• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Психологія стресу та його наслідки

Лекція № 13

ЗАПИТАННЯ

1. Які явища засвідчують зв'язок між електричними і магнітними полями?

2. У чому суть явища магнітоелектричної індукції?

3. Які основні властивості електромагнітного поля?

4. За яких умов електромагнітне поле виявляється лише як електричне поле зарядженого тіла?

5. Коли можна одночасно виявити електричне і магнітне поля зарядженого тіла?

6. Яка мета досліджень Г. Р. Герца?

7. З яких частин складалася експериментальна установка Г. Р. Герца?

8. Чому в дослідах Г. Р. Герца було використано електричну іскру?

9. Які факти підтверджують хвильову природу випромінювання, відкритого Г. Р. Герцом?

10. Що називають електромагнітною хвилею?

11. Чому закритий коливальний контур не випромінює електромагнітних хвиль?

12. З якою метою застосовують відкритий коливальний контур?

13. Як випромінюється електромагнітна хвиля?

14. Як взаємно розміщені основні вектори в електромагнітній хвилі у хвильовій зоні?

15. Як розміщений вектор швидкості хвилі відносно векторів Е і В?

16. Яка роль коливального контура в процесі утворення електромагнітної хвилі?

17. Яку електромагнітну хвилю називають вільною?

18. Наведіть приклади, що підтверджують наявність енергії в електричному полі?

19. Чому електромагнітна хвиля має енергію?

20. Чому доцільно використовувати поняття про густину енергії електромагнітної хвилі?

21. Від яких величин залежить густина енергії електромагнітної хвилі?

22. Як залежить густина енергії електромагнітної хвилі від частоти коливань?

23. З яких функціональних блоків складається радіопередавач?

24. Яке призначення основних функціональних блоків радіопередавача?

25. Для чого здійснюється модуляція радіохвиль?

26. Які є види модуляції?

27. З яких функціональних блоків складається радіоприймач?

28. Яка роль контура в радіоприймачі?

29. Яка роль демодулятора в радіоприймачі?

30. Чи можна, перетворивши звукові коливання на електричні, подавати їх на антену й здійснювати в такий спосіб передавання по радіо мови або музики?

31. Чому не можна прийняті й підсилені електромагнітні коливання по­давати в гучномовець?

32. У чому полягає відмінність радіомовлення від радіотелефонного зв'язку?

33. На яких принципах радіолокації заснована робота радіолокатора?

34. Чому для радіолокації використовують електромагнітні хвилі дуже малої довжини?

35. Чому антена радіолокаційної станції обертається?

План

1. Поняття про стрес.

2. Функції, природа та фази стресу.

3. Методи подолання стресу.

Популяризація терміну «стрес» відбувалася у другій половини ХХ-го століття. Вважається, що сприяв цьому Ганс Сельє, фізіолог за фахом, який в 1936 році назвав так „неспецифічну відповідь організму на будь-яку висунуту до нього вимогу", тобто на будь-які впливи або ситуації (стресори), що потребують пристосування до них. Стресори активізують в організмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи із повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями, так званими "ударами долі".

У класичних дослідженнях Г. Сельє стрес розглядається з точки зору його виникнення, протікання та особливостей впливу на фізіологічні та психологічні ресурси людини. Ним розроблено поняття про загальний адаптаційний синдром, стадії якого розглядаються дослідниками як стадії стресу. В основі цього синдрому лежать фізіологічні та психологічні адаптаційні особливості організму людини. На думку Г. Сельє. загальний адаптаційний синдром мас такі стадії:

1. Стадія мобілізації, напруження або тривоги. На цій стадії відбувається безпосередня реакція на вплив зовнішнього або внутрішнього стресору. Організм використовує усі власні захисні сили.

2. Стадія резистентності або адаптації. При активній протидії стресу та пристосуванні до нього організм перебуває у напруженому, мобілізованому стані.

3. Стадія виснаження. Це порушення адаптаційного процесу. Постійне перебування у стресовому стані та активна протидія організму стресу призводять до виснаження резервів організму.

Таким чином, визначення стресу Г. Сельє розкриває це психічне явище як специфічну, універсальну реакцію організму людини на різні за своїм характером, інтенсивністю подразники внутрішнього або зовнішнього середовища, котра може протікати на різних стадіях інтенсивності залежно від внутрішньопсихічних ресурсів людини.

