Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття та порядок встановлення опіки та піклування

 

В останні роки значно загострилася проблема соціального сирітства дітей. Із тисяч дітей-сиріт тільки 7% дітей круглі си­роти. Решта ж дітей - це сироти при живих батьках: відібрані судом без позбавлення батьківських прав, позбавлених бать­ківських прав, діти, батьки яких відбувають покарання у місцях позбавлення волі, визнаних судом недієздатними, перебувають на тривалому лікуванні в лікувально-профілактичних закладах, нарешті, діти, батьки яких невідомі.

Майже 1% новонароджених стають соціальними сиротами вже у перші години життя внаслідок відмови від них матерів безпосередньо у пологовому будинку.

Ці діти позбавлені не тільки батьківського піклування, а й батьківської любові та турботи. У результаті розвиток таких дітей, які виховуються не батьками, не в сім’ї, має негативні наслідки. Тому останнім часом українське суспільство досить значної уваги приділяє питанню виховання дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування. Тут спрацьовує загальна світова практика - якщо дитина з різних причин поз­бавлена можливості виховуватись у сім’ї, відповідальність за її виховання бере суспільство. Нині в Україні поряд з усиновлен­ням існують такі форми виховання дитини, яка втратила сім’ю, як опіка та піклування, патронат, прийомна сім’я, дитячий бу­динок сімейного типу.

Опіка та піклування є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, які залишилися без піклування бать­ків. Закріплення загальних правил щодо встановлення опіки та піклування має місце як у сімейному, так і в цивільному законо­давстві - зокрема, це глава 19 “Опіка та піклування над дітьми” та глава 6 “Опіка та піклування”.

Опіка та піклування над дитиною встановлюється органами опіки та піклування, а у випадках, передбачених ЦК України - судом.

Відповідно до ст. 55 ЦК України, завдання опіки та піклу­вання щодо малолітніх та неповнолітніх дітей полягає у забез­печенні їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Водночас, охорона майнових прав неповнолітніх становить важ­ливе, проте не саме головне завдання опіки та піклування. Го­ловне завдання опіки та піклування підпорядковане провідній і визначальній меті - забезпечити кожну дитину сімейним вихо­ванням; забезпечити кожній дитині можливість здійснення нею прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Виховна мета опіки та піклування чітко сформульована у Правилах опіки та піклування - забезпечення виховання непов­нолітніх дітей, які внаслідок смерті, хвороби батьків або позбав­лення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Законодавством України встановлено, що така категорія ді­тей має право на особливий захист і допомогу з боку держави, їм гарантовано цілий ряд пільг та допомог. Забезпечити опти­мальні умови життєдіяльності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування - завдання системи соціально-вихов­них інститутів державної опіки.

Сімейним кодексом України (глава 19), Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комі­тету у справах сім’ї та молоді, Міністерства охорони здоров’я Ук­раїни, Міністерства освіти та науки України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсь­кого піклування» (13.01.2005) визначено правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до вищезазначеного законодавства органами, які здійснюють таку діяльність і приймають рішення про встанов­лення опіки та піклування, є:

державні адміністрації районів, районів міст Києва та Се­вастополя;

виконавчі органи міських чи районних у містах, сільсь­ких, селищних Рад.

Відповідно до п. 1.4 Правил опіки та піклування, безпосеред­нє ведення справ щодо опіки та піклування покладається у ме­жах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва та Севасто­поля, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

У селищах і селах справами опіки та піклування безпосеред­ньо відають виконкоми сільських та селищних рад.

Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, об­ліку та передачі дітей, позбавлених батьківського піклування до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усинов­лення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи у справах сім’ї та молоді, служби у справах непов­нолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт на дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім’ї (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадян похилого віку, інвалідам, дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які потребу­ють цього.

Органи охорони здоров’я здійснюють діяльність щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловжи­вання спиртними напоями, наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько­го піклування віком до трьох років у будинках дитини.

Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, пов’язану з призначенням опіки, піклування, деякі організаційні та конт­рольні функції.

Для допомоги у роботі при органах опіки та піклування ство­рюються опікунські ради, що мають дорадчі функції і до складу яких входять депутати, представники місцевих органів вико­навчої влади та органи місцевого самоврядування і громадсь­кості.

Керівництво органами опіки та піклування і контроль за їх діяльністю здійснюють обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та виконавчі комітети вищестоя­щих рад.

