Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Рівні соціальної роботи

Виникнення нових стратегій (методів, технологій) соціальної роботи зумовлене змінами соціальних відносин, які в кожному суспільстві відображають конкрет­но-історичну специфіку його розвитку. А різні тлума­чення прийомів і способів діяльності соціальних праців­ників (методів, технологій, рівнів, стратегій) свідчать про незавершеність їх наукового осмислення і структуризації, що потребує подальших спеціальних дослі­джень, інтегрування їх результатів у цілісну методоло­гію соціальної роботи.

Вибір стратегії втручання залежить від загального підходу, якого дотримується соціальна служба, та інди­відуальної ситуації клієнта. Лише ретельне виявлення проблем, потреб та очікувань клієнтів, обставин, що спричинили їх, є передумовою концентрації на найак­туальніших завданнях і вибору найпродуктивнішої для конкретної ситуації стратегії.

Планування. Воно є невід'ємною складовою всіх стратегій. Відповідальні за його здійснення соціальні працівники більшість свого робочого часу витрачають на дослідження, моніторинг, оцінювання програм ді­яльності. У невеликих соціальних службах до плану­вання можуть бути залучені усі співробітники.

Стратегії втручання, спрямовані на зміну систе­ми. Стратегії цього типу зосереджуються на системах, з якими клієнти вступають у взаємодію. Вони передбача­ють підтримку і вдосконалення системи соціального за­хисту, забезпечення ефективного і гуманного надання соціальних послуг. Соціальні працівники, чия діяльністьповязана з аналізом політики і розвитком систем, покликані ініціювати зміни у статутах соціальних служб і соціальній політиці. До стратегій цього типу від­носять планування, адміністрування соціальних закла­дів, збирання даних і управління ними, оцінювання/до­слідження.

Допомога іншим фахівцям. Це стратегія, за якої со­ціальні працівники консультують не тільки своїх менш кваліфікованих колег, а й представників інших профе­сій. Наприклад, у Великобританії вони консультують суддів і слідчих під час оцінювання соціального функ­ціонування правопорушника і соціально-корекційних можливостей конкретного різновиду нев'язничого по­карання.

Консультування. Є комбінованою стратегією, реалі­зовуючи яку експерт допомагає консультованому (ін­шому соціальному працівнику) ефективніше надавати послуги клієнтові завдяки збагаченню, модифікації знань, навичок, ставлень, поведінки. Консультант за­безпечує керівництво, управління агенціями та органі­заціями своїми порадами, пропозиціями щодо підви­щення ефективності роботи служб, надання послуг.

Представництво і захист інтересів клієнтів. Ці стратегії поширені в індивідуальній соціальній роботі. Вони передбачають цілеспрямовану діяльність щодо представництва прав та інтересів клієнта або групи гро­мадян, участь у переговорах від їхнього імені, захист їхніх юридичних інтересів, в т. ч. в суді, якщо в цьому є необхідність. До них вдаються, якщо існуючі служби або інституції не зацікавлені у наданні послуг і вирі­шенні питань клієнта, демонструють негативне став­лення до нього.

Активізація/мобілізація. Має на меті залучення лю­дей до дій щодо розв'язання соціальних проблем певної вразливої групи чи громади. Йдеться про соціальні дії і лобіювання інтересів — техніки, яку найчастіше вико­ристовують під час роботи у громаді. Важливими скла­довими цієї стратегії є організація груп само- та взаємо­допомоги, навчальних гуртків, освітніх товариств, які є ефективними засобами підвищення свідомості.

Цю стратегію втручання використовують у роботі з громадою за необхідності допомогти людям організува­ти допомогу самим собі. Орієнтуючись на концепцію «людина в оточенні» (в якій значна увага приділяється соціальному середовищу клієнта та його праву «унікаль­но» жити, якщо воно не порушує прав інших людей), со­ціальні працівники допомагають клієнту «навчитися жити» у громаді, прилаштовуватися до її соціальної інф­раструктури та можливостей.

Фасилітація. Передбачає надання соціальними працівниками допомоги групам у вираженні своєї по­треби, ідентифікації (з'ясуванні) своїх проблем, роз­робленні і реалізації стратегії їх розв'язання. Фасилітатор допомагає об'єднаним у групи клієнтам виробити у собі здатність ефективно долати проблеми, розвинути навички лідерства і розуміння інших, зміцнити впев­неність у собі.

