• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості формування ринку послуг

ТЕМА : Теоретичні основи світової торгівлі послугами

ПЛАН

1. Особливості формування ринку послуг

2. Класифікація послуг

3. Регулювання світової торгівлі послугами

Міжнародна торгівля послугами протягом довгого часу залишалася поза увагою представників економічної науки в світі. Сьогодні міжнародна торгівля послугами набуває все більшого значення і стає предметом уваги з боку провідних спеціалістів світу. У багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і ростом соціально-економічних потреб багатьох країн.

Зазвичай, міжнародну торгівлю послугами розглядають невідривно від міжнародної товарної торгівлі, а під міжнародною торгівлею розуміють торгівлю як товарами, так і послугами. Проте, поняття послуги є більш багатогранним, ніж поняття товару. Послуга — це широка гамма різноманітних видів діяльності. Адже лише така галузь як побутове обслуговування надає більше 800 видів послуг.

Послуга –це підприємницька діяльність, спрямована на задоволення потреб інших осіб, за виключенням діяльності, що здійснюється на основі трудових відносин. Послуга - такий вид праці, при якому виробництво корисного ефекта співпадає в часі з його споживанням. Послуга — вид діяльності, робіт, в про­цесі виконання яких не створюється новий матеріально-уречевлений продукт, який раніше не існував, але змінюється якість вже створеного продукту. Крім того, послугу можна визначити як вид діяльності, який задовольняє певну людську погребу, може мати або не мати матеріальну форму, тісно пов'язаний з виробництвом товарів або повністю самостійно оформлений.

І торгівля товарами, і торгівля послугами поряд із деякими іншими статтями входять у рахунок поточних операцій платіжного балансу будь-якої країни. Переговори про лібералізацію торгівлі послугами ведуться паралельно з переговорами про лібералізацію торгівлі товарами. Проте, існують і серйозні якісні розходження між товарами і послугами та торгівлею ними.

Саме в силу невідчутності і невидимості більшості послуг торгівлю ними іноді називають невидимим експортом і імпортом. Більше того, на відміну від товарів, виробництво послуг най­частіше об'єднано з їхнім експортом в рамках одного контракту і потребує безпосередньої зустрічі їхнього продавця і покупця. Про­те, і в даному випадку існують численні винятки. Наприклад, деякі послуги цілком відчутні (роздрукована доповідь консультанта або комп'ютерної програми на дискеті), цілком видимі (модельна стрижка або театральна вистава), піддаються збереженню (послуги телефонного автовідповідача) і далеко не завжди потребують пря­мої взаємодії покупця і продавця (автоматична видача грошей у банку по дебіторській картці).

Протягом довгого часу для визначення ролі сфери послуг у національній економіці використовувалися два показники: част­ка цього сектора в загальному числі зайнятих і частка обсягу нада­них послуг у ВНП. Сьогодні, спеціалісти хоча і зважають на недо­сконалість обох показників, проте продовжують використовувати їх для різноманітних економічних порівнянь, продовжуючи поряд з цим пошуки більш досконалих критеріїв економічного аналізу і оцінки ролі сфери послуг у національній економіці. Так, останнім часом для оцінки значення сектору послуг в економіці окремої країни використовується індекс, що розраховується як відношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВНП. Якщо Цей показник тримається на низькому рівні, то послати мають важ­ливе значення для економіки цієї країни. Найнижчий індекс мають Австрія, Бельгія, США, Іспанія, Франція. Сінгапур,Великобри­танія, Швейцарія.

Для оцінки рівня спеціалізації певної країни на експорті послуг прийнято розраховувати спеціальний індекс. Він показує співвідношення частки експорту і частки імпорту послуг у ВНП. Найбільшою мірою орієнтований на експорт сектор послуг Швейцарії, США, Іспанії, Гонконгу, Австрії, Великобританії, Бельгії, Люксембургу, Італії. Проте значна частка послуг у загальному обсязі експорту тієї або іншої країни не обов’язково відбиває високий рівень її економічного розвитку. Міжнародна торгівля послугами не є винятковою прерогативою промислово розвинених країн. У ряді країн, що розвиваються, послуги також складають значну частину їхнього експорту. Так, у підгрупі країн, для яких прибутки від торгівлі послугами складають більше 50% усього їхнього експортного виторгу, промислово розвинені країни представлені тільки Грецією; всі інші країни цієї підгрупи відно­сяться до числа тих, що розвиваються.

У найбільш загальному вигляді оцінити участь країни у світовій торгівлі послугами можна за допомогою показника її частки у світовій торгівлі, що, як правило, має максимальне значення в провідних промислово розвинутих країнах. Визначення частки експорту послуг у торгівлі послугами вказує на країни нетто-експортери та імпортери послуг.

На світовому ринку послуг домінують вісім країн: США, Вели­кобританія, Франція, Німеччина, Ялонія, Бельгія, Нідерланди, Італія, на які припадає 2/3 світового експорту послуг і більше 50% імпорту. Частка першої п'ятірки складає відповідно більше 50% ек­спорту, при набагато нижчій частці імпорту. При цьому на чотири країни (США, Великобританію, Німеччину, Францію) припадає 44 % усього світового експорту послуг. Експортна квота США і Великобританії на світовому ринку дорівнює 30%, імпортна – значно нижча.

Спціальізація країни на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. У промислово розвинутих країнах перевага надається фінансовим, телекомунікаційним, інформаційним і більшості галузей ділових послуг. США, Великобританія, Франція, Швейцарія, Німеччина є експортерами послуг освіти та охорони здоров’я. Найбільш високого рівня за кількістю проведених виставок досягли США і Західна Європа(особливо Німеччина). Для країн, що розвиваються, характерною є спеціалізація на транспортних, туристичних і фінансових послугах.

