Тема: Основні принципи регуляції фізіологічних функцій.

План:

І. Загальне поняття функціональних систем.

ІІ. Механізми регуляції фізіологічних функцій організму.

ІІІ. Рівні регуляції фізіологічних функцій.

І.Організм людини складається з органів, які для виконання власних функцій найчастіше об’єднуються разом з іншими органами й таким чином утворюють функціональні системи. Для виконання власних функцій будь - яки структури (молекула … цілісний організм), потребують систем регуляції. Системи регуляції забезпечують взаємодію різних структур як в стані фізіологічного спокою, так і в активному стані, коли організм взаємодіє з мінливим зовнішнім середовищем. Основна умова саморегуляції – збереження притаманних організму сталості внутрішнього середовища (гомеостаз – з лат. homeo - однаковий, stasis - стан).

Фізіологічні процеси (функції) можуть посилюватися або послаблюватися під впливом складних взаємодій екзо- і ендогенних факторів, і це зветься біологічні ритми. Періодичність функціональної активності різних органів коливається в достатньо широких діапазонах (хвилини –роки).

ІІ. Механізми регуляції фізіологічних функцій здійснюють функціональну організацію організму. Це клітинний механізм регуляції, хімічна (гуморальна) і нервова регуляція.

1. Клітинний механізм регуляції забезпечує сприйняття всіх змін навколишнього середовища, її якісної і кількісної оцінки. В клітині змінюється обмін речовин, фізіологічні специфічні функції, здійснюється пластичне й енергетичне забезпечення функції клітини.

Сприймання змін навколишнього середовища відбувається мембранними рецепторами білкової природи. Білки-рецептори здатні з’єднуватись з молекулою хімічної речовини , яка з’явилась в навколо клітинній рідині за умови, що ця молекула за своєю формою буде відповідати формі активного центру білка-рецептора (співвідношення замок-ключ). Якщо немає відповідного білка-рецептора для даної хімічної речовини (інформона), то клітина не реагує. Подразнення хімічною речовиною перетворюється в клітині на інформацію, тобто утворення комплексу інформон - білок-рецептор запускає відповідний ланцюг хімічних процесів, який примушує кожну клітину виконувати притаманну їй функцію. В цитоплазматичній мембрані змінюється активність вже існуючих ферментів, а при відсутності – створення їх заново. Саме зміни активності ферментів або їх складу змінює обмін речовин і функції клітин.

Пластичне забезпечення функцій клітини - це самовідновлення її структур і ферментів, які постійно руйнуються внаслідок роботи клітини і мимовільно. Йде безперервний біологічний синтез білків. Подразнення мембрани інформоном є сигнал для генетичного апарату клітини ( на ДНК включається саме той ген, чия діяльність необхідна для синтезу білків, яких зараз не вистачає).

Енергетичне забезпечення функцій клітини відбувається завдяки молекули аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Ре синтез (відновлення) АТФ проходить завдяки фосфорилювання АДФ і АМФ. Спочатку ресинтез проходить за рахунок креатинфосфату і безкисневого розщеплення глюкози (анаеробний гліколіз) до молочної кислоти, потім – за рахунок енергії розщеплення молекул вуглеводів, жирів і білків за участю кисню (кисневе фосфориліювання). При цьому АМФ виконує функцію переносника енергії від речовин, багатих на неї, до споживачів. Клітини не можуть передавати АТФ одна одній.

2. Гуморальна, рідинна (з лат.humor – волога) (хімічна) регуляція.

Гуморальна регуляція здійснюється хімічними речовинами, що утворюються в клітині, надходять в судинне русло і з кров’ю розносяться до клітин різних органів і тканин або діють на саму клітину (аутокринно).

Деяким хімічним речовинам притаманна висока фізіологічна активність (відносно малі концентрації цих речовин здатні оказувати значний біологічний ефект), їх звуть біологічно – активні речовини (БАР).

Види хімічних речовин:

А) Гормони ( від грец. hormao –привожу в рух)- це хімічні посередники, які секретуються і виділяються клітинами у відповідь на різні сигнали систем регуляції, які діють на ці клітини. Більшість гормонів декретуються спеціальними (ендокринними) залозами. Вплив гормонів на клітину обумовлений тим, що на мембрані клітини є рецептори до конкретного гормону.

Б) Інші БАР – це речовини, які разом з гормонами, нервовою системою або самостійно оказують регуляційний і моделюючий ефект на функцію органів.

Види:

1) нейромедіатори – норадреналін, ацетилхолін, ГАМК, серотонін, гістамін. Вони звільняються в нервових закінченнях.

2) аутокрини – речовини, які утворюються при запальних реакціях (гістамін, брадикінін).

3) продукти метаболізму арахідонової кислоти (простагландини) – входять в склад ліпідів клітинних мембран і утворюються у відповідь на гормональні й інші стимули.

4) сполучення пептидної природи – забезпечують контроль за чистотою клітинної популяції, імунітетом й беруть участь в згортанні крові.

3. Нервова регуляція –це складна взаємодія безумовних і умовних рефлексів. В її основі лежить принцип рефлексу й вона відбувається за рахунок рефлекторної дуги.

Рефлекс (від лат. reflexus – повернутий назад, відбитий) – це зміни функціональної активності органів, тканин чи організму в цілому або ж повне її припинення, що здійснюється за участю ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів організму.

Рефлекторна дуга – шлях, який проходить збудження.

Будова рефлекторної дуги:

А) Рецептор (чутливе нервове закінчення) – сприймає подразнення. Під впливом подразнень виникає збудження – нервовий імпульс.

Види рецепторів за розташуванням :

· екстерорецептори –сприймають подразнення із зовнішнього середовища;

· інтерорецептори - сприймають подразнення від власних тканин організму. Різновид – пропріорецептори, які знаходяться в м’язах і сухожилках, регулюють рухи і положення тіла в просторі.

Види рецепторів від природи подразнень:

· терморецептори – сприймають зміни температури;

· механорецептори – сприймають дію механічних подразників;

· ноцірецептори – сприймають больові подразнення.

Б) Аферентний (чутливий) нервовий шлях;

В) Нервовий центр –сукупність однієї або кількох груп нервових клітин, які здійснюють рефлекс.

Г) Еферентний (руховий) нервовий шлях – по ньому виконавчий (регулюючий) сигнал поступає від нервового центру до робочого органа (ефектора). Ефектором у кожної реакції є клітина.

Види рефлекторних дуг:

А) Проста – включає два нейрона- аферентний і еферентний.

Б) Складна - включає більш двох нейронів (вставні нейрони).

Нервові і гуморальні механізми регуляції фізіологічних функцій діють взаємоузгоджено і створюють єдину нейрогуморальну систему. Велику роль у цієї регуляції відіграють залози внутрішньої секреції. Деякі гормони можуть виконувати функцію медіатора нервової системи (норадреналін).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція №2.	\|	Лекція №6.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.