Стратеги комбінованого (проміжного) втручання. їх метою є налагодження контактів між клієнтами і системами, з якими вони взаємодіють і які надають їм ресурси, послуги, можливості. До них належать: фаси-літація, вулична робота, активізація/мобілізація, пред­ставництво і захист інтересів, консультування, допомо­га іншим фахівцям.

Зміна поведінки. Вона може бути пов'язана з реалі­зацією профілактичних програм, програм раннього втручання (соціальний працівник починає працювати з дитиною, як тільки у неї виявлено певні проблеми) тощо. Наприклад, при складанні соціально-психологіч­них реабілітаційних програм для людей, які вживають психоактивні речовини, можна використовувати психодинамічні, когнітивно-біхевіористські, гуманістично-екзистенційні та інші теоретичні підходи й моделі, кож­на з яких пропонує техніки зміни поведінки.

Роль тренера/вчителя навичок можуть перебирати на себе як соціальні працівники, котрі допомагають конкретним людям чи групі людей, так і працівники у громаді. Ключовим моментом ролі вчителя соціальних умінь, яку можуть виконувати працівники у громаді, є заохочення індивідів до розвитку власних здібностей і навичок, набуття нових знань і умінь. Це навчання мо­же відбуватися у процесі організованого на засіданні групи взаємообміну між її учасниками, рольової гри або спостереження, а також на спеціальних заняттях. Нові уміння можна набувати і в спільній роботі об'єднаних у групу індивідів над конкретним завданням, у взаємно­му спілкуванні, а також унаслідок отримання порад від фахівців. Сприяють обміну знаннями, аналізу власного досвіду й отриманої інформації зі специфічних тем гро­мадського життя і неформальні обговорення, семінари. Працівникам у громаді важливо забезпечити умови індивідам для взаємообміну інформацією, знаннями, дос­відом, що вселятиме їм упевненість у собі, у власній здатності самостійно подолати свої проблеми.

Навчання/наставництво. У соціальній роботі воно спрямоване на набуття клієнтом практичних і соціаль­них навичок, поновлення втрачених або компенсування їх шляхом поновлення інших, запобігання втраті існу­ючих навичок внаслідок соціальної ізоляції і практич­ної залежності від інших. Наприклад, у взаємодії з розумово відсталими дітьми соціальний працівник, пе­ребираючи на себе роль тренера/вчителя навичок, допо­магає їм набути і закріпити необхідні для щоденного життя практичні, соціальні навички: навички самооб­слуговування, самогігієни, самодогляду, прання, ко­ристування побутовими приладами, приготування їжі, використання транспорту, планування часу, поведінки в типових побутових ситуаціях, прийнятної міжперсональної поведінки під час спілкування, звернення за не­обхідності по допомогу до фахівця тощо. А от соціальні працівники служб підтримки сім'ї допомагають моло­дим батькам, які свого часу виховувалися в інтернатах і не мають господарського досвіду, в оволодінні навичка­ми догляду за немовлям, виховання його, ведення до­машнього господарства, розподілу сімейного бюджету, обробітку городу.

Соціально-психологічне консультування. Спираєть­ся на психологічні або комплексні моделі соціальної ро­боти і стосується різноманітних проблем клієнтів. На­приклад, соціальний працівник, допомагаючи сім'ям, у яких хтось із членів має проблеми психічного здоров'я, заохочує його співпрацю із сім'єю, допомагає усім, хто до неї причетний, справитися зі своїми почуттями, вре­гулювати сімейні стосунки, визначити стилі поведінки, посилити незалежність, підтримати баланс влади. Цією стратегією послуговуються й під час консультуванняжінок, які стали жертвами насильства. Від працівників у громаді ця стратегія вимагає обговорення ідеї чи проб­леми з людиною або групою, вислуховування їх скарг, підтримання контакту із членами групи, які зазнають труднощів у своєму житті і не можуть регулярно відві­дувати зібрання групи.

За такою стратегією працюють куратори в хеседах (благодійних організаціях єврейських громад України), які відповідають за оцінювання потреб і матеріальних умов тих, хто звертається по допомогу, визначають пос­луги, на які вони мають право, координують надання послуг конкретному клієнтові, відстежують їх якість і зміни у становищі клієнта. У службах підтримки сім'ї, створених при центрах соціальних служб для молоді, соціальний працівник зазвичай опікується 10—15 ро­динами, оцінює проблеми і потреби кожної з них, роз­робляє індивідуальні плани роботи, які містять програ­ми допомоги кожній родині, щоквартально звітує перед відповідним центром щодо його виконання.