Повноваження органів опіки та піклування

Відповідно до чинного законодавства органи опіки та піклу­вання зобов’язані:

вирішувати питання про встановлення та припинення опі­ки та піклування;

вести облік осіб, які потребують опіки та піклування;

здійснювати нагляд за діяльністю опікунів та піклуваль­ників;

забезпечувати тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;

розглядати звернення дітей про неналежне виконання батьками (чи одного із них) обов’язків щодо виховання або про зловживання ними своїми правами;

вирішувати згідно з чинним законодавством питання щодо виплати грошової допомоги дітям, які перебувають під опікою та піклуванням;

розглядати спори, пов’язані з вихованням дітей;

розглядати скарги на дії опікунів (піклувальників);

вирішувати питання щодо забезпечення житлом дітей-си­ріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла;

здійснювати контроль за додержанням батьками або осо­бами, що їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла;

вживати заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опі­кою (піклуванням);

брати участь у розгляді судами спорів, пов’язаних із за­хистом прав неповнолітніх дітей, які перебувають під опі­кою (піклуванням);

встановлювати опіку над майном у передбачених законом випадках;

оформляти відповідні документи щодо особи підопічного та майна, над яким встановлюється опіка;

здійснювати іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребу­ють захисту.

Отже, опіка та піклування - це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів непов­нолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і викону­вати обов’язки.

При встановленні опіки чи піклування виникає цілий ряд правових відносин:

- по-перше, це правововідносини щодо здійснення піклуван­ня над дітьми; їх виховання; захист їхніх прав та інтересів;

- по-друге, це діяльність уповноважених державних органів щодо влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, встановленню опіки та піклування, призначенню опікунів, піклувальників, здійснення контролю за виконанням ними функцій опіки та піклування;

- по-третє, відносини між державними органами опіки та піклування - з одного боку та опікунами і піклувальниками - з іншого (адміністративно-правові відносини);

- по-четверте, відносини між опікунами, піклувальниками та підопічними (сімейно-правові відносини).

Відповідно до ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка та піклування над дитиною вста­новлюється органом опіки та піклування (тобто відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у міс­тах, селищах, селах), а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Опіка та піклування над неповнолітніми дітьми встанов­люється, якщо батьки: 1) померли; 2) невідомі; 3) визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або оголо­шені померлими.

Опіку та піклування може бути встановлено і при житті бать­ків неповнолітніх дітей у разі, коли батьки:

- позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання у них дитини і передачу її під опіку;

- визнані у встановленому порядку недієздатними або об­межено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або пе­ребувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікуваль­но-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);

- понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинен­ня злочину, за станом здоров’я (інваліди І-ІІ груп) тощо);

- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули, залишили дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;

- відмовились від дітей у встановленому порядку;

- виїхали на постійне проживання або на постійне місце ро­боти за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;

- перебувають під слідством.

Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, над якою вона встановлюється або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Рішення про встановлення опіки та піклування має бути прийняте не пізніше одного місяця з моменту, коли стало відо­мо про необхідність встановлення опіки чи піклування.

Установи та особи, яким стало відомо про неповнолітніх, що залишилися без піклування батьків, повинні негайно повідоми­ти про це органи опіки та піклування за фактичним місцезна­ходженням дітей, що підлягають опіці (піклуванню). Такими установами та особами є: близькі родичі та інші особи; житло­во-експлуатаційні контори, будинкоуправління, власники чи орендатори житлових будинків; органи освіти та керівники навчально-вихованих закладів; органи у справах сім’ї та молоді; служби у справах неповнолітніх; органи внутрішніх справ; ор­гани соціального захисту населення; державні органи РАЦСу; нотаріальні контори; судові органи; лікувально-профілактичні установи психіатричного профілю, інші організації та установи (п. 2.5 Правил опіки та піклування).

При одержанні відомостей про неповнолітніх, які зали­шилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов’язані негайно здійснити відповідне обстеження і при ви­явленні факту відсутності опіки батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призна­чення опікуна чи піклувальника.

Установами і місцями тимчасового влаштування неповноліт­ніх є:

1) сім’ї громадян, які погодились утримувати дитину до виз­начення її подальшої долі;

2) навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, поз­бавлених батьківського піклування;

3) притулки для неповнолітніх.

На кожну особу, яка потребує опіки чи піклування, органи опіки та піклування складають реєстраційну картку, а також за актом здійснюють опис майна, що їй належить. У разі відсут­ності в цих осіб свідоцтва про народження, а також інших осо­бистих документів, органи опіки та піклування забезпечують їх одержання у відповідних установах.

