МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Особливості становлення політичної культури в Україні.Як мовилось вище, політична культура – продукт історичного досвіду конкретної спільноти, нації. Що стосується України, то цей досвід був гірким. Можна виділити 3 головні особливості, що справили вплив на формування політичної культури: - довготривала багатовікова бездержавність («тавро бездержавності», «нація без голови»); - розчленування української етнічної території та включення її окремих частин до складу різних політичних систем. Це привело до психологічних, культурних та ментальних відмінностей («западенці», «бандерівці», «східняки», «хохли», «кацапи», «мадяри», «гуцули», «русини»); - денаціоналізації провідної верстви (еліти, шляхетної меншості) України (в XVI-XVII ст. шляхетна знать сполонізувалась; у XVIII-XIX ст. нащадки козацьких старшин зросійщились; у XX ст. пролетарська верства служила інтересам Москви). Наслідком такої ситуації стала безелітність українства. Власне, українське суспільство стало «селянським». Велика частка люденй в містах Півдня та Сходу України ідентифікує себе як «радянська людина», «киянин», «одесит», «донбасівець», мовна ж ідентичність має російськомовний вектор. Тобто можна говорити про так звану атрофію національних почуттів українства. З іншого боку, існгує значна частка національно свідомих українців. На поряджкові денному є й гіпертрофія національних почуттів. Це стосується жителів західних областей України, які зневажливо ставляться до східняків, закарпатців. Отже, історичні обставини сформували глибоку фрагментарність політичної культури України, яка складається із субкультур (східної-західної; греко-католицької-православної; посткомуністичної-національно-свідомої). Дослідник М.Слюсаревський виділяє наступні ознаки посттоталітарної ментальності, політичної свідомості і культури українського соціуму: - сприйняття суспільних змін як таких, що відбуваються з волі верхів, керівників, «вождів» (елементи підданської ПК); - звичка почуватись об’єктом патерналістської політики з боку держави; звідси нерозвинутість приватновласницької ініціативи з боку громадян; - неврозоподібні очікування приходу рятівника, месії, який всіх пожаліє і вирішить проблеми (точка зору автора, задовго до «помаранчевих подій»); - незаміщуваність прищеплених комуністичною ідеологією міфологем і символів; - правовий нігілізм громадян. В політичній ментальності українців досить значним є комплекс «Homo soveticus»: - колективна налаштованість; - забуття етнічних традицій; - соціальне мрійництво; - схильність до політиканства («політична кухня», «базар»); - негативізм; - пасивність та безхвідповідальність з боку влади і мас. Таким чином, дослідники говорять про «синдром радянськості», «авторитарний синдром», який є головною проблемою у формуванні демократичної ПК України. Напрями формування ПК в Україні: 1. Фомування науково-теоретичного рівня політичної свідомості та ПК (створення інститутів, центрів підготовки держслужбовців, кафедр; видавнича діяльність: «Дзеркало тижня», «2000», «ПіК», «Урядовий кур’єр», «Нова політика», інтернет-сайти КМУ, ВРУ, Президента; гуманітарні проекти розвитку демократії в України, підтримувані фондами, зокрема «Відродження»). 2. Розвиток політичної свідомості і культури громадян, політична соціалізація (із школи). В цьому аспекті важиве значення мають ЗМІ, особливо телебачення. В минулому, це «5 кут», «Епіцентр» В.Піховшека, «Акценти» В.Лапікури, «7 днів», «Проте» і т.д. Зараз досить вдалим проектом є програма «Свобода слова» на ICTV, політичні програми на каналах НТН, КРТ, Тоніс, ТРК «Україна». Висновок. Отже, формування демократично ПК України на ґрунтів національного менталітету – справа сучасного молодого покоління, не обтяженого минулою добою СРСР. Саме ця молодь буде святкувати річниці «помаранчевої революції» (21 листопада), а не 7 листопада (жовтневий переворот 1917 р.). Тільки молода ґенерація здатна забезпечити демократичний аспект ПК України.
Читайте також:
|
||||||||
|