• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види сприймання

План

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття. Фізіологічне підґрунтя відчуттів

2. Класифікація та різновиди відчуттів. Загальні закономірності та властивості відчуттів

3. Поняття про сприймання. Різновиди сприймання

4. Основні закономірності (властивості) сприймання. Спостереження і спостережливість

5. Мислення. Соціальна природа мислення. Розумові дії. Операції та форми мислення. Види мислення

6. Пам’ять. Теорії, види та процеси пам’яті. Індивідуальні особливості та типи пам’яті

7. Увага, фізіологічна основа уваги. Види та властивості уваги

8. Поняття про уяву та уявлення. Види уяви

9. Емоції та почуття, їх вплив на психічний стан людини, фізіологічна сутність. Прояви емоційного стану людини. Вищі почуття

10. Поняття про волю. Довільні дії та їхні особливості. Основні якості волі

11. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання (самостійна робота № 6)

12. Індивідуальні особливості та розлад мислення (самостійна робота № 7)

13. Шляхи формування творчого мислення та його якості (самостійна робота № 8)

14. Психологія мислення і дослідження в галузі штучного інтелекту (самостійна робота № 9)

15. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Фантазія (самостійна робота № 10)

16. Зв’язок пізнавальної та афективної сфер особистості (самостійна робота № 11)

17. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенні особистості (самостійна робота № 12)

18. Загальна характеристика регуляторних процесів (самостійна робота № 13)

19. Стрес. Ступені стресу. Комплексні способи подолання стресу (самостійна робота № 14)

1. Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття. Фізіологічне підґрунтя відчуттів

Пізнавальна діяльність – __________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини – її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання.

Вищою формою пізнання людиною дійсності є абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви. Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам’ять, яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відображується у свідомості у процесі пізнання. Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційно-вольові процеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів.

ВІДЧУТТЯ – це_______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виникаючи при дії подразника на органи чуття, відчуття є реакцією нервової системи на цей вплив, тобто рефлекторним.

Фізіологічне підґрунтя відчуттів

Вчення про вищу нервову діяльність розкриває науково-природничі підвалини відчуттів. І.Сєченов та І.Павлов своїми дослідженнями показали, що відчуття – це своєрідні рефлекторні дії, фізіологічним підґрунтям яких є нервові процеси, що виникають у результаті впливу подразників на органи чуття, або аналізатори.

Фізіологічною основою відчуттів є _______________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Аналізатори – це органи організму, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній ті чи інші різновиди енергії: зоровий аналізатор виокремлює світлову енергію, або коливання електромагнітних хвиль, слуховий – звуки, тобто коливання повітря, смаковий, нюховий – хімічні властивості речовин, шкірні – теплові, механічні властивості предметів та явищ. Що спричинюють ті чи інші відчуття.

У кожному аналізаторі знаходяться три відділи:

ü Периферійний (рецепторний) відділ: складають органи чуття – око, вухо, ніс, шкіра, спеціальні рецепторні апарати, розміщені в органах травлення, дихання, серцево-судинній системі. Реагує на дію конкретного специфічного виду подразника і переробляє його у певне збудження. Перетворює енергію подразника на нервовий процес.

ü Передавальний (провідниковий) відділ: чутливі нерви.

ü Центральний (мозковий) відділ, складається з ядра, в якому скупчено рецепторні клітини, і периферійної частини, тобто розсіяних на інших ділянках кори нервових клітин. Ядерна зона аналізатора виконує тонкий аналіз і синтез, наприклад розрізнення кольору світла. Розсіяні клітини здійснюють грубий аналіз і координують взаємодію різних аналізаторів.

2. Класифікація та різновиди відчуттів. Загальні закономірності та властивості відчуттів

Існують різні класифікації органів відчуття і чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або зсередини організму.

Англійський фізіолог Чарлз-Скотт Шеррінгтон (1857-1952) запропонував об’єднати всі аналізатори в три системи і виділити види відчуттів:

За способом подразнення рецептора їх поділяють на:

До них відносять:

Загальні закономірності та властивості відчуттів

Різні види відчуттів є не тільки специфічними, а й мають загальні для всіх властивості.

Властивості відчуттів:

Ø

це основна особливість певного відчуття, що відрізняє його від інших видів відчуттів і варіює в межах даного виду. Так, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові – за насиченістю, кольоровим тоном.

Ø

кількісна характеристика і визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора.

Ø

часова характеристика (залежить від тривалості дії подразника).

