Державне управління туристичною сферою, фізичною культурою та спортом.

Проблематика державного регулювання туристичної галузі полягає у визначенні основних тенденцій розвитку міжнародного туризму та впровадженні відповідних кроків інтеграції України в міжнародний ринок туристичних послуг з урахуванням її реальних можливостей.

Туризм– це економічна діяльність юридичних та фізичних осіб, яка передбачає створення, пропозицію і реалізацію товарів та туристичних послуг.

Доходи окремих галузей і сфер діяльності безпосередньо залежать від туристичної діяльності, в тому числі: промисловість, будівництво, транспорт, страхування, зв’язок, торгівля, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сфера побутових послуг, культура, мистецтво, спорт тощо. В цілому ефективне функціонування сфери туризму стимулює їх розвиток понад 40 галузей економіки.

Виділяють три типи моделей державної участі в організації й розвитку туристичної діяльності в різних кранах світу:

· відсутність центральної державної туристичної адміністрації, тобто всі питання та проблеми вирішуються власноруч або за участю місцевого самоврядування. Така модель використовується коли туризм не дуже й потрібен державі, хоча це, на мою думку, нонсенс. Або коли він займає високі позиції і попросту не потрібно втручання держави. Прикладом виступають Сполучені Штати Америки.

· наявність сильного й авторитетного центрального органу - міністерства, що контролює діяльність усіх підприємств туристичної галузі в країні. Подібна модель характерна для тих країн, де туризм є одним із основних джерел надходження значних коштів в державний бюджет. Як приклад, можна вказати такі країни як Туреччина, Єгипет, Туніс, Мексика та ін.

· питання розвитку туристичної діяльності в країні вирішуються в рамках певного багатогалузевого міністерства на рівні відповідного галузевого підрозділу. Це зазвичай питання державного та маркетингова. Така модель притаманна більшості європейських країн.

Головним органом державного управління в сфері туризму є Державне агентство України з туризму та курортів, на яке покладено функції з реалізації державної політики у сфері туризму та курортів. Місцевими органами є відповідні структурні підрозділи в складі органів державної виконавчої влади. Їх повноваження визначають положення про них, які затверджують відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

У разі необхідності в місцях пріоритетного розвитку туризму зазначені органи можуть створювати представництва в галузі туризму.

Державну політику в галузі туризму визначає Верховна Рада України. Основні її напрями закріплено в Законі України «Про туризм». Це залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення, а також створення й удосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил, захист прав та інтересів держави в галузі туризму та ін.

Сучасна матеріально-технічна база туристичної інфраструктури включає:

· лікувально-оздоровчі заклади (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, дитячі оздоровчі табори);

· туристично-екскурсійні заклади (туристичні готелі, бюро подорожей та екскурсій, туристичні бази, автобази, підприємства, дитячі туристичні установи);

· заклади відпочинку (будинки та бази відпочинку, дитячі табори відпочинку, будинки рибалок та мисливців);

· готельне господарство;

· транспортну систему;

· громадське харчування (кафе, їдальні, ресторани, бари);

· торгівлю (магазини, палатки, кіоски);

· систему зв’язку (телефони, пошта, телетайп, радіо, телебачення, Інтернет);

· побутове обслуговування (будинки побуту, комплексні приймальні пункти, банно-пральні комбінати, хімчистки);

· культурні заклади (клуби, бібліотеки, дискотеки, кінотеатри, театри, філармонії, музеї);

· мисливсько-рибальські угіддя.

Проведення в життя державної політики з питань фізичної культури й спорту, керівництво дорученою сферою, відповідальність за стан її розвитку покладено на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Міністерство реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через управління, комітети та відділи з фізичної культури і спорту державних адміністрацій.

Основними завданнями Міністерства є: участь у формуванні державної політики з питань фізичної культури й спорту та її реалізація; розроблення концепції, комплексних і цільових програм розвитку фізичної культури й спорту, прогнозування та забезпечення комплексного розв'язання цих питань; здійснення державного нагляду та контролю в галузі фізичної культури й спорту, розвиток аматорського та професійного спорту; організація проведення фестивалів, конкурсів, спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів; здійснення заходів щодо виходу фізкультурно-оздоровчих і спортивних організацій України на міжнародну арену; підготовка та раціональне використання фізкультурних кадрів; пропаганда фізичної культури й спорту, олімпійського та параолімпійського (серед інвалідів) руху тощо.

Міністерство за дорученням Кабінету Міністрів України розробляє проекти законодавчих актів, у межах своєї компетенції організовує та контролює виконання чинних нормативно-правових актів. Рішення Міністерства з питань фізичної культури і спорту, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, й громадянами.

Як показує світова практика, розвиток туристичної галузі є одним із пріоритетних напрямків відродження економіки. Окупність витрат складає в середньому два-чотири роки, а витрати на створення одного робочого місць в 20 разів менші, ніж в промисловості. Цей вид діяльності має мультиплікативний ефект-створення одного робочого місця безпосередньо в цій галузі дає в супутніх галузях, два, а збільшення прямих доходів збільшує непрямі в три рази.

Фізична культура і спорт – це частина соціальної політики держави, одна з граней загальної культури людини, здорового способу життя. Рівень розвитку фізичної культури і спорту в суспільстві визначає поведінку людини в навчанні, на виробництві, у побуті, у спілкуванні, сприяє вирішенню соціально-економічних, виховних і оздоровчих завдань. Нині у багатьох країнах світу формується активний інтерес до здорового способу життя. Можна говорити, що виник новий соціальний феномен, який виражається в гострій соціально-економічній зацікавленості громадян у збереженні здоров’я як основи матеріального добробуту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Управління освітою: принципи, методи та функції	\|	Закономірності формування і розвитку світового господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.