• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підстави для відкриття виконавчого провадження

Стаття 19. Підстави для відкриття виконавчого провадження

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконав­чого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити ві­домості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

1. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

1. Під час пред’явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком су­ду — копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засу­дженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду — копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних ви­мог, — копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Коментована стаття встановлює підстави для відкриття виконавчого провадження. Від­криття виконавчого провадження пов’язано із принципом диспозитивності і передбачає активну поведінку стягувача. Відкриття виконавчого провадження пов’язане із наявністю виконавчого документа та заявою стягувача (його представника) про примусове виконан­ня рішення або заявою прокурора, в разі якщо прокурор вимагає виконання судового рі­шення, постановленого по справі, де прокурор брав участь з метою представництва інтере­сів громадянина або держави. Державний виконавець зобов’язаний відкрити виконавче провадження також у разі, якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встано­вленому законом. Законом можуть бути передбачені й інші випадки для відкриття вико­навчого провадження, відтак перелік підстав для відкриття виконавчого провадження, що міститься у частині першій коментованої статті, не є вичерпним.

Закон не містить вимог стосовно змісту заяви про відкриття виконавчого проваджен­ня, вона викладається у вільній формі.

Водночас стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рі­шення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнахо­дження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення — ще й право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кош­ти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відкриття виконавчого провадження слід трактувати як стадію, що визначає такий по­чаток дій щодо виконання постанов суду та актів інших державних та недержавних орга­нів, який забезпечує правомірність застосування заходів примусового виконання.

Після набрання законної сили рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу стягувач для здійснення права на його примусове виконання має самостійно отримати вико­навчий документ у суді або іншому органі, що розглядав справу, або виконавчий документ у передбачених законом випадках направляється державному виконавцю судом чи іншим уповноваженим органом. Стягувачеві або його представникові слід подавати до державної виконавчої служби оригінал виконавчого документа, а при його втраті стягувачем допус­кається відкриття виконавчого провадження на підставі дубліката виконавчого документа, отриманого у встановленому законодавством порядку. При зверненні до відповідного ор­гану державної виконавчої служби разом з пред’явленням виконавчого документа, на під* ставі якого відкривається виконавче провадження, стягувачеві або його представникові треба скласти заяву про примусове виконання виконавчого документа.

Заява стягувача про відкриття виконавчого провадження повинна бути викладена в письмовій формі як у випадку пред’явлення виконавчого документа особисто, так і при направленні його поштою. Заява складається в довільній формі, проте в ній обов’язково треба зазначити назву органу державної виконавчої служби, до якого подається заява, на­зву стягувача (його представника) та боржника, назву виконавчого документа та органу, який його видав, із зазначенням дати видачі, прохання про відкриття виконавчого прова­дження, дату подання і підпис заявника.

Крім стягувача, правом подання заяви про відкриття виконавчого провадження на­ділений і його представник, але в разі належного оформлення його повноважень. В зако­нодавстві існують різні норми щодо порядку посвідчення довіреності та її змісту, а саме представництво регламентується нормами ЦК, ЦПК, ГПК України. На нашу думку, до­віреність має бути нотаріально посвідченою для громадян або оформленою за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладен­ням печатки юридичної особи, якщо представництво договірне. Слід зазначити, що за ст.

42 ЦПК довіреність фізичної особи може посвідчуватись не тільки нотаріально, але й посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на служ­бі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. До змісту цієї довіреності можуть включатися й повноваження представника у виконавчому провадженні. Для законних представників необхідне подання відповідного документа (свідоцтва про народження, рішення про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна), що підтверджує факт законного представництва. Крім то­го, потрібно у такому разі подати документи, що встановлюють особу представника (па­спорт, військовий квиток тощо). Адвокат, діючи як представник сторони виконавчого провадження, повинен подати ордер, виданий адвокатським об’єднанням, а в разі, якщо він здійснює адвокатську діяльність індивідуально, — виготовлений відповідно до зако­нодавства про адвокатуру.