Закономірності, що характеризують відчуття:

3. Поняття про сприймання. Різновиди сприймання

СПРИЙМАННЯ– ______________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Фізіологічною основою сприймання ________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Сприймання нового предмета відбувається на основі наявних у людини знань. Важливу функцію виконує друга сигнальна система. Слово зумовлює зміст людського сприймання, позначає предмет, надає сприйманню довільного характеру.

У результаті сприймання виникають суб’єктивні образи сприйманих об’єктів – уявлення. Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об’єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості. Вона виявляється в рухах органів чуття, спрямованих на об’єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні, обстеженні зором їх контурів, окремих частин.

У сприйманні простору важливу роль відіграють акомодація та конвергенція органу зору.

Акомодація(лат. accomodatio – пристосування) – це зміна опуклості кришталика відповідно до відстані предмета, а конвергенція(лат. converge – сходжуся, наближаюся) – це спрямування очей на фіксований предмет сприймання. Ці фізичні зміни в органі зору пов'язані зі сприйманням відстані та обсягу предмета.

При сприйманні простору залежно від розміщення предметів у просторі виникають зорові ілюзії, тобто неточне сприймання розмірів, паралельності, опуклості, угнутості.

Ілюзії сприймання – неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об’єкти, що діють на аналізатори.

Ілюзії зумовлюються різними причинами: виробленими життєвою практикою прийомами зорового сприймання, особливостями зорового аналізатора, міною умов сприймання, дефектами зору тощо.

Наприклад, пряма паличка, занурена у склянку з водою, здається зігнутою; розмір сонця вранці та ввечері здається великим порівняно з тим, як воно сприймається в зеніті; два однакових кути, однакових кружечки, однакові лінії здаються різними серед більших або менших за розміром зображень таких самих предметів тощо.

Знання різновидів сприймання та їх закономірностей має важливе значення для формування професійних якостей фахівця.

4. Основні закономірності (властивості) сприймання. Спостереження та спостережливість

Основні закономірності сприймання:

q ___________________________ – сприймання виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається як механічна сума якостей і властивостей, а як об’єкт, який має свій зміст, природу, призначення. Розвивається в процесі життєдіяльності людини.

q ___________________________ – сприймання полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості в єдності багатьох якостей і властивостей.

Наприклад, образ апельсина, який людина тримає в руках виникає внаслідок синтезу зорових відчуттів (колір), дотикових (твердість), нюхових (запах) і попереднього досвіду (смак).

q ___________________________________________ полягає у відносно більш чи менш довготривалій постійності окремих властивостей і якостей об’єктів (розміру, форми, кольору).

Численні дослідження дають змогу стверджувати, що константність не є вродженою. Джерело її – активні дії інваріанту (незмінну) структуру об’єкта сприймання. Істотно впливає на константність сприймання минулий досвід, але її основною передумовою є відображення ситуації, в якій перебуває об’єкт. Найбільше пов’язана з пам’яттю і свідомими процесами.

q ___________________________________ – сприймання полягає у виділенні одних об’єктів як основних порівняно з іншими. Це визначається формою ставлення людини до об’єктів, предметів, зумовленою значущістю, інтересом, попереднім досвідом.

Ми не можемо активно утримувати в зоні своєї уваги всі подразники, які діють на нас. Активна увага обмежена постійним вибором, який проводить наш мозок.

Наприклад, у дружній компанії спочатку чуємо лише загальний шум голосів людей, які нас оточують. Проте достатньо, щоб один із наших знайомих раптом звернувся до нас, тоді ми перестаємо звертати увагу на шум і починаємо сприймати те, що він говорить. Це явище називають ефектом «вечірки», або ефектом Черрі.

Перебуваючи в лікарні або іншому лікувальному закладі, хворі вибірково сприймають інформацію, пов’язану з діагностично-лікувальним процесом. Вони насторожено прислухаються до медичного персоналу. Інших хворих та родичів і відвідувачів щодо умов і ефективності лікування. Хворі загострено сприймають неуважність або прояви антисанітарії. Підсвідомо відбувається вибірка сенсибілізація сприймання і відчуттів.

q ____________________________ (лат. ad – до, perceptio – сприймання) – залежність сприймання від попереднього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особливостей, а також від професії. Також досить часто людина сприймає не те, що є насправді, а те, що є бажаним для неї.

q ______________________________________ – пов’язана з розуміння сутності об’єкта, що сприймається, з можливістю віднести його певної групи, класу, узагальнити його в слові, вловити схожість із знайомими нам об’єктами. Виявляється як формування властивості образу бути усвідомленим.