Ведення випадку. Ґрунтується на застосуванні тих комплексних моделей соціальної роботи (психосоціальної, кризового втручання та ін.), які передбачають нала­годження тривалих стосунків, корекцію становища клі­єнта через його розвиток і забезпечення доступу до ре­сурсів. Соціальний працівник у такому разі відпові­дальний за оцінювання потреб клієнта, організацію і координацію надання необхідних послуг іншими спеці­алістами.

Стратегії прямого втручання. Суть їх полягає у тому, щоб підвищувати здатність клієнта до подолання труднощів, розв'язання проблем, сприяти його розвит­ку. Такими стратегіями є догляд, ведення випадку, со­ціально-психологічне консультування, навчання (нас­тавництво), зміна поведінки.

Усі ці стратегії є рівнозначними й однаково важли­вими. Вони певною мірою тотожні уявленням про ролі соціальних працівників, методам соціальної роботи (згідно з класифікацією, що розглядає первинні та вто­ринні методи). Використовують їх на різних рівнях со­ціальної роботи.

Комбіноване (проміжне) втручання (втручання, за якого використовують елементи прямого втручання і втручання, спрямованого на зміну системи).

Стратегії втручання мають на меті допомогти індиві­дам змінити своє життя, поліпшити середовище, в яко­му вони функціонують.

Серед українських дослідників побутує думка, що до стратегій втручання вдаються у ситуаціях, за яких клієнт не погоджується або неспроможний самостійно розв'язувати свої проблеми. Однак такий погляд нецілком відповідає суті соціальної роботи.

Стратегії втручання — загальні підходи до процесу надання допо­моги, якими послуговуються соціальні працівники у своїй повсяк­денній діяльності.

Незалежно від ролей, які виконують соціальні праців­ники у різних службах та організаціях, їхні дії є не випад­ковими, а підпорядкованими певній стратегії втручання.

Стратегії втручання поділяють на такі типи (табл. 2):

— пряме втручання (безпосереднє надання послугтим, хто їх потребує);

втручання, спрямоване на зміну системи (дії щодо створення, підтримання або зміни інституцій, які нада­ють послуги клієнтам);

Таблиця 2

Стратегії втручання у соціальній роботі

 

Пряме втручання Комбіноване (проміжне) втручання Втручання, спрямоване на зміну системи
— догляд; — ведення випадку; — соціально- психологічне консультування; — навчання/ наставництво; — зміна поведінки — фасилітація; — вулична робота; — активізація/ мобілізація; — представництво і захист інтересів; — консультування; — допомога іншим фахівцям — планування; — адміністрування; — збирання даних та управління ними; — оцінювання/ дослідження;

Догляд. Передбачає він забезпечення соціальними працівниками підтримки тих, хто не може самостійно розв'язувати свої проблеми, задовольняти особистісні, передовсім базові (вітальні) потреби, не здатен до само­обслуговування. Здійснюється переважно у формі на­домного соціального обслуговування і соціального об­слуговування в резидентних (стаціонарних) закладах. На такій стратегії побудоване надання в Україні біль­шості послуг у територіальних центрах для людей похилого віку та інвалідів, будинках для людей похи­лого віку тощо. Догляд може бути і тимчасовим, коли родині, що здійснює постійний догляд, потрібен пере­починок.

Вулична робота. Спрямована на встановлення кон­такту з клієнтами, які не є користувачами існуючих служб, послуг, з певних причин важкодоступні для со­ціальних служб, закладів системи охорони здоров'я. Вона полягає в донесенні профілактичної інформації до потенційних клієнтів у місця, в яких вони збираються, проводять час. Найефективнішою її формою є робота за принципом «рівний — рівному» (залучення наставників одного віку і однакового походження для переда­вання просвітницьких послань цільовій групі), що сприяє використанню індивідуального досвіду, форму­ванню індивідуального підходу до кожного клієнта програми.

