Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Державні соціальні служби в Україні

Жодне відомство, причетне до розв'язання соціаль­них проблем, не спроможне самотужки успішно вирішити багаторівневі завдання у сфері соціального обслу­говування населення. Досягти цього можна завдяки на­уково обґрунтованому, високопрофесійному виконанню ними своїх повноважень і обов'язків, цілеспрямованій і системній координації їх роботи на місцевому, регіо­нальному, загальнодержавному рівнях.

У підпорядкуванні місцевих держадміністрацій пе­ребувають органи опіки і піклування, кімнати тимчасо­вого перебування неповнолітніх, служба у справах не­повнолітніх, у т. ч. соціальні притулки для них.

Чимало місцевих організацій мають подвійне підпо­рядкування. Наприклад, районні відділи праці та соці­ального захисту населення або центри соціальних служб для молоді є частиною відповідної відомчої структури, послуговуються її нормативами, стандартами, відомчими інструкціями та іншим методичним забезпеченням. Вод­ночас вони підпорядковані районній державній адмініс­трації. Фінансують їх переважно за рахунок місцевого бюджету, який ухвалюють відповідні місцеві ради.

Служби, які мають справу з проблемою як індиві­дуальною потребою. На цьому рівні працюють інформа­ційні, консультативні служби, відділи, які з'ясовують сутність проблеми, спрямовують клієнтів до відповід­них служб або спеціалістів.

Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб для молоді, лікарні, терито­ріальні центри обслуговування пенсіонерів, самостій­них непрацездатних громадян та ін.).

Реалізація політики стосовно подолання певноїпроблеми або поліпшення соціального буття конкретноїгрупи населення. Обов'язком суб'єктів цього рівня(Державна служба зайнятості, Державний центр соці­альних служб для молоді) є створення системи соціаль­них служб, методичне забезпечення, управління діяль­ністю. Вони працюють з масштабними проблемами, а неокремим випадком.

Центральні органи виконавчої влади із спеціаль­ним статусом (мають особливі завдання і повноважен­ня, наприклад Державний департамент України з пи­тань виконання покарань).

Регіональні організації (районний центр зайня­тості населення, міське управління праці та соціально­го захисту, громадські та благодійні організації, які на­дають соціальні послуги та зареєстровані на обласному, міському, районному рівнях).

З огляду на організаційний рівень діяльності органі­зації, органи, інституції, які формують соціальну полі­тику держави, здійснюють соціальну роботу, відповідно до їх повноважень і функціональних обов'язків можуть належати до одного з таких п'яти рівнів:

1. Формування соціальної політики держави, плану­вання соціальних програм. Своїми рішеннями, норма­тивними актами вони окреслюють межі, в яких функ­ціонують соціальні служби. До них належать:

Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загаль­нонаціональні програми, в т. ч. соціального, економіч­ного, культурного розвитку, затверджує державний бюджет, виконує функцію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);

місцеві ради (визначають економічний, соціаль­ний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки і збори, затверджують місцеві бюджети);

Кабінет Міністрів України (організовує реалізацію державної політики, виконання Конституції і законів України, розробляє і забезпечує здійснення загальнодер­жавних програм, у т. ч. соціального, економічного роз­витку, спрямовує і координує роботу міністерств та ін­ших органів виконавчої влади).

2. Забезпечення реалізації політики у певній галузі,сфері або при виконанні особливих повноважень. Суб'єк­ти соціальної роботи, які належать до цього рівня, маютьсвоїм обов'язком створення організаційних механізмівреалізації соціальної політики, здійснення відповіднихвиконавчо-розпорядчих функцій. Такими суб'єктами є:

— міністерства (центральні органи виконавчої вла­ди, які реалізують політику у відповідній галузі, берутьучасть у підготовці проектів державних програм економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, затверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах визначених законодавством повноважень функції управління май­ном підприємств, які належать до сфери їх управління;

державні комітети (центральні органи виконав­чої влади, які вносять пропозиції щодо формування дер­жавної політики і забезпечують її реалізацію у відповід­ній сфері діяльності, сприяють іншим органам виконав­чої влади у здійсненні їхніх повноважень);

Для здійснення ефективної соціальної роботи фахів­цям необхідно добре знати повноваження місцевих струк­тур, різновиди допомоги, яку вони зобов'язані і здатні надати. Наприклад, неблагополучні сім'ї залежно від си­туації в них (сім'ї, що неспроможні виховувати дітей) пе­ребувають у фокусі уваги кількох місцевих установ. Як правило, ними у межах своєї компетенції опікуються:

— районний центр соціальних служб для молоді (со­ціальний супровід, соціальна підтримка, соціальне інс­пектування неблагополучно! сім'ї; інформаційні і кон­сультативні соціально-педагогічні послуги сім'ям; пси­хологічна підтримка сім'ї; соціальна реклама здорового сімейного способу життя; організація сімейного дозвіл­ля, спілкування і відпочинку; оздоровлення дітей з неблагополучних сімей і дітей з девіантною поведінкою; вивчення проблем і потреб сімей різних типів);

районний відділ соціального захисту (надання різних видів матеріальної допомоги малозабезпеченим сім'ям: субсидії, виплати на дітей, пенсії, гарячі обіди, компенсації, пільги тощо; допомога малозабезпеченим сім'ям у вихованні дітей: надання безкоштовних квит­ків на свята, в музеї тощо);

районний відділ освіти (інспектори з охорони ди­тинства виявляють дітей, які потребують захисту прав у сім'ї і суспільстві; надають матеріальну допомогу ді­тям з малозабезпечених сімей, організовують їх дозвіл­ля та відпочинок, культурну просвіту;

районна служба у справах неповнолітніх (прове­дення спільно з дільничними інспекторами міліції, на­родними депутатами бесід з батьками стосовно їхньої відповідальності за умови проживання і виховання ді­тей; рейди-перевірки неблагополучних сімей; позбав­лення батьківських прав, опіки, піклування);

кримінальна міліція у справах неповнолітніх (обстеження житлово-побутових умов сім'ї, виявлення фактів асоціальної та аморальної поведінки батьків, ізо­ляція дітей від таких умов життя і передавання їх у притулок, інтернат соціального патронажу; запрошен­ня батьків на засідання у виконком для бесіди з ними, попередження про необхідність виконувати батьківські обов'язки, інформування про відповідальність за неви­конання цих обов'язків; звернення до громадських ор­ганізацій, трудових колективів з проханням вплинути на виконання батьками своїх обов'язків щодо дітей; до­помога у розшуку сімей бездоглядних дітей, вивчення можливостей повернення їх у сім'ї);

дільничні інспектори міліції (за заявами сусідів, членів сім'ї відвідують сім'ї з метою перевірки тривож­ної інформації і попередження батьків про відповідаль­ність за невиконання обов'язків щодо дітей, фіксування у протоколі виявлених правопорушень; взяття на облік неблагополучних дітей і батьків, які недбало викону­ють свої обов'язки щодо них; рейди-перевірки станови­ща в сім'ї: зовнішній огляд дітей, умов життя, бесіди з батьками і дітьми; допомога у влаштуванні батьків на лікування від алкогольної та наркотичної залежності; допомога службі у справах неповнолітніх в оформленні опіки та піклування).

За радянської влади систему соціальних служб в Ук­раїні утворювали підпорядковані різним відомствам великі інтернатні заклади (будинки дитини, дитячі бу­динки, школи-інтернати, будинки-інтернати, психонев­рологічні інтернати, геріатричні пансіонати та ін.), за основу функціонування яких було взято ідеї колектив­ного виховання і колективного захисту. У них не працю­вали фахові соціальні працівники і не застосовували етичних та професійних стандартів соціальної роботи.

Ці заклади успадкувала система соціальних служб сучасної України. У 90-ті роки XX ст. почався розвиток системи нестаціонарних закладів для людей похилого віку, людей із функціональними обмеженнями, молоді, сімей, а також сімейних форм догляду за дітьми, які за­лишилися без батьківського піклування.

Тепер в Україні на роботу з людьми похилого віку зорієнтовані такі державні заклади:

територіальні центри з обслуговування самотніх непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів (спеціальна державна установа, яка надає за місцем проживання до 40 видів послуг пенсіонерам, інвалідам, самотнім, непрацездатним та іншим соціально незахи-щеним громадянам вдома, у закладах стаціонарного, тимчасового і денного перебування);

будинки-інтернати загального профілю для гро­мадян похилого віку та інвалідів (стаціонарна соціаль­но-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догля­ду, побутового і медичного обслуговування);


Читайте також:

  1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  2. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  3. Аварійно-рятувальні служби
  4. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  5. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  9. Адміністративне судочинство в Україні
  10. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
  11. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
  12. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби




Переглядів: 6734

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Міжнародні організації (Дитячий фонд ООН, Міжнародна організація праці, Міжнародний альянс з | Прийомна сім'я (добровільне спільне проживання і виховання у сім'ї (від 1 до 4) дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.