• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю і аудиту

Рис. 2.1 Структура аудиторської фірми

Аудиторські фірми надають такі види послуг:

- підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;

- перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями; холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;

- оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;

- готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;

- готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;

- аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;

- консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб - складають бізнес-плани тощо.

До аудиторських послуг належать:

- здійснення оперативних перевірок;

- компіляція даних бухгалтерської інформації;

- послуги консультативного та інформативного характеру;” бухгалтерська та економіко-правова експертизи;

- ведення бухгалтерського обліку;

- інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Згідно з порядком, установленим Законом України про аудиторську діяльність та іншими нормативно-правовими документами, проведення аудиту є обов'язковим для таких суб'єктів господарювання:

- відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій;

- банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян або залучають чи здійснюють торгівлю іншими цінними паперами , бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фонді

- суб'єктів господарювання, що ліквідуються, за винятком товариств з річним господарським оборотом не менше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів, та тих організацій, що повністю утримуються підприємницькою діяльністю

- юридичних осіб засновників комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді менше 5 %.

2.5.1. Процедури вибору замовника та укладання договору

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

- ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

- отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

- проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

- визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч. Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з’ясовані такі питання:

- чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та галузь, де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта?

- чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?

- чи відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається “Лист-згода”. Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

- мета аудиту;

- очікувана дата закінчення аудиту;

- відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

- обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту .Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг.

Лист-зобов'язання аудитора перед замовником підтверджує згоду аудитора з умовами, запропонованими клієнтом, розуміння поставленого завдання на проведення аудиту і рівень відповідальності перед клієнтом. Лист-зобов'язання, надісланий аудиторською фірмою своєму клієнтові до початку перевірки, допомагає уникнути різних конфліктів на завершальній стадії аудиту під час формування думки аудитора про достовірність звітності і складання аудиторського висновку. Основний зміст листа охоплює: опис об'єктів аудиту бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, фінансової звітності.

2.5.2. Функціональні завдання аудиту

Крім основного завдання, аудит може, залежно від конкретної ситуації та конкретної потреби, вирішувати низку функціональних завдань. До них, зокрема, належать:

- коригування;

- оперативний контроль;

- стратегічні завдання.

Сутність коригування полягає в тому, що у випадку, якщо за результатами проведеної аудитором перевірки були зроблені негативні висновки (в цілому чи в будь-якій частині), він може на прохання клієнта дати рекомендації щодо виправлення виявлених помилок. Оперативний контроль передбачає проведення перманентного аудиту, тобто систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта для попередження помилок або вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльність аудитора щодо попередження помилок та вибору оптимальних рішень на основі даних, одержаних у процесі аудиту, зводиться до вироблення рекомендацій, правильних, або оптимальних, рішень та/або до надання на розгляд клієнта варіантів альтернативних рішень. Аудитор не може сам безпосередньо приймати рішення за клієнта.

Стратегічне завдання-обґрунтування оптимальної чи пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку будь-якого аспекту або діяльності в цілому відповідно до запланованих чи прогнозованих обставин на основі даних, одержаних у процесі аудиту.

2.5.3. Оплата аудиторських послуг

Згідно з розділом 9 “Винагорода і комісійні” Кодексу професійної етики аудиторів України під час надання аудиторських послуг аудитор оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповідних норм і правил, що регулюють аудиторську діяльність і принципи об'єктивності. Ця відповідальність передбачає обов'язкову наявність в аудитора професійних знань. З урахуванням цих чинників аудитор визначає винагороду за надані ним аудиторські послуги.

Розмір винагороди повинен реально відбивати вартість послуг професійного характеру, наданих клієнтові, і встановлюється з урахуванням:

а) навичок і знань, необхідних для цього виду професійних послуг;

б) рівня підготовки і наявності практичного досвіду осіб, які; безпосередньо зайняті в наданні професійних послуг;

в) часу, витраченого кожною особою, котра бере участь у наданні професійних послуг;

г) рівня відповідальності, необхідного для надання відповідях послуг.