Наприклад, маленька дитина вперше бачить стілець – в її свідомості він фіксується як еталонний образ. Пізніше вона порівнює з ним схожі за величиною, формою, кольором предмети, і у її свідомості здійснюється акт категоризації – називання цього предмета «стільцем».

Осмисленість сприймання найбільше пов’язана з мисленням та інтелектом.

q _____________________________ – це відображення одиничного випадку як особливого виду загального. Ступінь узагальнення залежить від рівня і обсягу наявних у людини знань.

Осмисленість та узагальненність добре виявляються при сприйнятті незакінчених малюнків. Ці малюнки доповнюються нашими досвідом і знаннями.

Спостереження і спостережливість

Важливими умовами адекватного сприймання є спостереження і спостережливість. Вони яскраво виявляються при довільному цілеспрямованому сприйманні. Спостереження найбільше відрізняє довільне сприймання від мимовільного. Найхарактерніший показник спостереження – тривале, цілеспрямоване зосередження уваги на предметі сприймання. Воно здійснюється з певною метою і за визначеним планом. Спостереження може бути тривалим, коли планується спостереження змін у поведінці тварин під впливом догляду за ними, розвитку дитини під впливом виховання, успішності учнів у засвоєнні знань залежно від умов і методів навчання. Короткотривалим воно буває тоді, коли спостерігаються нетривалі за часом явища.

У процесі спостереження увага може зосереджуватись або на явищі загалом, або на окремих його деталях. Це залежить від поставленої пізнавальної мети.

Успішне спостереження потребує визначення його мети, складання плану (де, коли і як провести спостереження), створення необхідних умов для цього, підготовки засобів спостереження (приладів, інструментів) і фіксації його результатів. Спостерігати треба вміти. Останнє має особливо велике значення тому, що не всім дітям та дорослим властиве вміння спостерігати. Рівень уміння спостерігати залежить як від навчання спостерігати, так і від спостережливості як якості особистості. Якщо дитину змалку привчають спостерігати явища природи, поведінку тварин, ті чи інші аспекти життя, то у неї розвивається такий бік характеру, як спостережливість, тобто здатність помічати в об'єктах малопомітне, але важливе для розуміння їх суті.

Спостереження і спостережливість відіграють велику роль у навчанні та трудовій діяльності людини. Відомо, як високо цінував спостереження і спостережливість Ч.Дарвін (відкриття походження видів він пояснював своєю спостережливістю). І.Павлов вважав, що спостережливість дуже потрібна вченому. На його інституті було написано: “Спостережливість, спостережливість, спостережливість”. К.Ушинський рекомендував учителям навчати дітей спостерігати, якщо вони хочуть розвинути в дітей розум, позаяк спостереження дає матеріал, факти для мислення.

5. Мислення. Соціальна природа мислення. Розумові дії. Операції та форми мислення. Види мислення

Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення.

Уявне відображення дійсності характеризується низкою особливостей:

1) Одна з цих особливостей виражається в опосередкованому характері уявного відображення дійсності.

До опосередкованого пізнання людина вдається тоді, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недосконалість людських аналізаторів або недоцільність, що зумовлюється складністю процесу пізнання. Опосередкованість мислення виявляється і в тому, що всі його акти відбуваються за допомогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам’яті людини.

2) Друга ознака – завдяки йому в об’єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та властивості, що ґрунтуються на об’єктивних відносинах і закономірних зв’язках, репрезентованих у самих предметах та явищах. Істотні ознаки та відносини виражають сутність предметів і явищ, їх причинно-наслідкові залежності. Їх розкриття дає можливість зрозуміти закони, яким підпорядковані процеси, що відбуваються у природі та суспільстві, впливати на них у власних інтересах.

3) Третя ознака – узагальнений характер відображення дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються суспільними для споріднених у тому чи іншому відношенні об’єктів, і уявляє їх узагальнено, оперуючи поняттями. Так вона пізнає загальні властивості металів, геометричних фігур, принципи функціонування технічних систем, розвитку психічних явищ.

Перелічені ознаки мислення характеризують його як специфічну форму абстрактного пізнання дійсності, як складну пізнавальну дійсність.

МИСЛЕННЯ –_________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Соціальна природа мислення

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки.

Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою. Практика є джерелом розумової діяльності. Мислення породжується потребами людської практики і розвивається у процесі пошуку шляхів їх задоволення.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об'єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей. Рівень розвитку мислення визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в оточуючому світі, як вона панує над обставинами та над собою.

Розумова діяльність людини, що спрямована на пізнання закономірностей об'єктивного світу, має суспільну природу: людина спирається на досвід.

Розумові дії мислення

Щоб зрозуміти певний об'єкт, треба знати факти, що його характеризують. Перехід від фактів до розкриття їх сутності, до узагальнюючих висновків відбувається за допомогою розумових і практичних дій.

Розумові дії – __________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Перш ніж діяти з предметами (розбирати їх, складати, щось будувати з них), людина робить це подумки, не вступаючи в контакт із цими предметами і не змінюючи будову самого об'єкта.

При цьому залежно від того, які образи відіграють провідну роль, розумові дії бувають:

- сенсорними

- перцептивними

- уявними

Операції мислення:

ПАМ’ЯТЬ (від грецьк. mnema) – _________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Давні греки вважали Богиню пам’яті Мнемозину матір’ю дев’яти муз, які були покровительками всі відомим на той час науками і мистецтвом. Ім’я цієї богині дало назву пам’яті. Від імені грецької музи пам'яті Мнемозіни ці процеси отримали назву мнемічних.

На думку Аристотеля, пам'ять є соціальною спадкоємницею, безцінним багатством і силою людини і людства. Завдяки їй людина через знання опановує надбання попередніх поколінь. Пам’ятаючи минуле, вона краще розуміє сучасність і може прогнозувати майбутнє. Людина без пам'яті перестає бути особистістю, не орієнтується в просторі й часі, все сприймає так, ніби вперше бачить. Як зазначав І.Сєченов, не оволодівши пам’яттю, людина постійно перебувала б у стані новонародженого. Як найважливіша характеристика всіх психічних процесів пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини.

Теорії пам'яті

Види пам’яті:

Залежно від змісту матеріалу, який людина запам’ятовує, виділяють:

1) _______________________________ виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою. На відміну від образів сприймання образи уявлень пам'яті не такі яскраві, менш деталізовані, але більш узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються під впливом інших уявлень, процесів забування.

Виняток становлять ______________________________ (гр. eidos – вид, вигляд) образи – дзеркальне (в найменших деталях) відображення слідів пам'яті, яскраві та чіткі уявлення, які зберігаються в пам'яті тривалий час без будь-яких змін. Ейдетична пам'ять буває у художників, музикантів, а також у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Цей вид більш властивий дітям.

2) _______________________________ – це думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їх істотних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях. Ґрунтується на спільній діяльності мислення і мовлення. Характерний лише для людей.

3) __________________________________________________ полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною рухів. Виявляється вона в різних видах ігрової, трудової, виробничої діяльності. Вона є підґрунтям утворення різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови. За змістом цей вид є найміцнішим.

4) _______________________________полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не самі емоції, а й предмети та явища, що їх викликають. Наприклад, переживання почуття ностальгії при спогадах про країну, в якій людина виросла, але з якихось причин залишила її.

Якщо за ознаку класифікації обирають час збереження матеріалу, то пам'ять характеризують як:

1. ___________________________________. Характеризується дуже коротким часом (до 2 секунд) зберігання інформації, яка фіксується в рецепторах (на сітківці ока, в закінченнях нюхового, смакового та інших нервів).

Залежно від аналізатора сенсорна пам'ять має різну модальність. Найбільше використовується зорова і слухова сенсорна пам'ять. Завдяки сенсорній пам'яті людина має змогу розпізнавати образи предметів ще в процесі їх формування.

2. ___________________________________. Їй властиве швидке запам'ятовування матеріалу, негайне його відтворення і швидке забування.

3. ___________________________________. Вона забезпечує тривале збереження нерідко значного обсягу матеріалу.

Основним механізмом введення інформації в довготривалу пам'ять та її фіксування є повторення, яке відбувається на рівні короткочасної пам'яті.

Коли критерієм класифікації слугує мета діяльності людини, то пам'ять поділяють на:

1. ___________________________________. Ознаками її є процеси запам'ятовування і відтворення, в яких немає мети щось запам'ятати чи відтворити.

Мимовільне запам'ятовування відбувається ніби само по собі. Це як побічний продукт діяльності людини, а тому є фрагментарним і неміцним. Необхідною умовою мимовільного запам'ятовування будь-яких об'єктів є активна взаємодія з ними.

