• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація педагогічних технологій.

Педагогічна технологія –це комплексний, інтегративний процес, який залучає людей, ідеї, засоби, і визначає способи організації діяльності. Це своєрідна техніка реалізації навчального процесу.

Аналіз трансформації поняття "педагогічна технологія" від "технології в навчанні" до "технології освіти", а потім до "педагогічної технології" – дає змогу прослідкувати чотири періоди запровадження педагогічних технологій.

Перший період (40-ві - середина 50-х рр.) характеризується появою в школі різноманітних технічних засобів пред'явлення інформації - запису і відтворення звуку і проекції зображень, об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Магнітофони, програвачі, проектори і телевізори, використовувані в школі того часу, було призначено в основному для побутової мети, тому термін "технологія в навчанні" означав застосування досягнень інженерної думки в навчальному процесі.

Другий період (середина 50-х - 60-х рр.) запровадження технологічного підходу позначено виникненням програмованого навчання. Було розроблено аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери тощо. На відміну від терміна "технологія навчання", тотожного поняттю "ТЗН" (технічні засоби навчання), під "технологією освіти" мали на увазі науковий опис (сукупність засобів і методів) педагогічного процесу, що неминуче приводить до запланованого результату.

На початку 60-х років термін "педагогічна технологія" з'явився на сторінках закордонної преси, у назвах багатьох педагогічних журналів високорозвинених капіталістичних країн. У США це журнал "Педагогічна технологія" (1961 р.), у Великій Британії - "Педагогічна технологія і програмоване навчання" (1964 р.), в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р.) - однойменні журнали. У 1967 р. в Англії створено Національну раду з педагогічної технології, у США - Інститут педагогічної технології.

Для третього періоду (70-ті роки) характерні три особливості.

По-перше, відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керування пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці).

По-друге, змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання.

По-третє, починає активно здійснюватися підготовка професіональних педагогів-технологів.

Четвертий етап в еволюції поняття "педагогічна технологія" почався у 80-х роках. Його характерні риси - створення комп'ютерних лабораторій і дисплейних класів; зростання кількості та якості педагогічних програмних засобів. [11; 7-9,14].

Пропонована періодизація еволюції поняття може бути прив'язана до конкретних дат, що є віхами в історії педагогічної технології:

1946 р. - запровадження плану аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана США (автор - Л.К. Ларсон);

1954 р. - висунення ідеї програмованого навчання (автор Б.Ф. Скиннер);

1961 р. - відкриття відділення технології навчання в університеті Південної Каліфорнії (керівник - Д.Д. Фіни);

1968 р. - розробка і впровадження мови програмування ЛОГО в школі (Массачусетський технологічний інститут США, керівник С. Пейперт);

1976 р. - створення першого персонального комп'ютера "Зппл" (автори - С. Джобс, С. Уозник);

1981 р. - застосування з навчальною метою спеціальних програмних засобів дисплейних класів;

1990 р. - використання інтерактивних технологій в освіті.

Запровадження перших програм аудіовізуального навчання в США в 30-х роках не тільки започаткувало технологічну революцію в освіті, а й відкрило дискусію, яка триває дотепер, про сутність, предмет, концепції, джерела розвитку нової галузі педагогічної науки та нової дисципліни-педагогічної технології.

З розвитком програм аудіовізуального навчання у сучасній галузі освіти зростає зацікавленості педагогічними технологіями. Дуже багато науковців розробляють власні авторські педагогічні технології та технологічні методи.

У теорії і практиці роботи освітніх закладів сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор і виконавець вносить у педагогічний процес щось своє, індивідуальне, у зв'язку з чим говорять, що кожна конкретна технологія є авторською. З цією думкою можна погодитися. Однак, багато технологій за своїми цілями, змістом, методами і засобами мають досить багато подібностей і по цих загальних ознаках можуть бути класифіковані в кілька узагальнених груп. Однак не існує таких монотехнологій, що використовували б тільки один який-небудь єдиний чинник, метод або принцип. Педагогічна технологіязавжди є комплексною. Але, своїм акцентом на ту чи іншу сторону процесу навчання технологія стає характерною й одержує від цього свою назву.

Вирізняють наступні класи педагогічних технологій:

• За рівнем застосування: загально-педагогічні, частково методичні (предметні) і локальні (модульні) технології.

• За філософською основою: матеріалістичні й ідеалістичні, діалектичні і метафізичні, наукові (ісциєнтичні) і релігійні, гуманістичні й антигуманістичні, антропософські і теософські, прагматичні і экзистенціалістичні, вільного виховання і примусу й інші різновиди.