Оплату професійних послуг встановлюють на підставі відповідних погодинних або денних розцінок для кожної особи, зайнятої наданням таких послуг. Ці розцінки повинні ґрунтуватися на принципі, згідно з яким організація роботи аудитора правильно спланована, контролюється й керується належним чином. При цьому необхідно брати до уваги положення параграфа 9.2 Кодексу професійної етики аудиторів України. Для кожного аудитора необхідно визначити відповідні розцінки за роботу.

Таблиця 2.4

Розрахунок погодинних робочих ставок під час проведення аудиту складу статутного фонду банку

Аудитор повинен розрахувати оплату, беручи до уваги положення параграфів 9.2 – 9.4 Кодексу професійної етики.

У додатку 2 до нормативу № 5 Національних нормативів ауту міститься приклад розрахунку погодинних робочих ставок під час аудиту складу статутного фонду банку та розрахунку винагороди за цю роботу.

2.5.4. Основні принципи, які регулюють аудит

Принципи аудиту поділяються на такі основні групи: принципи професійної етики, методологічні принципи, правові та організаційні.

До принципів професійної етики, які є обов'язковими, відносять: незалежність, об'єктивність, професіоналізм і компетентність, цілісність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні принципи - це аудиторський доказ, система обліку, внутрішній контроль, матеріальність, обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідчень, а також системи внутрішнього контролю; визначення критеріїв суттєвості і достовірності; дотримання методики аудиту; оцінки ризиків та вибору даних; повне інформування клієнта; відповідальність за виконану роботу.

Методологічні принципи в окремих випадках можуть мати рекомендаційний характер, проте це повинно регламентуватися конкретними нормативами аудиту, у яких описуються відповідні принципи.

Правові–розсудливість, відповідальність за чужі вчинки, відсутність привілейованої інформації.

Організаційні -планування, документування процесу аудиту, звітність за підсумками аудиту, взаємодія аудиторів, поінформованість клієнта.

Аудитор зобов'язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог Закону України “Про аудиторську діяльність” та затверджених аудиторською палатою України Національних нормативів аудиту в Україні і всіх офіційних роз'яснень аудиторської палати щодо окремих їх положень.

2.6. Професійна етика аудиторів

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998р.ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора— вірогідність, професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

2.7. Права, обов'язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про аудиторську діяльність” аудитори й аудиторські фірми мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми).Зазначена вимога має бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників засновника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;

5) вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6)залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. за неналежне виконання своїх обов'язків несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту, інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки. За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора (аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм згідно з установленим порядком.

Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час проведення аудиту. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для виконання аудиту. Керівництво суб'єкта господарювання відповідно до законів несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити про це замовника не пізніше дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб'єктів господарювання, які згідно з законодавством зобов'язані оприлюднювати її шляхом публікації, підлягає обов'язковій аудиторській перевірці.

2.8. Організація праці аудитора

Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування; нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка кадрів аудиторів. Робота аудитора також залежить від вибраних методичних варіантів проведення аудиту. Можна виділити три такі варіанти: паралельний, послідовний і паралельно-послідовний. Сутність цих варіантів полягає в тому, що за паралельного варіанта проведення аудиту аудитори перевіряють окремі об'єкти й аудиторський висновок формується за цими об'єктами. Якщо обирається паралельно-послідовний варіант аудиту, то аудиторський висновок узагальнюється за окремими об'єктами керівником аудиторів.

Паралельний і паралельно-послідовний методи проведення аудиту ведуть до спеціалізації аудиторів по окремих об'єктах і до високої якості аудиту та скорочення терміну його проведення.

Загальна картина фінансового стану підприємства, що перевіряється, залежить значною мірою від фаху аудитора, який узагальнював матеріали по всіх об'єктах.