2. ___________________________________. Цей вид діяльності характеризується цілеспрямованим запам'ятовуванням і відтворенням.

За рівнем усвідомлення матеріалу, який запам'ятовується, пам'ять поділяють на

1. _______________________________. Пов'язана вона з розумінням матеріалу, який запам'ятовують. Основою її є різні за складністю словесних та образних асоціацій смислові зв'язки.

Смислове запам'ятовування розвивається разом із мовленням і мисленням. Воно може бути мимовільним і довільним.

2. ________________________________. Її особливість полягає у нерозумінні засвоюваного матеріалу, який є надто важким або коли людина, замість намагання осягнути сенс, просто повторює інформацію.

Процеси пам’яті:

1) ______________________________________________________________ –закріплення в корі великих півкуль головного мозку образів, що виникають на основі відчуттів, сприймання, мислення чи уяви.

2) _________________________________________________________ –це здатність утримати, зберегти сприйману інформацію.

Розрізняють такі форми збереження інформації в пам’яті:

УВАГА – ________________________________________________________

_________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Увага людини має соціальну природу. Вона виникає в процесі праці і на основі праці.

Фізіологічна основа уваги:

Фізіологічним підґрунтям уваги є ___________________________, що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють. Ця взаємодія відбувається на основі встановленого І.П.Павловим закону індукції нервових процесів, згідно якому процеси збудження, які виникають в одних ділянках кори головного мозку, викликають (індукують) гальмівні процеси в інших ділянках кори.

Якщо людина зосередила увагу на якомусь предметі, то це означає, що даний предмет викликав збудження у відповідній ділянці кори великих півкуль головного мозку, решта ж ділянок кори виявилася загальмованою, внаслідок чого людина нічого не помічає, окрім даного предмета.

Вагомий внесок у з’ясування фізіологічного підґрунтя уваги зробив ______________________________________________________________________.

_______________________________ – це панівна ділянка, яка приваблює до себе хвилі збудження з найрізноманітніших джерел. Серед багатьох збуджень, що виникають одночасно в корі головного мозку, одне є домінуючим, що й становить собою фізіологічне підґрунтя свідомих процесів, уваги. Інші ж збудження при цьому гальмуються.

Види уваги:

У психології розрізняють різні види уваги, які тісно пов’язані між собою і за певних умов переходять одні в одних.

Характерні властивості уваги:

Серед розладів уваги найчастіше спостерігається підвищене відволікання. Хворим важко зосередитися на одному об’єкті або діяльності. Увага нестійка, сторонні подразники, у тому числі й малоцікаві, можуть порушувати зосередженість уваги і діяльність хворого. Відволікання хворих буває настільки сильне, що вони не можуть зосередитися на запитаннях лікаря, постійно переключаються з однієї думки на іншу.

Спостерігається при підвищеній втомлюваності, загальній слабкості людини, зумовленій виснаженням нервової системи, тривалим і інтенсивним емоційним напруженням, надмірною розумовою працею. Воно може з’явитися після інфекцій, інтоксикації, при травмах, пухлинах, склерозі судин головного мозку. Хворі з підвищеним відволіканням не можуть утримувати в свідомості одночасно більше одного, навіть добре їм знайомого предмета

Кожна людина має виховувати в себе уважність і спостережливість як риси особистості. Якщо в людини сформувалася звичка бути уважною, то увага стає закріпленою, постійною властивістю, яка називається уважністю. Уважність – це складне утворення, що визначається спрямованістю особистості, системою її ціннісних орієнтацій. Такі орієнтації зумовлюють напрям уваги людини. Уважність формується в діяльності. Так, навчальна діяльність формує стійку, здатну до розподілу і переключення увагу. Уважна людина відрізняється спостережливістю, повніше і точніше сприймає навколишній світ, навчається і працює значно успішніше, ніж неуважна людина.

Читайте також:

1. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
2. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
3. Види сприймання
4. Відчуття і сприймання.
5. Властивості сприймання
6. Динаміка розвитку сприймання у немовлят
7. Етапи сприймання товару-новинки
8. ІІІ. Труднощі, пов’язані зі сприйманням виду мовлення.
9. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати
10. Механізми відчуттів та сприймання, їх властивості та закономірності. Відчуття та сприймання як активні процеси пошуку та обробки інформації. Природа сприймання.
11. Перше читання твору і перевірка сприймання прочитаного

Переглядів: 4011