• За провідним чинником психічного розвитку: біогенні, соціогенні, психогенні й ідеалістичні технології. Сьогодні загально прийнято, що особистість є результат взаємовпливу біогенних, соціогенних і психогенних факторів, але конкретна технологія може враховувати або робити ставку на який-небудь з них, вважати його основним.

• За науковою концепції засвоєння досвіду вирізняють: асоціаційно-рефлекторні, біхевіориські, гештальт-технології, інтеріоризаторські, розвиваючі; [19; 8,10].

• За орієнтацією на особистісні структури:інформаційні технології (формування знань, умінь, навичок по предметах), операційні (формування способів розумових дій), емоційно-художній емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин), технології саморозвитку (формування саморегулюючих механізмів особистості), евристичні (розвиток творчих здібностей) і прикладні (формування діючо-практичної сфери);

• За характером змісту і структури називаються технології навчаючі, виховуючі, світські і релігійні, загальноосвітні і професійно-орієнтовані, гуманітарні і технократичні, різні галузеві, частково предметні, а також монотехнології, комплексні (політехнології) іпроникаючі технології;

В монотехнологіях весь навчально-виховний процес будується на якійсь одній пріоритетній, домінуючій ідеї, принципі, концепції, у комплексних - комбінується з елементів різних монотехнологій. Технології, елементи яких найбільше часто включаються в інші технології і відіграють для них роль каталізаторів, активізаторів, називаються проникаючими.

• За типом організації і управління пізнавальною діяльністю

В практиці найбільш розповсюдженні різні комбінації монодидактичних систем, а саме:

-традиційна класична класно-урочна система Я.А. Коменського, яка являє собою комбінацію лекційного способу викладу і самостійної роботи з книгою (дидахография);

-сучасне традиційне навчання, що використовує дидахографію в сполученні з технічними засобами;

-групові і диференційовані способи навчання, коли педагог має можливість обмінюватися інформацією з усією групою, а також приділяти увагу окремим студентам в якості як репетитора;

-програмоване навчання, що ґрунтується на адаптивному програмному управлінні з частковим використанням всіх інших видів.

Принципово важливою стороною в педагогічній технології є позиція учня в освітньому процесі, відношення до нього з боку педагога. Тут вирізняють декілька типів технологій:

а) авторитарні технології, у яких педагог є одноособовим суб'єктом навчально-виховного процесу, а студент є лише “об'єкт ”. Вони відрізняються твердою організацією заняття, придушенням ініціативи і самостійності тих, хто навчається, застосуванням вимог і примусу;

б) високим ступенем уважності до особистості вихованця відрізняютьсядидакто-центричні технології, у яких існує тісний зв’язок у діяльності педагога й учня, пріоритет навчання над вихованням, а найголовнішими чинниками формування особистості вважаються дидактичні засоби.

в) особистісно-орієнтовані технології ставлять у центр усієї освітньої системи особистість учня, забезпечення зручних, безконфліктних і безпечних умов його навчання, розвитку, реалізації його природних потенціалів. Особистість учня в цій технології не просто суб'єкт, а суб'єкт пріоритетний, вона є метою освітньої системи, а не засобом досягнення якоїсь іншої мети (що має місце в авторитарних і дидакто-центричних технологіях). Такі технології називають ще антропоцентричними.

Таким чином, особистісно-орієнтовані технології характеризуються антропоцентричністю, гуманістичною і психотерапевтичною спрямованістю і мають на меті різнобічний, вільний і творчий розвиток особистості учня.

г) гуманно-особистісні технології відрізняються перш за все своєю гуманістичною сутністю, психотерапевтичною спрямованістю на підтримку особистості, допомога їй. Вони “сповідують" ідеї всебічної поваги і любові до особистості, оптимістичну віру в його творчі сили, відкидаючи примус;

д) технології співробітництва реалізують демократизм, рівність, партнерство в суб'єкт-суб'єктних відношеннях викладача і студента. Викладач і студенти і спільно виробляють мету, зміст, дають оцінку, знаходячись у стані співробітництва, творчості;

е) езотеричні технології засновані на навчанні про эзотеричне (неусвідомлене, підсвідоме) знання - істині і шляхах, що ведуть до неї. Педагогічний процес - це не повідомлення, не спілкування, а прилучення до істини. У езотеричні парадигмі сама людина стає центром інформаційної взаємодії з всесвітом.

Існує велика кількість класифікацій педагогічних технологій.

Розглянемо класифікацію інноваційних педагогічних технологій (методик, систем) конкретних авторів.

