Лекція №6.

ІІІ. Рівні (контури) регуляції фізіологічних функцій.

Вони допомагають досягати надійності механізмів регуляції функцій. Ці контури можуть частково дублювати і корегувати один одного.

Рівні регуляції:

1) Внутрішньоорганний – взаємодія структур органа з різними метаболітами, БАР, які утворюються в процесі життєдіяльності органа і місцевими рефлекторними механізмами для забезпечення гомеостаза органа.

2) Внутрішньосистемний – взаємодія нервово-гуморальних механізмів: безумовних рефлексів і гормонів. Основна задача – координація функцій всіх органів даної функціональної системи.

3) Міжсистемний – подудован з комплекса безумовних і умовних рефлексів, гормонів, що забезпечує між системні зв’язки для організації адаптивних реакцій організму.

Компоненти регуляції нейрогуморальних механізмів:

1. Параметр, який регулюється.

2. Апарат сприйняття цього параметру (рецептор).

3. Регуляторний апарат.

4. Об’єкт регуляції. Ефекторним шляхом при цьому може бути нервовий імпульс або гормон.

Параметри гомеостазу не є строго постійними , можливі відхилення в «коридорі». Для кожного параметру е власні межі можливих максимальних відхилень.

Регуляторний апарат включає обов’язковий елемент - різноманітні зворотні зв’язки:

· позитивний зворотній зв’язок – при збільшенні будь –якого параметру дія підсилюється;

· негативний зворотній зв’язок – ріст параметру, який регулюється, призводить до зниження функціональної активності органа. Цей тип зв’язку найбільш типовий для організму людини.

Тема: Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в ЦНС. Інтегративна функція нейронних ланцюгів.

План:

Нейрон і нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС. Види. Функції. Нервові центри.
Синапси ЦНС. Будова. Механізм передачі інформації. Нейромедіатори.
Процеси збудження і гальмування в ЦНС. Збуджувальні синапси. Збуджувальний постсинаптичний потенціал. Параметри. Фізіологічна роль.
Гальмівні синапси. Їх нейромедіатори. Постсинаптичне та пресинаптичне гальмування. Механізм розвитку. Види постсинаптичного гальмування.

Морфологічною і функціональною одиницею ЦНС є нейрон.

А) Нейрон має:

1) Тіло – має оболонку(мембрану), ядро з ядерцем, цитоплазму з усіма органелами.

2) Дендрити – відносно короткі відростки, які сприймають інформацію. Поверхня їх вкрита великою кількістю шипиків (40000), які є місцем синаптичних контактів.

3) Аксон з пресинаптичними закінченнями. Аксон – довгий відросток, за допомогою якого передається інформація нервової клітини до інших відділів мозку або до робочого органа. Аксон має оболонку, початковий сегмент, аксоплазму, колатеральні гілки та телодендрон. Початковий сегмент знаходиться між аксонним горбком і початком оболонки нервового волокна. На ньому можуть закінчуватися аксони інших нейронів, тоді збудження передається по цьому аксону, минаючи клітину. Колатералі – це відведення аксона, по яких розповсюджується одні й ті самі нервові імпульси на інші нейрони. Телодендрони – місця утворення синапсів.

4) Аксонний горбок – це ділянка нейрона, де починається аксон. Це найбільш збудлива частина клітини, саме тут виникає потенціал дії нервових клітин, що розповсюджується до аксона.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Основні принципи регуляції фізіологічних функцій.	\|	Класифікація нейронів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.