Стрес не небезпечний, якщо він знаходить вихід, компенсується розслабленням, виступає як фактор, що активізує життєдіяльність людини. По Г. Сельє, існує два види стресу: еустрес і дистрес. Еустрес активізує, мобілізує внутрішні резерви людини, поліпшує протікання психічних і фізіологічних функцій. Еустрес є короткочасним, супроводжується бурхливою витратою «поверхневих» адаптуючих резервів і початком мобілізації «глибоких». Він може давати відчуття підйому внутрішніх сил. Дистрес (горе, нещастя, нездужання, виснаження, нужда) — руйнівний процес, що дезорганізує поводження людини, погіршує протікання психофізіологічних функцій. Дистрес частіше відноситься до тривалого стресу, при якому відбуваються мобілізація й витрата і «поверхневих» і «глибоких» адаптаційних резервів. Такий стрес може тереходити в соматичну або психічну хворобу (невроз, психоз).

У повсякденному спілкуванні, коли говорять: "Я перебуваю в стані стресу", звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: "У мене температура" означають: "У мене підвищена температура", жар. Терміном "дистрес", пояснює Г.Сельє, називається стрес, що завдає шкоди організмові. Будь-яка нормальна діяльність (наприклад, гра в шахи (бо пристрасні обійми) може спричинитися до значного стресу, але він не є шкідливим для організму. Стрес перетворюється па дистрес під впливом ;еяких емоційних факторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г. Сельє, найшкідливішим є стрес, котрий виник у результаті невдач і зруйнованих надій. Дистрес, викликаний виправданими зусиллями, нереалізованою мрією, залишає в організмі незворотний рубець, який тягне за собою хворобу.

Психічним проявам синдрому, описаного Г. Сельє, було присвоєно найменування "емоційний стрес". Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У його зміст включають і первинні емоційні психічні реакції, що виникають в результаті критичних психологічних впливів, і емоційно-психічні симптоми, що породжуються тілесними пошкодженнями, афективні реакції при стресах і фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.

Першість опису стресу належить Уолтеру Кеннону, який на початку ХХ-го століття описав та назвав реакцію організму на сгресор (фактор, який зумовлює виникнення стресу) реакцією боротьби або втечі. Вона стоїть на захисті цілісності та функціональності фізіологічних та психологічних компонентів особистості людини. Реакція боротьби, па нашу думку, означає наявність психологічних та фізіологічних ресурсів для встановлення рівноваги між оріанізмом людини іа діючим подразником (стресором) шляхом протидії зіаданих ресурсів па подразник. Реакція втечі символізує такий тип збереження внутрішньої рівноваги організму, при якому найкращим є уникнути фізичну або психологічну загрозу шляхом своєрідного «відступу» з найменшими енергетичними витратами.

Відомий дослідник в галузі проблематики стресу Р.С. Лазарус ви іііачає стрес як спектр факторів взаємодії:

стимул,

реакція.

когнітивна оцінка загрози,

механізми коиінгу,

психологічні захисти та

соціальні фактори.

Вплив стресу на організм людини

Клінічна симптоматика, що виявляється при гострому і хронічному стресах, багато в чому схожа: виражене безсоння, відчуття болю і тиск в потилиці, шиї, животі, спині, а також в області грудної клітки і очних яблук, рясний піт, утруднене дихання, втома і потреба у відпочинку, нудота, блювота, тремтіння в колінах і т.д.

Для хронічного стресу характерні також і деякі інші симптоми, шо не зустрічаються при гострому стресі: порушення нічного сну, підвищення або пониження статевої потенції тощо.

В стресовому стані важко або неможливо здійснювати цілеспрямовану діяльність, утруднені переключення і розподіл уваги, може наступити навіть загальне гальмування або повна дезорганізація діяльності. При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть замінити собою усвідомлені дії. При стресі можливі помилки сприйняття, пам'яті (забуває добре відоме), неадекватні реакції на несподівані подразники і т.д.

Проте у окремих людей незначний стрес може викликати приплив сил. активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думки, стенічні емоції.

Не можна наперед визначити, чи викличе дана ситуація стресовий стан у людини. Поведінка в стресовій обстановці багато в чому залежить від особнстісних особливостей людини: від уміння швидко оцінювати обстановку, від навичок миттєвого орієнтування в несподіваних обставинах, від вольової зібраності, рішучості, доцільїюсп дії і розвитку витримки, від наявного досвіду поведінки в аншюгічній ситуації.