1. Педагогічні технології на ос­нові особистісної орієнтації педа­гогічного процесу,

1.1. Гуманно-особистісна тех­нологія Ш.Амонашвілі.

1.2. Система Є.Ільїна: викла­дання літератури як предмета, що формує людину.

1.3. Авторська школа самовиз­начення (А.Тубельський, м. Моск­ва).

1.4. Адаптивна система на­вчання (А.Границька, м. Москва).

1.5. АЗІМУТ — особистісно зо­рієнтована технологія гнучкої ди­ференціації освітнього процесу:

А — альтернативність;

З — зацікавленість;

І — ініціативність;

М — мотивація;

У — усвідомленість;

Т — творчість.

2. Педагогічні технології на ос­нові активізації інтенсифікації діяльності учнів.

2.1. Технологія розвивальних ігор (Б.Нікітін).

2.2. Проблемне навчання.

2.3. Технологія комунікативно­го навчання іншомовної культури (Є.Пассов).

2.4. Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних та зна­кових моделей навчального мате­ріалу (В.Шаталов).

2.5. Навчання англійської мови з використанням зорових опор.

3. Педагогічні технології на основі ефективності управління та організації навчального про­цесу.

3.1. Технологія С.Лисенкової: перспективно-випереджальне на­вчання з використанням опорних схем під час коментованого управ­ління.

3.2. Технології рівневої дифе­ренціації:

а) внутрішньокласна (внутрішньопредметна) диференціація (М.Гузик);

б) змішана диференціація (мо­дель зведених груп);

в) рівнева диференціація на­вчання на основі обов'язкових ре­зультатів (В.Фірсов);

г) культуровиховна технологія диференційованого навчання за інтересами дітей (І.Закатова);

д) диференційоване навчання молодших школярів за С.Логачевською;

є) технологія повного засвоєння;

є) технологія повного засвоєн­ня (естонський варіант П.Крейтсберг, Є.Корлль);

ж) рейтингова технологія на­вчання.

3.3. Технологія індивідуалізації навчання (Інге Унт, А.Границька, В.Шадриков) (див. п. 1.4.).

3.4. Технологія програмовано­го навчання (за В.Беспалько).

3.5. Інтерактивні технології в навчанні гуманітарних дисциплін (Є.Пометун, Т.Ремех).

3.6. Дебати як різновид діало­гового навчання (І.Пескар).

3.7. Колективний спосіб навчан­ня (КСН) (А.Ривін, В.Дьяченко).

3.8. Семестрово-залікова фор­ма організації' навчально-виховно­го процесу (С.Подмазін).

3.9. Педагогічна технологія на основі системи ефективних уроків (А.Окунєв).

3.10. Поліекранна технологія навчання.

4. Педагогічні технології на основі дидактичного удоскона­лення і реконструювання мате­ріалу.

4.1. «Екологія й діалектика» (Л.Тарасов).

4.2. «Діалог культур» (В.Біблер, С.Курганов).

4.3. Укрупнення дидактичних одиниць — УДО (П.Ерднієв).

4.4. Реалізація теорії поетапно­го формування розумових дій (М.Волович).

4.5. «Перші кроки», «Крок за кроком» — міжнародна програма.

5. Окремі предметні педа­гогічні технології.

5.1. Технологія раннього й ін­тенсивного навчання грамоти (М.Зайцев).

5.2. Навчання математики:

а) розв'язування задач (Р.Хазанкін);

б) на основі вертикального на­вчання (Р.Хазанкін);

в) з оптимальним поєднанням фронтальної, індивідуальної та групової форм організації на уро­ках;

г) з використанням ПЕОМ;

д) з використанням творчих самостійних робіт (Трістан);

є) за технологією рівневої ди­ференціації (А.Капіносов); є) за технологією І.Кушнір.

5.3. Навчання фізики:

а) Система поетапного навчан­ня фізики (М.Палтишев);

б) за варіативною технологією (Б.Дегтярьов);

в) за технологією «Занурення» (М.Щетинін);

г) з використанням опорних конспектів В.Шаталова;

д) з використанням опорних таблиць (Є.Копєйка);

є) технологія поелементного розв'язання задач з фізики (В.Шей-ман).

5.4. Дошкільне виховання:

а) за М.Єфименко;

б) за Б.Нікітіним;

в) «Природне виховання» за Л.Блудовою;

г) за програмою «Чарівні фар­би і чарівні пальчики» (Є.Бєлкіна);

д) за С.Русовою.

5.5. Методика колективних творчих справ (КТС) (І.Іванов).