Сутність послідовного варіанта полягає в тому, що один або кілька аудиторів виконують весь комплекс робіт з аудиторської перевірки підприємства. Перевагою цього варіанта є те, що аудитор працює з клієнтом індивідуально, знає його негативні і позитивні сторони і може більш кваліфіковано надавати аудиторські і консультативні послуги підприємству.

Розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських послуг значною мірою залежать від наявності і рівня внутрішнього аудиту на підприємстві. Високий рівень внутрішнього аудиту дає можливість скоротити термін проведення розрахункових робіт і зосередити увагу на перспективних питаннях.

Організація праці аудиторів повинна передбачити створення оптимальних умов для їх роботи і використання сучасної обчислювальної техніки і .

Нормування і матеріальне стимулювання праці аудиторських працівників є важливими елементами наукової організації праці. Використання робочого часу, впровадження зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх передовим прийомам і методам праці обов'язково супроводжується встановленням відповідних прогресивних норм праці.

Узагальнюючою мірою аудиторського процесу є робочий час— це термін, протягом якого аудитор зобов'язаний виконати роботу

3.1. Сутність аудиторського ризику та його види

Ризик аудиту має такі три складові: властивий ризик; ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю; ризик не виявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик — це імовірність суттєвих перекручень залишку за певним бухгалтерським рахунком чи певної категорії операції або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю — це ризик неефективності внутрішнього контролю, що може призвести до помилок та перекручень у залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.

Ризик не виявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури

підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку за повним рахунком.

Прийнятний аудиторський ризик — це суб'єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження. Якщо аудитор установлює для себе менший рівень аудиторського ризику, то це означає, що він прагне до більшої впевненості у тому, що фінансова звітність не має істотних погрішностей. Нульовий ризик означав би повну впевненість у цьому, а 100-відсотковий ризик — повну невпевненість. Ступінь ризику може коливатися у діапазоні між нулем і одиницею (від 0 до 100%), але не може бути ні вищим, ні нижчим цих значень.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями систем внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень. Це можливо при вивченні організаційних структур, що діють у клієнта, методик спілкування із працівниками компанії-клієнта, складання анкет і схеми документообігу, а також спостережень за діяльністю клієнта.

Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен врахувати кілька важливих факторів, а саме:

- характер бізнесу клієнта;

- чесність адміністрації;

- результати попереднього аудиту;

- первинний і повторний аудит;

- професіоналізм бухгалтерських кадрів;

- вірогідність привласнення коштів;

- достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.

Аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю (попередньо оцінивши його спрямованість і вплив на систему бухгалтерського обліку і якість складання фінансової звітності).

Для того щоб підготувати оптимальний план Доведення аудиту, необхідно під час розрахунку аудиторського ризику системно враховувати не тільки загальні основні аспекти контролю, а й попередньо оцінити сукупність факторів, що впливають на них. Тільки системний підхід і комплексна оцінка усіх факторів під час розрахунку аудиторського ризику дає змогу скласти прийнятний план аудиту.

3.2. Методика визначення аудиторського ризику

Міжнародними і національними нормативами аудиту передбачено моделювання аудиторського ризику. Орієнтовна модель аудиторського ризику може мати вигляд такого алгоритму:

ПАР = ВР • РК • РН,

Де:

ПАР — прийнятний аудиторський ризик

ВР — внутрішньогосподарський ризик

РК — ризик контролю;

РН — ризик не виявлення.

Прийнятний аудиторський ризик виражає ступінь готовності аудитора визнати прийнятну можливість наявності у фінансовій звітності матеріальних (суттєвих) помилок після .завершення аудиту і видачі клієнту стандартного аудиторського висновку без застережень.

Внутрішньогосподарський (властивий) ризик виражає можливість наявності у звітності помилок, що перевершують припустиму величину, до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.

Ризик контролю означає ймовірність допущення помилок, що перевершують допустиму величину, системою внутрішньогосподарського контролю.

Ризик не виявлення (процедурний ризик) виражає ймовірність не виявлення в процесі проведення аудиту помилок, що перевищують допустиму величину.

Викладена модель аудиторського ризику є основою планування аудиту.