У пункті 2 цієї статті зазначено, що прокурор вправі звернутися із заявою про відкрит­тя виконавчого провадження, якщо він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого доку­мента за його заявою. Це випливає зі ст. 36^і Закону України «Про прокуратуру» від 5 лис­топада 1991 p. № 1789-ХІІ, яка надає прокурору право на звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи. Незважаючи на відсутність у вищевказано­му Законі положення про участь прокурора саме у виконавчому провадженні, Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учас­ників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 р. № 14 про таку можливість зазначає. Враховуючи положення Закону України «Про прокуратуру» щодо можливості участі прокурора в цивільних справах лише в разі неспроможності через фізичний чи матеріальний стан громадянина або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — в ра­зі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Слід зазначити, що державний вико­навець при поданні прокурором заяви про відкриття виконавчого провадження має пере­вірити, чи дійсно в даній справі позовна заява подавалась і підтримувалася прокурором. У разі не підтвердження цього факту державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження із винесенням відповідної постанови. Це положення повною мірою стосується не лише цивільних, але й господарських справ. Отже, Законом чітко ви­значено межі участі прокурора у виконавчому провадженні, тому це означатиме, що ана­логія з цивільним процесом, коли прокурор вправі вступити у цивільну справу на будь- якій її стадії, не допускається. При відкритті виконавчого провадження за заявою прокурора, він наділяється всіма процесуальними правами стягувача у виконавчому провадженні, оскільки прокурор по­вністю замінює собою стягувача.

Пункт 4 коментованої статті Закону визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження також і в інших передбачених законом випадках, з чого випливає, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, ор­гани місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи також можуть звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження на захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів з огляду на положення ст. 46 ЦПК України щодо надання цим органам прав особи, в інтересах якої вони діють, крім права укладати мирову угоду. Отже, якщо ці органи зверталися за захистом прав інших осіб у суд, слід на­дати їм таку можливість і у виконавчому провадженні. Але водночас перераховані органи та особи, включаючи прокурора, не можуть відкрити виконавче провадження всупереч во­лі стягувача, оскільки тільки від стягувача залежить можливість примусового виконання рішення в межах строків давності і звернення до прокурора чи в зазначені органи за спри­янням у виконанні рішення суду. Тому державний виконавець з метою дотримання гаран­тій прав громадян у виконавчому провадженні у разі виникнення подібних ситуацій пови­нен отримати письмову згоду особи, в інтересах якої подано заяву про відкриття виконавчого провадження, з покладенням забезпечення подання такої заяви на той орган чи особу, яка звертається до державного виконавця.

Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затверджена наказом Дер­жавної судової адміністрації України від 24 липня 2006 р. № 860/12734, в П. 16.6.4 за­значає, що у справах про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рі­шення суду про поновлення на роботі виконавчий лист передається судом на руки стя­гувачу за його заявою після набрання рішенням суду чинності або на вимогу стягувача надсилається за його місцем проживання.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби за місцезнаходженням суду.

Виконавчі листи у кримінальних справах про відшкодування збитків на користь дер­жави, державного бюджету, фізичних та юридичних осіб направляються судом безпосере­дньо до органу державної виконавчої служби за місцем проживання засудженого або міс­цезнаходженням його майна (П. 16.1.21 Інструкції). У вищезазначеному знаходить своє підтвердження теза про те, що суд не уповноважений направляти виконавчий лист за ін­шими категоріями справ державному виконавцю, з огляду на закріплене законом поло­ження щодо отримання виконавчого листа у суді особисто стягувачем, який надалі має право самостійно звернутися за примусовим виконанням рішення суду до відділу держав­ної виконавчої служби.

Як зазначається у частині четвертій коментованого Закону, під час пред’явлення ви­конавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним мають обов’язково по­даватися:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду — копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду — копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність та­кого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, — копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, У разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Читайте також:

1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
2. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
3. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
4. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
5. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
6. Великі географічні відкриття і первісне нагромадження капіталу
7. Великі географічні відкриття та їхній вплив на економічний розвиток Європи
8. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку
9. Види банківських розрахунків і порядок їх відкриття.
10. Виконавче провадження Російської Федерації
11. Виконавче провадження Російської Федерації
12. Вимоги до виконавчого документа

Переглядів: 2680