Ознаки стресової напруги (у вільній інтерпретації по Шефферу): неможливість зосередитися на чому-небудь: занадто часті помилки в роботі: погіршення нам'яті; занадто часто виникаюче почуття утоми; дуже швидка мова: думки часто «вивітрюються»; часті «безпричинні» болі (тобто викликані не фізичними проблемами); підвищена збудливість; робота не иадас колишньої радості; втрата почуття гумору: різке зростання числа викурених цигарок; пристрасть до спиртних напоїв; постійне відчуття недоїдання; відсутність апетиту або смаку до їжі; неможливість вчасно закінчи ги роботу.

Якщо уважно прочитати цей перелік, то можна зрозуміти, що з деякими з ознак усі знайомі й можна назвати інші, відсутні в цьому списку.

Після власного дослідження ознак стресового стану можна звернутися до аналізу можливих причин цього.

Причини стресової напруги (по Буту):

1. набагато частіше доводиться робити не те, що хотілося б. а те, що потрібно, що входить у Ваші обов'язки;

2. Вам постійно бракує часу й Ви нічого не встигаєте;

3. Вас щось або хтось підганяє, Ви постійно поспішаєте;

4. Вам починає здаватися, шо всі навколо затисчуте в лещата якоїсь напруги;

5. Вам постіймо хочеться спати - ніяк не можете виспатись;

6. Ви бачите надто багато снів, особливо коли дуже втомилися;

7. Вам майже нічого не подобається;

8. Вдома, у родині почалися конфлікти;

9. І Іостійно відчуваєте незадоволеність життям;

10. З'являються все нові й нові борги;

11 Нема з ким поговорити про свої проблеми, та й, здасться, немає особливого бажання ділитися;

12. З'являється комплекс неповноцінності: «у людей все інакше»;

13. Ви не почуваєте поваги до себе (дома й на роботі).

Не виключено, що Ви все-таки не можете знайти причини того, що Вас турбує. Зверніться до наведених нижче запитань подумайте над кожним питанням. Зробіть це щиро й тільки для себе. .Можливі варіанти відповідей: «ніколи», «зрідка», «час від часу», «часто», «дуже часто». Отже:

· Чи є у вас схильність до стресу?

· Чи часто Ви переїдаєте? Скільки споживаєте алкоголю?

· Чи багато палите? (можна відповісти по кожному із трьох питань).

· Чи запитуєте Ви себе (принаймні іноді), чи варто взагапі жити?

· Чи вважаєте Ви, що ведете неправильний спосіб життя?

· Чи почуваєте Ви себе винуватим, коли нічого не робите в будинку - тільки відпочиваєте, спите, дивитеся телевізор і т.п.?

· Чи здасться Вам майбутня зміна в житті страшною, непереборною перешкодою?

· Чи вважаєте Ви себе песимістом?

· Чи не здасться Вам, що Ви втратили контроль над власним життям?

· Чи відчуваєте Ви надмірну напругу в конфліктних ситуаціях?

· Чи виникає у Вас відчуття безнадійності, якщо у Вас шось не виходить?

· Чи почуваєте Ви сильну напругу при виникненні непередбачених ситуацій?

· Чи захищаєте Ви свою точку зору від нападок інших людей? Чи вважаєте Ви причиною своєї невдачі інших людей або якісь не залежні від Вас обставини?

· Чи берете Ви на себе відповідальність за успіхи у своєму житті? Чи караєте себе за невдачі?

· Чи часто у Вас буває поганий настрій?

Якщо виявиться, що на більшість питань Ви відповіли «часто» або «дуже часто», то поставтеся з великою увагою до тих сфер свого життя, які стресогеині для Вас. Подумайте, які Ваші особистісні особливості (часто це Ваші достоїнства) збільшують Ваші власні реакції на стрес. Запитайте себе: «інші люди так само б відреагували на цю ситуацію?». Знайдіть хоча б одну людину, яка б відреагувала на цю ситуацію або обставини інакше, ніж ви.

