• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Діяльність прокурора щодо пред’явлення позовної заяви та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.

Органами прокуратури доволі часто виявляються порушення законодавства у цій сфері, наслідком яких є незаконне позбавлення права власності держави та територіальних громад на нерухоме майно, перешкоджання реалізації їх повноважень у сфері розпорядження власністю та отримання доходу від використання майна тощо. З метою усунення таких порушень та відновлення прав та інтересів суб’єктів цього процесу прокурором вживаються заходи реагування, з яких найбільш ефективними виявляються заходи прокурорського реагування цивільно-правового характеру.

З метою захисту інтересів держави у сфері державної та комунальної власності, з питань паливно-енергетичного комплексупрокурор може звертатись з позовами до суду на захист інтересів громадян або держави в порядку господарського, цивільного та адміністративного судочинства.

Господарське судочинство. Відповідно до ст. 2Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Право прокурора на звернення до суду із позовом про захист державних чи суспільних інтересів, а також участь у цих справах передбачено ст. 29 ГПК, де зазначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам ст. 54 ГПК. При пред’явленні позову, у разі необхідності ставити питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Орієнтовний перелік видів позовів з питань державної та комунальної власності, з якими прокурор звертається до суду:

- за договірними зобов'язаннями (стягнення заборгованості, орендної плати, позичок, повернення зайво сплачених сум);

- відшкодування збитків, заподіяних знищенням майна;

- витребування майна з чужого незаконного володіння;

- про визнання права власності;

- про визнання договорів оренди майна недійсними;

- в інтересах Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

- в інтересах Регіонального фонду підтримки підприємництва;

- про розірвання договору оренди, про припинення договору оренди;

- про визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді;

- в інтересах виконкому про визнання особи недієздатною;

- про відшкодування збитків, заподіяних злочинами, правопорушеннями тощо;

- про визнання недійсним реєстрації права власності квартири, ордеру;

- визнання недійсним рішень місцевих рад, посадових осіб органів влади;

- про заборону вчинення певних дій та відновлення пошкодженого нерухомого майна;

- про повернення орендованого приміщення;

про визнання такими, що втратили права користування житлом та виселення;

- про визнання недійсним, розірвання договору оренди та виселення;

- про стягнення штрафу;

- про визнання майна безхазяйним;

- про визнання права державної власності;

- про накладення арешту на майно та грошові кошти, стягнення неустойки;

- в інтересах міськради про відшкодування шкоди за рахунок посадових осіб;

- про введення в експлуатацію будівлі та визнання права власності;

- про визнання свідоцтва про право власності на майно, житло недійсним;

- про визнання свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомості недійсними та вилучення їх;

- про визнання договору купівлі-продажу недійсним;

- про стягнення заборгованості за прибирання при будинкової території;

- про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та біржового договору;

- про розірвання договору безоплатного користування комунальним майном;

- про стягнення збитків на користь лікарні внаслідок лікування;

- про визнання сертифікату незаконним;

- про визнання недійсним договору інвестування;

- про стягнення збитків, заподіяних перевантаженням залізничного вагону;

- відшкодування збитків за незабезпечення засудженими свого утримання у виправній колонії;

- про відшкодування шкоди, заподіяної зайвими грошовими виплатами;

- про відшкодування збитку, спричиненого пошкодженням державного майна;

- стягнення коштів на утримання дітей, що знаходиться в інтернатних закладах;

- відшкодування збитків, заподіяних навалом судна на причал;

- про передачу житлового фонду на баланс сільської ради;

- визнання угоди закупівлі за державні кошти недійсною;

- стягнення заборгованості за оренду об'єктів державної та комунальної власності;

- визнання свідоцтва та право власності недійсним та визнання права власності за територіальною громадою.

Однією з проблем представницької діяльності прокурора у господарському судочинстві є визначення у позовній заяві позивача.

Як відомо, відповідно до статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У резолютивній частині (пункт 2) рішення Конституційного суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99 про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді зазначається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеному у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 1 названого рішення Конституційного Суду України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного (господарського) суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Позов прокурором може бути пред’явлений, як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, – тобто безпосередньо прокурором (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

Прокурор може пред’явити позов в інтересах держави в особі органу державної влади або місцевого самоврядування незалежно від того, чи передбачена нормативно-правовими актами можливість такого органу звернутись з конкретним позовом до суду чи ні. Головне, щоб цей орган здійснював відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

Більш детально зупинимось на порядку проведення перевірок, дослідження доказів та пред’явлення окремих категорій позовів з питань захисту державної та комунальної власності:

Виявлені порушення законодавства про відчуження державного та комунального майна вимагають від прокурора вжиття заходів щодо їх усунення, у т.ч. і цивільно-правового характеру, спрямованих на відшкодування шкоди, заподіяної державі.

При укладанні договорів купівлі-продажу майна покупець зобов’язаний своєчасно внести плату за придбані ним при приватизації об’єкти державного чи комунального майна та виконати інші обов’язки, передбачені договором.

Прокурор під час перевірки договорів купівлі-продажу державного та комунального майна повинен з’ясувати, чи підлягає об’єкт державного (комунального) майна приватизації (продажу), яким методом він приватизований (відчужений) і чи відповідає цей метод закону, правильність оформлення договору, його відповідність нормам Цивільного кодексу України та законодавству про приватизацію та продаж такого майна.

Порушення встановленого законодавством порядку приватизації (відчуження майна) або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу державного або комунального майна в порядку, передбаченому законодавством.

Недійсності договорів (правочинів) присвячений параграф 2 Глави 16 Розділу ІV, статті 215-236 ЦК України; також положення ГК України про недійсність господарського зобов’язання (статті 207-208), ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» та інше.

Термін «правочин» увів у використання Цивільний кодекс України 2003 року, він означає дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. При цьому, у сфері розпорядження державним та комунальним майном встановлена виключно письмова форма, а дійсності договір купівлі-продажу такого майна набуває тільки за умови нотаріального посвідчення та, у випадках, передбачених законом, державної реєстрації.

Можливість визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна передбачена ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Визнання договору купівлі-продажу майна недійсним пов’язане з анулюванням правових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Цивільний кодекс України передбачає лише двосторонню реституцію.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» збитки, заподіяні порушенням законодавства про приватизацію підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Порядок повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів затверджено постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2001 № 32.

При цьому слід мати на увазі, що на відміну від ЦК УРСР, відповідно до якого застосування реституції судом було його обов’язком, частина 5 статті 216 ЦК України зазначає, що суд може застосовувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи, що є його правом. Але у відношенні оспорюваних правочинів таким правом суди не наділені. Тому у позовній заяві необхідно зазначати і наслідки визнання договору недійсним.

Читайте також:

1. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
2. В основу визначення витрат певного періоду покладено можливість одночасного визнання доходу, для отримання якого вони здійснені, і навпаки.
3. Види адміністративного договору
4. Види договору.
5. Види договору: - односторонні та двосторонні.
6. Види трудового договору
7. Види трудового договору
8. Визнання витрат
9. Визнання витрат
10. Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними
11. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим.
12. Визнання держав.

Переглядів: 1006