Адміністрування соціальних закладів. Здійснюють його досвідчені керівники, які аналізують ефектив­ність, оперативність (своєчасність) надання послуг, контролюють працівників, надаючи їм професійну під­тримку. Цю стратегію може використовувати кожен працівник, який відповідає за реалізацію конкретної соціальної програми. Навіть якщо програму буде спря­мовано на обмежене коло клієнтів, її виконання потре­буватиме написання звітів, підтримання ділового лис­тування, організації роботи, навчання персоналу, під­тримання приміщення в належному стані тощо.

Збирання даних та управління ними. Ця стратегія необхідна для оптимального консультування клієнтів, представництва їхніх інтересів, використання інших стратегій втручання. Робота може полягати у від сте­женні змін до законів і письмовій інтерпретації склад­них юридичних норм; підготовці інформаційних роз-даткових матеріалів, які б розкривали, наприклад, пра­ва клієнтів на отримання послуг чи допомоги; веденні бази даних організацій, які можуть надавати послуги клієнтам; веденні інформаційної веб-сторінки.

Оцінювання/дослідження. У практиці соціальної роботи воно передбачає вивчення літератури за певною тематикою, оцінювання результатів здійсненого втру­чання, визначення якості соціальних програм, вивчен­ня суспільних потреб у запровадженні конкретних со­ціальних послуг. Дослідницький елемент у роботі соці­альних служб є доволі значним, він відіграє важливу роль у плануванні роботи, наданні послуг, використан­ні ресурсів. Навіть формально не залученим до дослі­дження соціальним працівникам доводиться збирати статистичні дані, інтерв'ювати клієнтів, писати звіти про надані послугиНа практиці часто трапляється, що кожна соціальна служба чи система соціальних закладів на власний роз­суд обирає й називає свої стратегії. Наприклад, страте­гію догляду іноді називають «соціальним патронажем», «доглядом на дому», «соціальним супроводом», «меди-ко-соціальним обслуговуванням» тощо. Поширеною є практика, за якою соціальні працівники спеціалізують­ся на одній із стратегій (вуличній роботі, оцінюванні та дослідженнях тощо). Проте працівник може застосову­вати в своїй роботі різні стратегії, «переключатися» з одного типу на інший. Наприклад, соціальний праців­ник, який відповідає за роботу зі студентами з обмеже­ними функціональними можливостями, може впро­довж дня:

відвідати гуртожиток, вивчити потрібні докумен­ти й зустрітися з проектантом нової системи сигналіза­ції в гуртожитку, де мешкають такі студенти (стратегія планування);

переглянути результати опитування студентів стосовно взаємодії з викладачами під час занять і провес­ти дискусію з новими викладачами щодо особливостей навчання студентів із обмеженими функціональними можливостями (фасилітація, сприяння роботі групи);

обговорити зі студентом, у якого погіршився стан здоров'я, доцільність припинення навчання в універси­теті (соціально-психологічне консультування).

Попри те що стратегії мають різне призначення, у ме­жах кожної з них соціальним працівникам доводиться: збирати, зберігати та поширювати інформацію; вести пе­реговорити, укладати контракти (угоди), оцінювати проблеми; налагоджувати довірливі стосунки; відпра­цьовувати і впроваджувати плани дій; оцінювати ре­зультати роботи. Послідовність цих етапів залежно від обставин може змінюватися, однак зацікавлений у ре­зультативній діяльності соціальний працівник не зможе прогнозувати їх.

Соціальна робота є структурно складним феноме­ном, який реалізується на мікрорівні (індивідуальна робота), мезорівні (групова робота) і макрорівні (робо­та в громаді), що відповідає класифікації її методів за об'єктами соціальної роботи. На кожному рівні вико­ристовують відповідні моделі, методи, стратегії і тех­ніки втручання. Іноді ці рівні називають формами соціальної роботи. Поділ соціальної роботи на індиві­дуальну, групову і роботу в громаді дає змогу зорієнту­ватися, на якому рівні, з яким клієнтом вона здійсню­ється незалежно від ролей соціальних працівників і послуг, які вони надають.


Читайте також:

  1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
  6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
  7. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
  8. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  9. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
  10. Активний характер соціальної політики.
  11. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
  12. Алгоритм роботи прозорого моста




Переглядів: 3418

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стратегії втручання у соціальній роботі | Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відпо­відає ключовим цінностям соціальної роботи, відповід­но до яких кожна людина є продуктом унікальних обс­тавин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.