Напруга, при якій мобілізується енергія, приводить до посилення функцій організму. Воно є важливою умовою успіху і не матиме шкідливої дії на організм, якшо на зміну прийде розслаблення, здатне в найкоротші терміни відновити витрачену енергію. Розслаблення - не тільки сон, але і активність: це активний відпочинок, зміна діяльності, будь-які позитивні емоції. Якщо ж розслаблення буде недостатнім, працездатність знизиться, з'являться помилки і дратівливість, і коли напруга досягне меж допустимого, наступить втома, виснаження організму, і, нарешті, «нервовий зрив». Такий стан тривалої напруги, званий ще «хронічним стресом», є серйозною небезпекою для нашого організму.

Зазвичай, стани хронічного стресу виникають в ситуаціях «дефіциту» і «порушень».

На «дефіцити» ми реагуємо найбільш гостро, оскільки вони перешкоджають задоволенню наших потреб. До них частіше за все відносять:

дефіцит часу, або цейтнот,

дефіцит інформації, наприклад, на іспиті,

дефіцит спілкування, або самотність,

дефіцит «роботи», або незатребуваність на ринку праці,

дефіцит засобів життєзабезпечення, або грошей, продуктів харчування, предметів першої необхідності і т.н.

Всі вони утримують нас в стані хронічного стресу.

В таких умовах з'являється ще один дефіцит - дефіцит позитивних емоцій, коли ми, не вирішуючи проблем і надаючи дефіцитам надіо великого значення, втрачаємо ще о днин дуже важливий стан: стан душевного спокою.

Поява «дефіцитів» частково пов'язана з дисгармонією в нашому особистому житті, або з «порушеннями». Нам добре знайомі їх наслідки. Результатом порушення спілкування буде конфлікт; порушення ритму життя погане самопочуття; порушення сну, харчування, рухливості - хвороби... Порушення залежать тільки від нас самих. Але ми скаржимося, що нас «дістали» постійні емоційні перевантаження - і иічою не робимо, щоб їх подолати. Перевантаження від недовантажень...

Чи «знаєте ви, пише лікар-психотерапевт Володимир Лсві, який самий вибуховий матеріал в світі? Нудьга. Відсутність справжнього стресу, спричиненого природною боротьбою за життя, а не телефонними дзвінками, домашніми скандалами, лайкою в чергах (коли ми самі шукаємо стресів). Все через недовантаження... Чому гак важко їхати в транспорті в часи «пік»? Непорушність. Не можна підстрибнути, штовхнути. Звичайно, не можна. Алє хочеться! Ми надто обмежені в рухах, ми нестримно об'їдаемося, ми всіляко отруюємо свою кров, свій мозок, свою душу...»

До речі, у випадках «недовантаженням ще більш, ніж при «перевантаженні» ми спостерігаємо зниження ефективності діяльності. Стрес це життя, цс наповненість, це рухи. «Дія рятує від смерті. Вона рятує від страху і від слабкостей. і навіть від холоду і хвороб», - писав Антуан де Сент-Екзюпері.

Функції, природа та фат стресу

Як же відбувається стрес на. власне, фізіологічному рівні? Які механізми задіяні, коли інформація про несприятливу ситуацію надходить до головного мозку?

Коли інформація то до тривоги через органи чуття надходить у мозок, протягом долі секунди вона далі, через нервові закінчення, передається у щитовидну залозу. Одержавши сигнал „тривога", цей орган одразу ж викидає в кров величезну кількість „бойових гормонів" -адреналіну, що розноситься по всьому тілу. Відбувається перекачування крові: вона переміщується туди, де найбільше потрібна для відповідних дій. Далі з мозку надходять сигнали - зростає психічна напруга, підсилюється увага, здійснюється підготовка до дії. Усе це відбувається блискавично -напруга, а отже і стрес, наростають із надзвичайною швидкістю.

Адреналін учащає пульс і дихання, підвищує кров'яний тиск. 1 якщо людина не реалізує запас енергії, шо створився, то це призводить до виникнення різних психосоматичних захворювань (серцево-судинні, хвороби серця, печінки, нервової системи, зниження імунітету тощо).

Змінюються часи і виникають нові стресові ситуації, і кожного разу погрібно все більше енергії, шоб володіти ситуацією, що викликала конфлікт і приступити до дії. 1, як результат, стрес.

В умовах стресу, між лівою і правою півкулями головного мозку виникає дисбаланс. І під впливом стресу одна з півкуль бере на себе додаткову роль. В результаті дисбалансу у людини з'являються тенденції до однобічного сприйняття і активності лівої півкулі, або, навпаки, ознаки неадекватного сприймання і активності правої півкулі.