Для складання більш ефективного плану необхідно визначити процедурний ризик (ризик не виявлення). Процедурний ризик розраховується на основі видозміненої факторної моделі аудиторського ризику:

РН - ПАР / ВР • РК.

Між процедурним ризиком і необхідною кількістю аудиторських свідчень існує обернено пропорційна залежність: зменшення процедурного ризику веде до необхідності збільшення обсягу даних для тестування.

Розмір оцінки аудиторського ризику може не тільки виражатися у відсотках, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, а й визначатися аудитором усно: “низький”, “середній”, “високий”, що часто застосовується на практиці.

3.3. Суттєвість та взаємозв'язок аудиторської перевірки з ризиком

Поняття “суттєвість” полягає у такому: якщо на підприємстві, де проводиться аудит, відсутня інформація, яка може впливати на економічні рішення користувачів, що приймаються на підставі даних фінансової звітності і залежать від розміру статті або помилки у зв'язку з перекрученням змісту інформації, оцінку того, що є суттєвим, а що ні, дає аудитор. Плануючи аудиторську перевірку, він аналізує, які дії та операції призводять до суттєвих помилок та перекручень фінансової звітності підприємства. У Національному нормативі 11 зазначається, що аудиторська оцінка суттєвості залишків за бухгалтерськими рахунками й укладеними угодами допомагає аудитору вирішити, які питання і які статті фінансової звітності необхідно проаналізувати, який розмір вибірки використати і які види аналітичних процедур необхідно провести. Необхідно зазначити, що існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим ретельніше здійснюється перевірка, тим нижчий розмір ризику аудиту, і навпаки. Оцінюючи ймовірність неправильного подання фінансової звітності, аудитор повинен з'ясувати, чи можуть бути визначені як суттєві помилки в ній, проаналізувати ці помилки --чи насправді вони є суттєвими чи ні.

3.4. Оцінка помилок і ризику в аудиторській діяльності

Аудиторська діяльність потребує самостійності аудитора в обґрунтуванні і прийнятті рішень. Перевіряючи фінансову звітність підприємств, аудитор повинен дати оцінку виявлених у ній помилок, які можуть бути як суттєвими (матеріальними), так і несуттєвими (нематеріальними). Крім цього, аудитор дає оцінку ступеня ризику своєї діяльності. Розрізняють три основні рівні матеріальності помилок і пропусків. До першого рівня належать помилки і пропуски, суми яких малі і за своїм змістом незначні, тобто не можуть впливати на рішення користувача цієї інформації. Такі помилки і пропуски у звітності вважаються нематеріальними. До другого рівня відносять матеріальні (суттєві) помилки і пропуски, які впливають на рішення користувача тих чи інших рішень, однак фінансова звітність реально відображає дійсність і є корисною. До третього рівня матеріальності належать такі помилки і пропуски, котрі ставлять під сумнів достовірність і об'єктивність усієї звітності, внаслідок чого можуть бути прийняті неправильні рішення. Установивши третій рівень матеріальності помилок і пропусків, аудитор у своєму висновку дає незадовільну оцінку стану бухгалтерського обліку і звітності. Під час проведення аудиту має місце неминучий ризик, оскільки деяка недостовірна інформація може залишитися невиявленою.

3.5 Сутність внутрішнього аудиту, його організація і необхідність

Служба внутрішнього аудиту створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами, розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію внутрішнього контролю на підприємстві.

Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається і звільняється з посади керівником підприємства.

Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, які розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

3.6 Функції та завдання внутрішнього аудиту

Функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Можна виділити ряд типових функцій ,притаманних внутрішньому аудиту і відмінних від зовнішнього аудиту (табл. 3.1), незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він проводиться

Таблиця 3.1

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
6. IV. Питання самоконтролю.
7. IV. Розподіл нервової системи
8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
9. IV. Філогенез кровоносної системи
10. POS-системи
11. VI. Філогенез нервової системи
12. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.

Переглядів: 1102