Крім того, розвиток торгівлі послугами сприяє наданню су­путніх послуг. Як правило, країни, що надають портові послуги, спеціалізуються і на судноремонті; США як найбільший виробник комп'ютерів поставляє на світовий ринок комп'ютерні послуги; у країнах — експортерах нафти переважає фрахт з обслуговуван­ням нафтоперевезень.

Для країн, що розвиваються, характерною є наявність від'ємно­го сальдо у зовнішній торгівлі послугами; проте, це не виключає того, що деякі з них є крупними експортерами послуг. Так, напри­клад, Республіка Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних та будівельних послугах, Мексика — на туристичних, Сингапур є крупним фінансовим центром. Значна кількість невели­ких острівних держав основну частину експортних доходів отримує за рахунок туризму.

Держави СНД та країни Балтії хоча і володіють потенційними резервами для розвитку туризму, транспортних послуг (організу­ють морські перевезення), але їх експорту заважає слабка ма­теріально-технічна база, а також недоліки господарського ме­ханізму. Західноєвропейські країни високу якість своїх послуг до­повнюють застосуванням широкого спектру обмежень на викорис­тання іноземних послуг.

Форсований розвиток сфери послуг є неодмінною умовою успішного завершення структурної перебудови світового госпо­дарства. Іноді в літературі здійснювані перетворення порівнюють за ступенем радикальності з індустріальною революцією минулого. У ході нової економічної революції в результаті масового впровад­ження комп'ютерів, промислових роботів і цілком автоматизова­них систем проектування і керування виробництвом потреби про­мисловості в живій праці знижуються, робоча сила, що вивільняється, «переливається» у сферу послуг. Одночасно усклад­нюється економічна організація виробництва, зростають вимоги до якості робочої сили, що створює додатковий попит на послуги. Поширеною є думка, що ріст частки сфери послуг в економіці пов'язаний із неминучою деіндустріалізацією розвинутих капіталістичних країн і трансформацією їх національних господарств у так звану «економіку послуг». Деякі вчені підтверджують, що втрата лідируючих позицій і порівняльних конкурентних переваг в основ­них промислових галузях, без сумніву, справить негативний вплив на показники економічного росту і рівень добробуту розвинутих капіталістичних країн. Неминучим є уповільнення темпів науково-технічного прогресу і спад продуктивності праці в усіх галузях ма­теріального виробництва, і тільки сфера послуг зможе розвиватися старими темпами, оскільки вона відносно не відчуває впроваджен­ня нових технологій і не має великого потенціалу росту продуктив­ності праці. І саме ця галузь економіки може стати в багатьох країнах одним із основних джерел надходжень капіталу.

Останні роки визначаються значним збільшенням масштабів міжнародної торгівлі послугами, незважаючи на збереження всіх національних бар'єрів, що існували раніше. Відповідно до даних офіційної статистики, за останні десять років обсяг міжнародної торгівлі послугами збільшився в шість разів і склав 600 млрд. дол. Частка послуг у світовому товарообігу досягла 19%. Якщо додати сюди прибутки, що інвестуються та заробітну плату, яку одержу­ють іноземні громадяни, то цифра збільшиться до 33%. При цьому експорт послуг протягом останніх років збільшувався на 18,7% швидше світового ВНП. Відповідно до оцінки експертів МВФ, у се­редині 90-х років обмін послугами досяг 960 млрд. дол. і склав 1/3 світового товарообігу. При цьому темпи росту торгівлі послу­гами удвічі перевищили темпи росту товарообігу.

Цей феномен можна пов'язати з дією наступних чинників. По-перше, революційні технологічні зміни в засобах зв'язку і на транс­порті перетворили на товари цілий ряд так званих нефакторних по­слуг. Різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг, застосування нових засобів супутникового зв'язку і відеотехніки дало можливість вза­галі відмовитися від особистого контакту продавця і покупця по­слуги. По-друге, прискорення темпів технологічного прогресу в об­ласті телекомунікацій і інформатики призвело до появи нових форм торгівлі послугами. Йдеться про міжнародний комерційний обмін інформацією, у якому або бази даних стають об'єктом зовнішньої торгівлі, або фірма в такий спосіб підтримує контакт із своїми закордонними філіями. По-третє, технологічний прогрес дав змогу збільшити попит на ті види послуг, що і раніше мали то­варну форму. Це стосується фінансових послуг, послуг банків і страхових фірм. Застосування сучасних технологій у цій галузі дає змогу значно розширити коло клієнтів фінансових закладів і збільшити спектр наданих ними послуг.

В цілому, сферу послуг доцільно аналізувати ж цілісну систему, яка складається з окремих складових: страхові послуги, фінансові, транспортні, туристичні, посередницькі. Ці елементи є взаємопов'язаними між собою, тому вивчення кожного з них дозволяє виявити загальні тенденції розвитку ринку послуг, застосовуючи системно-інтегративний підхід. В свою чергу, ринок послуг є елементом іншої системи — системи світового ринку, яка включає в себе такі складові як ринок товарів, робочої сили, засобів виробництва та ін. Це свідчить про те, що неможливо розглядати ринок послуг, не аналізуючи вплив на нього інших сегментів системи світового рин­ку, а також його взаємодію з іншими елементами цього утворення.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
4. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
5. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
6. VII. За видами товарів і послуг
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Автоматизація туристичних послуг
9. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
10. Аграрне виробництво і його особливості
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Переглядів: 1504