Коли функції обох півкуль головного мозку збалансовані і складають єдине ціле, людина знаходиться у найкращій формі для творчої діяльності, для вирішення різних проблем, а це допомагає уникнути руйнівних наслідків стресової ситуації.

Стрес може сприяти мобілізації людини, підвищити її адаптаційні можливості в умовах дискомфорту і небезпеки. Але він може і зруйнувати людину, різко знизити ефективність її роботи і якість життя.

Вид стресу, що ми переживаємо: руйнуючий, чи той, що допомагає, -залежить від сили і тривалості виливу стресора, нашої чутливості до несприятливих умов та від наших можливостей їм протистояти.

Кожна людина має свій „поріг чутливості до стресу" (який може змінюватися, яким можна керувати) - той індивідуальний рівень напруженості, до досягнення якого ефективність діяльності підвищується.

Але якщо вплив стресора продовжується тривалий час, підсилюється і перевищує поріг чутливості, у людини істотно знижуються показники успішності в роботі та на побутовому рівні.

Жити і працювати без стресу взаіалі неможливо, та й шкідливо: без необхідності боротися і переборювати труднощі людина старіє:, стає слабкою і немічною. Однак, „переступивши" індивідуальний поріг за силою і тривалістю впливу, стрес стає згубним, у людини з'являється втома від стресу, виснаження, вона може навіть занедужати.

Стресова реакція найкраще може бути описана в контексті поняття «процес». Тому, описуючи стресову реакцію ми зупинимося на певних подіях, що визначають у своїй сукупності процес стресової реакції. •

Описуючи цей складний процес, Дж.С. Еверлі та Р. Розенфсльд описували його фази так:

1. Певний стимул сприймається сенсорними рецепторами периферичної нервової системи;

2. Сприйнявши це подразнення сенсорні рецептори посилають імпульси по сенсорних шляхах периферичної нервової системи до мозку;

3. Далі подразник надходить до ретикулярної формації, де відбувається прирівнювання інформації до певних емоційних станів;

4. Врешті-решт сигнал надходить до кори головного мозку, де відбувається його кінцева інтерпретація.

В.Н. Васильєв ці фази стресу називає таким чином: фаза чекання, фаза "власне стресу" та, відповідно, фаза постстресу.

Характеризуючи ці стадії, вчений застосовував новітні знання з психофізіології, і на його думку, фази стресу проходять так:

1. фаза чекання - відбувається надзвичайно велике напруження симпатико-адреналінової системи; тобто очікування на подію, яка значима і важлива для людини, викликає хвилювання і переживання. І чим більше людина хвилюється па цій першій стадії, зим менше вона буде хвилюватися па наступній. Роль першої стадії - мобілізувати захисні сили оріанізму та підготувати його до адекватної реакції;

2. стрес - підготовлений у першій стадії організм добре переносить і другу, реалізушчи максимально свої можливості; але якщо стресої енний фактор діє на людину довго, це негативно відбивається на її здоров'ї і може перерости у...

3. постстрес.

Ми бачимо, то стрес має подвійну природу: з одного боку, він допомагає у роботі, так як швидко мобілізує сили людини до активних дій, але з іншого боку може й зашкодити людині, призвести до небажаних і навіть небезпечних наслідків. Усі вчені-дослідники звертали особливу увагу на цей „постстрес", який виникає при наявності тривалого впливу стресора. Як же знайти цю золоту середину, щоб можна було використовувати стрес на свою користь без згубних наслідків? Необхідно бути добре обізнаними з причинами стресу, щоб, по можливості керувати собою у складних ситуаціях і зменшити ризик.

До найпоширеніших причин стресу В.Ф. Калошин відносить такі:

- вплив навколишнього середовища (шум, забруднення, спека, холод тощо);

- навантаження підвищеної інтенсивності;

- фізичні (м'язові):

- фізіологічні (хвороба, розлад, травма);

- інформаційні (надмірний обсяг інформації, яку потрібно запам'ятати, переробити);

- емоційні;

- виробничі (значні зміни на роботі, труднощі і конфлікти);

- монотонність у трудовій діяльності, в емоційних контактах;

- повсякденні подразники: відсутність необхідних зручностей, сварки з оточуючими, напружена психологічна атмосфера, чекання, запізнення;

- відсутність значимих, бажаних соціальних зв'язків, соціальна ізоляція, порушення емоційно значущих міжособистісних відносин;

- важкі життєві ситуації: хвороба, смерть близьких людей, труднощі, пережиті близькими, втрата роботи або загроза втрати роботи, стрімкі зміни умов життя;

- переломні етани життя: розлучення, народження дітей, початок і закінчення навчання, перехід на нову роботу, вихід на пенсію;

- особистістю дисгармонія: внутрішньо особистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного, кризи розвитку особистості;

- незадоволеності матеріальним забезпеченням;

- невизначеність, або конкретна загроза:

- соціальні і соціально-психологічні чинники (безробіття, соціальна незахищеність).

