Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Соціальна робота в громаді — процес розвитку колективного й індивідуального досвіду, який відбувається у територіальних гро­мадах і громадах за інтересами.

Роботу в громаді переважно розглядають як процес допомоги в її самовдосконаленні. Метою такої діяльнос­ті є активне залучення людей до розв'язання проблем у громаді, які впливають на їхнє життя. Зосереджується вона на стосунках між індивідами, групами та інститу­ціями, котрі визначають щоденне життя громади. При цьому вважається, що громадою є спільність людей, об'єднаних певними умовами (місце проживання, ет­нічна належність, спільні цінності, соціальна пробле­ма, захоплення та ін.), мережею взаємин, готовністю до колективних дій, сформованою ідентичністю (відчут­тям належності до громади й лояльності до неї).

Соціальна робота в громаді. Суть її полягає у взаємо­дії соціальної служби, соціального працівника з пред­ставниками різних груп, організацій, місцевими жите­лями щодо розвитку соціальних зв'язків у місцевій громаді, організації системи взаємодопомоги і кооперації певної групи людей, розроблення, впровадження та оці­нювання ефективності різних соціальних програм, пов'язаних з потребами чи інтересами населення.

На пожвавлення інтересу до соціальної групової ро­боти вплинув і розвиток теорії систем, прихильники якої закликають працювати, наприклад, не з одним «проблемним» членом родини, а з усією сім'єю як малою групою, розглядаючи її системоутворювальні зв'язки.

На початку XX ст. було обґрунтовано соціально-пси­хологічну основу групової роботи, яка змінила медич­ну. Авторство ідеї групової роботи належить австрій­ському психологу Альфреду Адлеру (1870—1937), кот­рий надавав великого значення соціальному контексту, в якому перебуває особистість. Він започаткував групо­ву соціальну роботу, створивши центри групових со­ціальних занять для простих людей, хворих на алкого­лізм, з невротичними проблемами, а також дитячі тера­певтичні групи.

Особливість соціальної групової роботи полягає у формуванні передумов, за яких клієнти соціальної ро­боти стають більш незалежними й ініціативними у прийнятті рішень стосовно важливих проблем свого життя, виявляють відповідальність за зміни, які з ними відбуваються. Ключовими цілями соціальної групової роботи є створення групового клімату, в якому індивіди почувають себе достатньо впевненими для обміну досві­дом розв'язання проблем, підтримання ініціативи своїх колег, розвитку навичок спілкування, усвідомлення власної цінності, відновлення самоповаги.

Групова соціальна робота — форма соціальної роботи, у процесі якої відбувається надання допомоги клієнту через групові форми взаємодії, передавання групового досвіду для розвитку його фі­зичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.

Організованих групах можуть бути різноманітні цілі і форми роботи, однак усі вони мають спільне — взаємо­дію між людьми, об'єднаних спільними інтересом, пот­ребою, справою, проблемою тощо.

Групова соціальна робота. Основою її є положення про те, що група сприяє пізнанню індивідом себе, свого досвіду, можливостей. У груповій взаємодії ефективно функціонує зворотний зв'язок щодо його поведінки, сприйняття іншими людьми тощо. Сутність групової роботи полягає у пріоритеті спілкування з іншими людьми, які мають спільний досвід. Не обов'язково цей досвід має бути спільною проблемою для цих людей, але у соціальній роботі здебільшого трапляється саме так. В

Значний внесок у розвиток групової психотерапії зробив німецько-американський психолог Курт Левін (1890—1997), описавши процеси, які відбуваються у групі, взаємодію між її учасниками, етапи розвитку групи (групову динаміку). Однак засновником групової психотерапії вважають американського психіатра і пси­холога Джекоба Морено (1892—1974). Він запропону­вав такі методи групової роботи: соціометрія — вивчен­ня міжособистісних стосунків у малих групах шляхом аналізу виборів, які здійснюють учасники групи за пев­ним критерієм; психодрама— моделювання життєвих ситуацій, в яких учасники групи виступають у ролі ак­торів і глядачів, що сприяє усуненню неадекватних емо­ційних реакцій.

Групова робота спершу набула поширення в рекреаційних центрах, молодіжних організаціях, у яких соці­альні працівники допомагали індивідам розвинути лі­дерські якості, зміцнити впевненість у собі, вдоскона­лити навички. В останні десятиліття техніки групової роботи почали використовувати за межами рекреацій­них закладів. Наслідком деінституціалізації (відмови від великих стаціонарних закладів і створення мережі нестаціонарних соціальних служб за місцем проживан­ня) послуг для людей з проблемами психічного здоров'я та з функціональними обмеженнями стало активне функціонування невеликих, зосереджених у громаді со­ціальних програм. На цій хвилі розгорнулося створення соціальних клубів для колишніх пацієнтів психіатрич­них відділень лікарень, для в'язнів, у яких завершуєть­ся термін відбуття покарання, групових будинків для молодих людей, котрі скоїли правопорушення. Групове втручання використовують денні центри щодо дітей дошкільного віку, так само як і денні програми щодо людей похилого віку і людей із функціональними обме­женнями. За цим принципом відбулося становлення ру­ху самодопомоги і соціальних рухів на захист прав дис­кримінованих груп, що спричинилося до виникнення численних груп взаємопідтримки.

Розвиток групової роботи відбувався у напрямі від ідеї лікування клієнтів до ідеї їхнього особистісного розвитку, поліпшення соціального становища. Історич­ною основою соціальної групової роботи є ініціативи громадян щодо вирішення своїх проблем; гуманістична групова терапія і психотерапія; групова соціальна робо­та під керівництвом професійних соціальних працівни­ків. Вона охоплює будь-яку систематичну, програмова­ну, регулярну активність групи людей, які поділяють спільні інтереси або мають спільні проблеми, з метою досягнення певних цілей.


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
  4. II. Поняття соціального процесу.
  5. III.Цілі розвитку особистості
  6. III.Цілі розвитку особистості
  7. III.Цілі розвитку особистості
  8. IV. План навчального процесу.
  9. IV. Практична робота.
  10. Iзобаричний процес
  11. Iзотермiчний процес
  12. Iзохоричний процес




Переглядів: 813

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відпо­відає ключовим цінностям соціальної роботи, відповід­но до яких кожна людина є продуктом унікальних обс­тавин. | Соціально-гуманістична (безпека клієнта та ін­ших людей, зниження соціальних ризиків, здійснення соціального контролю).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.