Соціального забезпечення

Предмет, метод та функції права

Предметом прийнято називати коло однорідних суспільних відносин, які можуть бути врегульовані лише певною системою правових норм.

Отже, предметом правового регулювання права соціального забезпечення є три основні групи суспільних відносин: майнові, управлінські, охоронні. Але значне місце серед них посідають майнові відносини, пов’язані з наданням фізичним особам різних видів соціального забезпечення.

Основою суспільних відносин, які визначають предмет права соціального забезпечення, є пенсійні відносини та відносини із надання допомоги та соціальних послуг. Крім основних відносин соціально-забезпечувального характеру, до предмета права соціального забезпечення входять процедурні відносини, які визначають порядок надання різних видів соціального забезпечення, та процесуальні відносини стосовно вирішення спорів з питань соціального забезпечення (йдеться про відносини, які не входять до предмета процесуального права). Безпосередньо належать до відносин предмета права соціального забезпечення відносини щодо здійснення соціального страхування, формування і використання Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, медичне й санаторно-курортне лікування, надання пільг ветеранам війни й праці. Зазначені вище відносини складають предмет права соціального забезпечення.

Методом права соціального забезпечення є поєднання кількох способів регулювання: влади й підпорядкування (один суб’єкт вимагає призначення певного виду соціального забезпечення, а другий — зобов’язаний його надати); юридичної рівності (жоден із суб’єктів не створює нових норм, а діє відповідно до актів, прийнятих уповноваженими органами); дозволу (право вибирати той чи інший вид соціального забезпечення); наказу (щодо платників податків); заборони (забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду не за призначенням).

Метод права соціального забезпечення має свої особливості: Фізична особа як один із суб’єктів наділяється не тільки правоздатністю, а й правом вимагати надання конкретного виду забезпечення, а орган соціального захисту населення зобов’язаний надати його на умовах, встановлених законом. Це основна схема поведінки учасників соціально-забезпечувальних відносин. Усі права й обов’язки суб’єктів правовідносин встановлені законом і не можуть бути змінені угодою сторін.

Функції права соціального забезпечення — це правові характеристики соціальної ролі (призначення) цієї галузі права у житті суспільства та головних напрямів впливу її норм на поведінку людей з метою реалізації мети і завдань держави у сфері соціального забезпечення населення.

Основною функцією права соціального забезпечення є регулятивна.

Регулятивний вплив права соціального забезпечення на суспільні відносини полягає в тому, що норми цієї галузі права, визначаючи права й обов'язки суб'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин, тим самим виступають загальнообов'язковим зразком їхньої правомірної поведінки.

Під охоронною функцією права соціального забезпечення розуміютьцілеспрямований вплив норм цієї галузі права на соціально-забезпечувальні правовідносини з метою охорони їх та витіснення з них відносин, шкідливих для суспільства з погляду держави. Складовими цієї функції є: 1) заборони, що передбачені нормами права; 2) санкції, які вживають до правопорушників; 3) безпосередня юридична відповідальність суб'єктів правовідносин.

В основі охоронної функції права соціального забезпечення лежать заборонні правові норми, які вказують, що не слід робити, які дії будуть засуджені державою. У разі вчинення протиправного діяння настає юридична відповідальність, метою якої є захист встановленого правопорядку та виховання громадян у дусі поваги до права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття права соціального забезпечення як галузі права	\|	Види соціального забезпечення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.