ПРОВЕДЕННЯ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І ПІДГОТОВКА ВИСНОВКУ

У проведенні патопсихологічного дослідження розрізняють кілька етапів. Перший здійснюється клініцистами ще до знайомства психолога з хворим і зводиться до формулювання клінічної задачі. Лікар вирішує питання про те, наскільки корисним у даному конкретному випадку може виявитися патопсихологічне дослідження. Із задачею знайомиться патопсихолог. У бесіді з лікарем він уточнює особливості перебігу захворювання, цікавиться можливими диференційно-діагностичними передумовами або можливими дилемами експертного судження. Якщо мова йде про контроль ефективного лікування, психолог разом з лікарем обговорює специфіку терапевтичних заходів, передбачувані можливості їхнього впливу на різні психічні процеси, намічає терміни повторного дослідження.

Бесіді з хворим передує ознайомлення патопсихолога з матеріалами історії хвороби. Відсутність у ній цікавих для психолога даних змушує його збирати додатковий анамнез. Для психолога становить інтерес не тільки анамнез, але й особливості перебігу хвороби, результати інших лабораторних досліджень – біохімічних, електрофізіологічних, офтальмологічних. Потім – ретельне ознайомлення із записом про психічний статус хворого в історії хвороби і зіставлення цих матеріалів з тим, що психолог спостерігає в лабораторії.

Стан хворого відіграє дуже важливу роль в успішному проведенні дослідження. Перед початком експерименту необхідно переконатися у відсутності будь-яких інтеркурентних соматичних захворювань. Перешкодою для дослідження є одержання хворим психотропних засобів (слід домовлятися про можливість проведення обстеження хворого, який прийняв ліки, що впливають на перебіг нервових процесів, у тих випадках, коли це передбачено задачею психологічного експерименту). Небажане проведення дослідження після безсонної ночі, фізичної перевтоми, при відчутті голоду, або навпаки, безпосередньо після їди. Повторні дослідження бажано проводити в той самий час дня, що й первинні.

Ознайомлення з історією хвороби і станом хворого дозволяє досліднику уточнити задачу, поставлену перед ним клініцистами, і намітити попередній план дослідження – вибір методик, черговість їх застосування.

Бесіду з хворим починають з уточнення паспортних даних, на підставі чого складають перше судження про стан у хворого мнестичної функції. Надалі в бесіді уточнюється стан пам'яті (короткочасної і довгострокової), його уваги, характеризується стан свідомості. Визначається орієнтування хворого в часі, місці і власній особистості, як добре він пам'ятає дати власного життя і загальновідомі історичні події. Ці питання повинні бути задані в ході невимушеної, природної бесіди і в жодному разі не повинні нагадувати іспит, що визначає психічну повноцінність хворого. У тих випадках, коли передбачаються розлади пам'яті, обов'язково треба з'ясувати, як сам хворий оцінює свою пам'ять. У бесіді виявляється наявність або відсутність усвідомлення хвороби, ставлення хворого до його поміщення в психіатричну лікарню і до факту проведення патопсихологічного дослідження. При цьому хворому необхідно роз'яснити бажаність такого дослідження, виходячи з його інтересів,- уточнення діагнозу, призначення лікування. Бажано, щоб при цьому поясненні дослідник не посилався на необхідність визначення рівня розумової діяльності обстежуваного. Чимало психічно хворих погоджуються на дослідження пам'яті, уваги, сенсомоторики.

Іноді бесіда патопсихолога з хворим істотно впливає на подальший хід дослідження, додає йому специфічної спрямованості. У бесіді з хворим з'ясовуються й особливості його особистості до захворювання, оцінка ним зміни в процесі хвороби самопочуття і своєї працездатності. Визначається культурний рівень хворого, його освіченість, ерудиція, коло інтересів, потреби.

Виконанню завдання за кожною методикою передує інструкція. Інструкція складає частину загального визначення експериментальної ситуації і повинна забезпечувати співробітництво обстежуваного з експериментатором. Тому підготовці інструкції надається дуже важливого значення. Недбало подана і нечітко оформлена інструкція може стати причиною поганих результатів виконання завдання обстежуваним, котрий або погано зрозумів, що від нього вимагається, або вважає, що експериментатор сам ставиться до ситуації експерименту формально. Тому саме інструкція сприяє створенню в обстежуваного визначеної установки, яка впродовж всього експерименту повинна бути якомога постійнішою. Інструкція повинна бути відпрацьованою, попередньо випробуваною і лаконічною, відповідати розумовим можливостям обстежуваного. Інструкція складається так, щоб уникнути можливості її неоднозначного розуміння. Результати дослідження не слід оцінювати лише як успішні чи неуспішні. Якщо хворий не справляється із завданням, варто з'ясувати причину цього, тому що іноді в основі невдалого рішення лежать зніяковілість, непевність у своїх можливостях, недостатньо чітко зрозуміла інструкція. Для оцінки результатів важливо визначити, наскільки ефективною виявляється допомога дослідника – або приймається вона досліджуваним або відкидається в силу негативних проявів або у зв'язку з його навмисною поведінкою в ситуації експерименту. Останнє можна умовно позначити як опір інструкції.

Протоколи досліджень краще вести на окремих аркушах, що потім скріплюються. На початку протоколу йде його номер у реєстраційному журналі, дата, позначається відділення, вказується прізвище й ініціали хворого. У журналі, крім цих відомостей, відзначається вік обстежуваного, діагноз, а також указується, первинне це дослідженняприклад, діагноз олігофренії у досліджуваного клінічно безсумнівний але потрібно не тільки зафіксувати в нього в експерименті недостатність рівня узагальнення, але й наочніше визначити ступінь вираженості інтелектуального дефекту. Останнє іноді украй важко зробити, керуючись лише клінічними ознаками, а для експертного рішення точне встановлення рівня недостатності процесу узагальнення відіграє дуже важливу роль. Відповіді на ці питання і повинен містити висновок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методики експериментальної патопсихології	\|	ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ І ТЕСТИ У ПАТОПСИХОЛОГІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.