів та інтересів клієнтів.

Започаткували її «дружні візитери» благодійних організацій США і Канади, які на початку XIX ст. відвідували вдома бідних людей для встановлення особистих контактів. Наукове обґрунтування цей метод отримав у праці Мері Річмонд «Соціальні діагнози», яка набула популярності на початку XX ст. Соціальна допомога у цьому контексті тлумачилась як комбінація заходів, спрямованих на зміну індивіда і соціального середовища. Ця комбінація може бути реалізована завдяки використанню прямого (безпосереднього) і непрямого (опосередкованого) методів, які доповнюють один одного. Прямий (безпосередній) метод полягає у прямому впливі на клієнта задля його залучення до вироблення і прийняття рішень (через пропозиції, поради, умовляння, раціональні дискусії); непрямий (опосередкований) — у впливі на його життєву ситуацію шляхом зміни соціального оточення. Згодом ці підходи обумовили розвиток двох основних напрямів теорії соціальної роботи (психологічного і соціологічного) і відповідних стратегій втручання. У сучасній практиці типовий процес такої роботи складається із оцінки реальної ситуації; визначення потреби, прагнень клієнта; конкретних дій для досягнення результатів. Межі етапів можуть бути розмитими, оскільки клієнт живе в реальному соціальному середовищі і в процесі взаємодії зі спеціалістом може використовувати природні методи самодопомоги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рівні соціальної роботи	\|	Соціальна робота в громаді — процес розвитку колективного й індивідуального досвіду, який відбувається у територіальних громадах і громадах за інтересами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відпо­відає ключовим цінностям соціальної роботи, відповід­но до яких кожна людина є продуктом унікальних обс­тавин.

Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відповідає ключовим цінностям соціальної роботи, відповідно до яких кожна людина є продуктом унікальних обставин.