Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах.

Однією із форм залучення іноземних інвестицій як вчить світовий досвід є створення у певних містах або регіонах спеціальних (вільних) економічних зон (надалі – СЕЗ), з установленням пільгового режиму економічної діяльності, стимулюванням інвестування в економіку цих територій. Створення спеціальних економічних зон має на меті на вирішення завдань економічного і соціального розвитку різних територій, що розширює можливості торгівлі, науково-технічного співробітництва, реалізації великих інвестиційних проектів, оскільки встановлення в них особливого митного режиму, пільгового порядку оподатковування та інших спеціальних умов створює додаткові стимули іноземного інвестування.

Порядок створення і функціонування СЕЗ, що мають економічний чи митний режим та умови господарювання відмінні від загальних, відповідно до п.8 ч.2 ст. 92 Конституції України, встановлюються і змінюються виключно законами. Так порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їхнього статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами, органами місцевого самоврядування та іншими органами встановлено статтями 401-405 ГК і Законом України від 13.10.1992 р «Про загальні засади створення і функціонування - спеціальних (вільних) економічних зон». (надалі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ГК і ст. 1 цього Закону спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина частин, території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація разом з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Документи про створення СЕЗ повинні містити:

- рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням про СЕЗ у разі її створення за їх ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих рад та місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути розташована СЕЗ у разі створення СЕЗ за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);

- проект положення про її статус та систему управління, офіційну назву СЕЗ;

- точний опис кордонів СЕЗ та карту її території;

- техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування СЕЗ, який має включати: мету, функціональне призначення та галузеву спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої й соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємництва та можливості їх розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення і розвитку; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;

-проект Закону про створення конкретної СЕЗ.

Інші документи вимагатися не можуть.

Відповідно до ст. 3 Закону на території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

Детально класифікація СЕЗ дана в Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.1994 р. № 167, яка втратила чинність але її положення щодо їх класифікації використовується.

Залежно від господарської спрямованості економіко-правових умов діяльності і відповідно до Концепції в Україні можуть створюватися такі види СЕЗ:

-зовнішньоторговельні, зони – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставкової діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації:

-вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади;

-комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, й імпорто-орієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв;

-науково-технічні зони - СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів — технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

-туристсько-рекреаційці зони – СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;

-банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують тільки ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України;

-зони прикордонної торгівлі – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Різновидом СЕЗ є територія пріоритетного розвитку (ТПР), яка передбачена Законом «Про загальні принципи створення спеціальних (вільних) економічних зон», а в окремих регіонах передбачене відповідними окремими законами. Згідно ст. 415 ГК за поданням відповідного органу місцевого самоврядування в межах міста, району територію, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і на якій на підставах та в порядку, передбачених законом, вводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць (територію пріоритетного розвитку. Порядок здійснення господарської діяльності на території пріоритетного ні розвитку встановлюється законом.

Засоби активізації розвитку ТПР було прийняття Закону України «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998 р. Відповідно до ст. 1 цього Закону спеціальний режим інвестиційної діяльності передбачає введення митних, податкових та інших пільг, схвалених радою з питань вільних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області ТПР в межах області – це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови і де запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць. У Законі також визначені особливості здійснення підприємницької діяльності на територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку.

Типовий договір (контракт) складається з наступних розділів:

1. Предмет договору( контракту). У цьому розділі вказується назва інвестиційного проекту, вид економічної діяльності, місце реалізації інвестиційного проекту, а також пільги, які надаються інвесторові.

2. Обов'язки інвестора. У цьому розділі встановлюються етапи інвестування, обсяг інвестицій, обсяг виробництва продукції, перелік продукції, що імпортується в Україну, порядок розрахунків з бюджетом.

Типовий договір (контракт) передбачає, що інвестор зобов'язаний не пізніше 3-х місяців з моменту укладання договору (контракту) почати реалізацію інвестиційного проекту використати сировину, матеріали, предмети, устаткування й оснащення, що ввозиться в Україну для реалізації інвестиційного проекту, по цільовому призначенню, вчасно вносити плату за комунальні послуги, користування земельними ділянками, інженерними мережами, системами енергопостачання, мережами телекомунікацій, очисними спорудами й іншими соціально-побутовими об'єктами, а також указуються інші обов'язки інвестора.

3. Про орган управління, який в межах своєї компетенції повинен забезпечити необхідні умови для реалізації інвестором інвестиційного проекту, а саме: надати у встановленому порядку й строк від дня укладання договору (контракту) у користування земельну ділянку, необхідну для реалізації інвестиційного проекту; надати довідково-консультативні послуги; якщо буде потреба вносити відповідним органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування пропозиції щодо рішення питань, які виникають під час реалізації інвестиційного проекту.

4. Застереження, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором (контракту) сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством і договором (контрактом). У кожному конкретному договорі (контракті) із суб'єктом підприємництва можуть установлюватися додаткові санкції за порушення договору (контракту).

5. Про вирішення спорів, які можуть виникнути в процесі виконання договору (контракту), вирішуються шляхом переговорів між сторонами, суперечки, щодо яких сторонами не було досягнуто згоди, вирішуються в судовому порядку.

6. Договір (контракт) набирає чинність із моменту його підписання й діє до кінця строку реалізації інвестиційного проекту.

7. Зміни до договору (контракту) вносяться при згоді сторін у писемній формі, сторони не мають права передавати свої права за договором (контракту) третій стороні без письмової згоди другої сторони.

8. Типовий договір (контракт) передбачає, що для виконання договору (контракту) сторони зобов'язані обмінюватися інформацією, що стосується взаємних інтересів, проводити наради, зустрічі й консультації, здійснювати загальні заходи щодо реалізації інвестиційного проекту, а також інші додаткові умови, у відповідності зі специфікою конкретного договору (контракту).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гарантії і компенсації іноземних інвестицій в Україні	\|	Правове регулювання експортно-імпортних операцій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.