5.6. Навчання іноземних мов:

а) проблемне навчання інозем­них мов.

б) вивчення французької мови за пиручником «Без границ» (рос. мов.);

в) вивчення французької мови за підручником «Синяя птица» (рос. мов.);

г) вивчення французької мови за підручником «Трамполин» (рос. мов.).

5.7. Викладання основ інфор­матики та обчислювальної техніки:

а) за І.Жалдак, Н.Морзе, Г.Науменко;

б) за В.Кайміном.

в) за А.Кушніренко.

5.8. Навчання історії:

а) школи «Анналов» (ІОША);

б) за модульною технологією;

в) за технологією Ю.Троїцького;

г) «Уроки історії — уроки жит­тя» (за Т.Гончаровою);

д) «Я і Світ» (2—4 кл., Є.Поме­тун, Г.Фрейман).

5.9. Навчання хімії:

а) за комбінованою системою (М.Гузик);

б) за А.Рєзнік;

в) різнорівневе вивчення хімії з використанням хімічного експери­менту напівмікрометодом (С.Сосновська).

5.10. Навчання музики:

а) за болгарською «Столбицею» (Б.Трічков);

б) за системою Д.Кабалєвського.

5.11. Комбінована система орган­ізації навчально-виховного процесу під час вивчення біології (М.Гузик).

5.12. Збільшене структурування навчального матеріалу під час вив­чення української і російської мов.

5.13. Вивчення світової літерату­ри з інтеграцією суміжних предметів і видів мистецтв (на основі моделі освіти «Диалектика и экология» (рос. мовою) Л.Тарасов і В.Ільченко).

5.14. Комп'ютерний навчаль­ний курс «Українська мова. Син­таксис. Пунктуація».

5.15. Навчання молодших шко­лярів побудови зв'язних висловлю­вань за методикою Л.Варзацької.

5.16. Трудове виховання за І.Волковим.

5.17. Технологія трудового ви­ховання в сучасній школі за А.Макаренком.

5.18. «Урок + театр» (С.Стеценко).

5.19. Викладання курсу «Прак­тичне право» з використанням інтерактивних технологій навчан­ня (Є.Пометун, Т.Ремех).

6. Альтернативні технології.

6.1. Вальдорфська технологія (Р.Штайнер).

6.2. Технологія вільної праці (С.Френе).

6.3. Технологія ймовірнісної освіти (А.Лобок).

6.4. Технологія майстерень.

7. Природовідповідні технології.

7.1. Природовідповідне вихо­вання грамотності (А.Кушнір).

7.2. Технологія саморозвитку (Монтессорі).

7.3. «Родинно-побутове вихо­вання учнів».

7.4. «Довкілля».

8. Технології розвивального навчання.

8.1. Система розвивального навчання Л.Занкова.

8.2. Технологія розвивального навчання Д.Ельконіна — В.Давидова.

8.3. Системи розвивального навчання з напрямом на розвиток творчих рис особистості (І.Волков, Г.Альтшуллер, І.Іванов).

8.4. Модульно-розвивальне на­вчання.

8.5. Особистісно зорієнтоване розвивальне навчання (І.Якиманська).

8.6. Технологія саморозвивального навчання (Г.Селевко).

9. Педагогічні технології ав­торських шкіл.

9.1. Школа адаптаційної педа­гогіки, (Є.Ямбург, Б.Бройде).

9.2. Педагогічна система сахновської школи Черкаської області (А.Захаренко).

9.3. Педагогічна технологія Саксаганського ліцею.

9.4. Українська національна школа-батьківщина (П.Кононенко).

9.5. Управління навчально-ви­ховним процесом у школі В.Сухомлинського.

9.6. Управління навчально-ви­ховним процесом з механізмом диференційованого навчання в ЗНЗ І—III ступенів № 23 м. Кре­менчука.

9.7. Структурна перебудова на­вчально-виховної роботи у Вели-косорочинській санаторній школі-інтернаті.

9.8. Формування свідомості учителя ноосферної епохи (з досвіду роботи Муніципальної гімназії № 76 м. Челябінська (Росія)).

9.9. Школа інтегрованого мис­лення (авторська СШ № 37, м. Пол­тава).

10. Інші.

Отже, педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технології викликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об'єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.

Укладач:

доцент

кандидат психол.наук Хімчук Л.І.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
7. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
8. Багато уваги приділяється підготовці засідань педагогічних рад.
9. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
10. Банківський кредит та його класифікація.
11. Банківські ресурси, їх види та класифікація
12. Будівельна класифікація ґрунтів

Переглядів: 11890