Якщо неповнолітні залишилися без піклування батьків, то органи опіки та піклування влаштовують їх:

- у віці до трьох років, а дітей-інвалідів та дітей з вадами у фізичному та розумовому розвитку у віці до чотирьох років - у будинки дитини органів охорони здоров’я;

- у віці від трьох до 18 років - у дитячі будинки або школи-інтернати органів освіти;

- дітей-інвалідів з вадами фізичного та розумового розвитку (глибоко розумово відсталих) у віці від чотирьох до 18 років - у відповідні дитячі будинки органів соціального захисту населен­ня; а з 18 років - у будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, психоневрологічні інтернати.

Неповнолітніх, які досягли 16 років і залишилися без піклу­вання батьків, органи опіки та піклування зобов’язані влашту­вати на роботу або забезпечити навчанням їх у школах, школах-інтернатах, професійно-технічних чи вищих навчальних закладах. Влаштування цих осіб на роботу або навчання не поз­бавляє органи опіки та піклування від подальшого опікування ними.

Управління майном, що належить особам, над якими вста­новлено опіку чи піклування або які влаштовані в будинки ди­тини, дитячі будинки, відповідні навчальні заклади, дитячі бу­динки-інтернати та будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами та піклувальниками.

Якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки та піклування за міс­цем знаходження майна.

Призначення опікунів (піклувальників)

Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органа­ми опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.

При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до ува­ги його можливості виконувати опікунські обов’язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою (ч. 1 ст. 244 СК) і, як правило, з числа роди­чів чи близьких підопічному осіб.

Переважне право серед кількості осіб, які бажають стати опі­кунами чи піклувальниками над однією і тією самою дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їхнього прожи­вання; особам, у сім’ї яких проживає дитина на час, коли щодо неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення відповідного віку (10 років) (п. 3.1. Правил опіки та піклування) враховуються побажання са­мої дитини.

Призначеному опікуну (піклувальнику) видається посвідчен­ня встановленого зразка.

Не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які:

не досягли 18 років;

визнані у встановленому порядку недієздатними або обме­жено дієздатними;

перебувають на обліку або лікуються у психоневрологіч­них та наркологічних закладах;

раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;

позбавлені батьківських прав;

інтереси яких суперечать інтересам дитини; засуджені за вчинення тяжкого злочину.

Документи, за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна:

- повідомлення державних, громадських організацій або за­яви громадянина (громадян);

- копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки або іншого документа, який підтверджує її вік;

- копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення померлим чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість ви­ховання дитини;

- акт обстеження умов життя дитини, що потребує опіки, і опис її майна;

- довідка про стан здоров’я дитини, що потребує опіки та довідка про стан здоров’я майбутнього опікуна;

- довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов’язків по опіці;

- акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов’язки;

- довідка лікувальної установи про відсутність у сім’ї май­бутнього опікуна захворювань, що перешкоджають влаштуван­ню дитини, яка потребує опіки;

- документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Документи, за наявності яких орган опіки та піклування призначають піклувальника:

- повідомлення державних, громадських організацій або за­ява громадянина (громадян);

- копія свідоцтва про народження неповнолітньої особи, яка потребує піклування;

- медичний висновок про стан здоров’я дитини, яка потребує піклування;

- довідка про місце проживання дитини, яка потребує піклу­вання;

- заява майбутнього піклувальника про прийняття на себе обов’язків щодо піклування;

- довідка про стан здоров’я майбутнього піклувальника і про місце його проживання;

- акт обстеження житлових умов майбутнього піклуваль­ника.

При встановленні опіки (піклування) орган опіки та піклу­вання оформляє на кожного підопічного особову справу із зане­сенням до неї всіх вищезазначених документів, яка зберігається в органах опіки та піклування за місцем проживання підопічно­го протягом 75 років (п. 3.5 Правил опіки та піклування).

Якщо дитині, яка виховується у навчально-виховних закла­дах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, опікун (піклувальник) не призначений, і вона постійно проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна і піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів (ст. 245 СК).


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
  3. The peace – порядок
  4. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  6. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
  7. А/. Поняття про судовий процес.
  8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  12. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛЕКЦИЯ 9. Импульсные сигналы. | Права та обов’язки опікунів і піклувальників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.