• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оптимізація структури джерел фінансування інвестицій

Модель цінового лідерства

Одним з недоліків моделі „вартість плюс” є те, що банк повинен точно знати свої витрати для нарахування відсотків без врахування фактору конкуренції зі сторони інших кредиторів. Тому, у банківській практиці з’явилась нова модель – „цінового лідерства”, в основі якої лежить базова або довідкова ставка „прайм-рейт”, яка є нижнижчою процентною ставкою, яку пропонують найбільш кредитоспроможнім клієнтам за короткостроковими кредитами.

Фактична ставка за кредит будь – якому конкурентноздатному позичальнику буде нараховуватися за формулою:

ПР=БС+НБ,

де ПР – процентна ставка за кредит;

БС-базова ставка або прайм-рейт, включаючи бажану маржу банку;

НБ – надбавка (премія за ризик).

Ця модель найбільш притаманна інвестиційним позичкам, бо включає премію за ризик, пов’язаний із строковістю кредиту, оскільки за довгостроковими кредиторами банки можуть понести більші збитки, ніж за короткостроковими. Розмір премії за ризик визначається банком у кожному конкретному випадку окремо, для чого складають таблиці.

Таблиця

Премія за ризик відповідно його категорії

Рівень фінансових витрат, пов’язаних з одержанням кредиту може визначатися також за допомогою ефективної річної ставки.

У зв’язку з тим, що відсотки за кредит включаються в собівартість продукції, тобто утримуються до оподаткування, то вартість боргового капіталу має бути скоригованою з урахуванням ставки податку. Формула розрахунку вартості боргового капіталу матиме вигляд:

Кв=Кв(1-tax)

де tax-ставка податку.

Формування структури джерел фінансування – це дуже складний процес, який залежить від:

а)потужності кожного джерела в той чи іншій період часу;

б)фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів;

в)кон’юнктури ринку;

г)актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

Структура інвестиційного капіталу пов’язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має підприємство, тим вищий її фінансовий левередж.

Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури інвестиційних ресурсів використовують ефект фінансового важеля (левериджу).

Властивість фінансового левереджу (важелю) заключається у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Ідея фінансового важелю формально можна представити за формулами, які розраховуються при залученні наступних економічних компонентів:

а)прибуток після сплати податків (Пр);

б)власний капітал (Е);

в)довгострокова заборгованість (В);

г)відсотки з довгострокової заборгованості (і);

д)ставка доходності власного капіталу (R);

е)ставка доходності інвестованого капіталу (власний капітал+довгострокова забовязаність) (r).

На першому етапів визначаємо ставку доходності власного капіталу:

R=Пр/Е, (8.1.)

Чистий прибуток представимо через його складові:

Пр=(Е+В)*r-B*і, (8.2.)

де (Е+В)*r – прибуток на всю суму інвестованого капіталу;

В*і – процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.

Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу представимо у такому вигляді:

R=[(E+B)*r-B*i]/E=r+(B/E)*(r-i) (8.3.)

Вираз (8.3.) показує ефект важеля, який представлено позитивною величиною – другим доданком, тобто відношенням позикового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Таким чином, завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що r>i.

Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшиться, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує сплачених банку відсотків.

Враховуючи інтереси власників підприємства необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.

Визначити оптимальну структуру джерел фінансування інвестиційних проектів можна шляхом використання співвідношення „рентабельність – фінансовий ризик (χ), як критерій оптимізації. Визначення показника відбувається за такою формулою:

ROE (P-r*ЗК)*(1-tax) (r-r_j)*ЗК

χ=-------- =----------------------- : -------------- ,

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. MOV приймач, джерело
3. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
5. Адаптивні організаційні структури управління.
6. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
7. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
8. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
9. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
10. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
11. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
12. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.

Переглядів: 854