Як бачимо, причин для стресу досить, і всі вони різні за своєю природою, гак як відносяться до різних сфер життя особистості. Те, який саме стресогенний фактор викличе стрес залежить від індивідуальних особливостей людини. Загадковість стресу саме і полягає в тому, щоб „знайти" слабке місце в людині і вразити в нього.

Як відмічає В.Ф. Калошин, в цілому, організм людини по-різному реагує на стрес:

/. Пасивність. Вона виявляється у людини, адаптаційний резерв якої недостатній і її організм не може ефективно протистояти стресові. Виникає стан безпорадності, безнадійності, депресії.

2. Активний захист від стресу. Людина змінює сферу діяльності і знаходить щось більш корисне для досягнення рівноваги, що сприяє поліпшенню стану здоров'я.

3. Активна релаксація. Підвищує природну адаптацію людського організму - як психічну, гак і фізичну. Ця реакція є найбільш дієвою.

На першій стадії зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуженість у стосунках. Люди перестають дивитися один одному в вічі, предмет розмови різко змінюється зі змістовних моментів на особисті випадки.

і хоча на першій стадії стрес ще залишається конструктивним і може підвищити ефективність діяльності, все-таки, у людини поступово слабшає самоконтроль. Вона втрачає здатність свідомо і розумно регулювати власну поведінку.

Друга стадія розвитку стресового стану передбачає повну або часткову втрату ефективного і свідомого самоконтролю. „Стихія" деструктивного стресу руйнує людську психіку. Людина може взагалі не пам'ятати, що говорила або робила, або не усвідомлювати свої дії. Багато хто потім відзначає, що в стресовому стані вони зробили те, на що за звичайних умов ніколи б не зважились. Звичайно, всі люди, які тією чи іншою мірою переживали деструктивний стрес, згодом дуже шкодують про це.

Друга стадія, так само як і перша, за своєю тривалістю індивідуальна - від кількох хвилин і годин до кількох днів і тижнів. Вичерпавши свої енергетичні ресурси, людина відчуває спустошення і втому.

На третій стадії людина зупиняється і повертається „до самої себе", часто переживаючи почуття провини, і клянеться, що „цей кошмар" ніколи більше не повториться.

Проте, проходить час, і стрес повторюється за індивідуальним сценарієм стресового поводження для кожної людини, що виражається у частоті і формі прояву стресових реакцій. Звичайно, Цей сценарій, засвоюється у дитинстві, коли батьки конфліктують на очах у дитини, втягуючи її у свої проблеми.

Стресовий сценарій, засвоєний у дитинстві, відтворюється не тільки за частотою і формою прояву. Повторюється також спрямованість стресової агресії: на самого себе або на оточуючих.

Стрес, як ми з'ясували, захоплює людину дуже швидко, одразу бере контроль над фізіологічною та психічною сферами. На фізіологічному рівні стрес означає мобілізацію сил організму - симпатико-адреналінової системи та напруження усіх м'язів, що означає своєрідну готовність до активного реагування на зовнішній подразник. Адреналін з неймовірною швидкістю поширюється по організму, і за секунду ми готові дати опір будь-кому і будь-чому.

На психологічному рівні - постійно зростаюче напруження, що пов'язане також і з постійною готовністю організму до дій. Але тривала готовність може негативно відбитися на здоров'ї людини, так як тривалий стрес виснажує сили, і таким чином може завдати шкоди.

Феномен стресу супроводжує людину все її життя. Очікуючи на неї у будь-який момент, він дає їй можливість адаптуватися до середовища та зміцнити захисні сили організму.

Читайте також:

1. F) Наслідки демографічного вибуху.
2. Адміністративний арешт активів та його наслідки
3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
4. Аналітична психологія К. Юнга.
5. Аналітична психологія Юнга
6. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
7. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
8. Антична психологія
9. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 2076