• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суспільна свідомість, її структура та роль у житті суспільства

ПЛАН

ТЕМА: ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА І КУЛЬТУРА. ФОРМАЦІЯ І ЦИВІЛІЗАЦІЯ У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ

Опорний конспект лекції

Кафедра філософії

з курсу «ФІЛОСОФІЯ»

на тему:

«ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА І КУЛЬТУРА. ФОРМАЦІЯ І ЦИВІЛІЗАЦІЯ У СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ»

для студентів ІІ курсів усіх факультетів

Полтава-2009

1. Поняття духовного життя суспільства.

2. Суспільна свідомість, її структура та роль у житті суспільства.

3. Філософське поняття культури. Людина як суб’єкт творчої діяльності в культурі.

4. Культура, формація і цивілізація, їх взаємозв’язок. Проблема спрямованості історії.

1. Поняття духовного життя суспільства

Духовне життя суспільства – досить складне поняття. Воно охоплює багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життє-діяльності людей; сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, а також процеси їх виробництва, поширення і перетворення суспільних і індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.

У духовному житті виділяють як сам світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій і т. ін.), так і його носіїв, тобто соціальних суб’єктів (індивіди, верстви, класи, етноси). В зв’язку з цим розрізняють особисте духовне життя окремої людини, її індивідуальний духовний світ і духовне життя якогось соціального суб’єкта, наприклад етносу, або суспільства в цілому. Основу духовного життя становить духовний світ людей, їх духовні цінності, світоглядні орієнтації. Разом із тим, духовний світ окремої людини неможливий поза духовним життям суспільства. Тому духовне життя – це завжди діалектична єдність індивідуального і суспільного.

Основні складові духовного життя такі: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура.

Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв’язку з іншими видами суспільного виробництва, тобто духовне виробництво є насамперед формуванням духовних потреб людей поряд із їх іншими потребами, є виробництвом суспільної свідомості.

Суспільна свідомість – це сукупність ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють та відтворюють суспільне буття і які вироблені людством у процесі освоєння природи й соціальної історії. Суспільна свідомість не лише віддзеркалює в поняттях суспільне буття, але і творить його, здійснюючи випереджаючу, прогностичну функцію щодо суспільного буття.

Теорії, ідеї не обмежуються лише ідеальним існуванням, а, відображаючи певні інтереси людей, здатні перетворюватися у реальність, втілюватися у практику. Процес розвитку суспільної свідомості – це активний, мобілізуючий, інтегруючий фактор прогресу суспільства. (Але за певних обставин суспільна свідомість здатна виступати і деструктивною силою суспільного розвитку, гальмуючи поступальний хід соціального прогресу.) Все залежить від того, якому соціальному суб’єктові належать ті чи інші ідеї, якою мірою вони адекватні національним і загальнолюдським цінностям, розкриттю духовного потенціалу особистості.

Індивідуальна й суспільна свідомість мають загальне джерело – буття людей, в основі якого лежить практика. Їх діалектична єдність не означає абсолютної ідентичності. Індивідуальна свідомість більш конкретна і багатогранна, ніж суспільна; вона включає в себе неповторні, притаманні тільки даній людині особливості, що формуються на основі специфічних особливостей її конкретного буття. Свідомістю індивіда є не тільки знання, а й ставлення до буття, до діяльності і до самої свідомості.

Суспільна свідомість – це не просто арифметична сума індивідуальних свідомостей, а нова якість. Суспільна свідомість відображає об’єктивну дійсність глибше і повніше, абстрагуючись від тих або інших конкретних характеристик та властивостей індивідуальної свідомості, вбирає в себе найбільш значиме, суттєве. Зазначене не означає нівелювання свідомості індивіда. Навпаки, врахування специфіки індивідуальної свідомості, її багатогранності, неповторності всього того, що становить сутність духовності особистості, є надзвичайно важливою умовою формування та розвитку цінностей духовної культури, свідомості людини. Суспільна свідомість як надзвичайно складне явище, що має динамічну і складну структуру, містить в собі ще й різні рівні – буденну та теоретичну свідомість, а також ідеологію й суспільну психологію.

Об’єктивна дійсність суперечлива і багатогранна, всі її явища, процеси, моменти відображаються на якісно різних рівнях суспільної свідомості з різною мірою логічної систематизованості й узагальнення буття. Саме міра відображення глибини пізнання людиною дійсності, міра проникнення в сутність явищ суспільного життя лежить в основі виділення буденного та теоретичного зрізів структури суспільної свідомості.

Буденна свідомість людей розвивається на основі їхнього повсякденного досвіду, вона охоплює об’єкти буття, як правило, з неприхованої, очевидної сторони. Буденний рівень суспільної свідомості включає емпіричні знання, погляди, настрої, традиції, почуття, волю.

Теоретичний рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів, прагне проникнути в саму суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їх розвитку та функціонування, виявити найбільш суттєві риси процесів і явищ. Буденну свідомість (на відміну від теоретичної) не слід, однак, розглядати як якусь неповноцінну, поверхневу, неминуче обмежену. В межах своєї предметної сфери вона дає досить істинне знання. В процесі практичної діяльності у повному обсязі можна керуватися здоровим глуздом, що лежить в основі буденної свідомості. Буденна свідомість постійно еволюціонує, безперервно ускладнюється, що здійснюється під впливом суперечливих процесів, які відбуваються у світі. Тут важливо, щоб буденна свідомість максимально повно відходила від неправильного, ілюзорного, спотвореного відображення об’єктивної дійсності, переводилась у сферу відповідності її суспільному буттю, міцного знання, наповнювалась елементами загальнолюдських цінностей. Практика свідчить, що інколи складається ситуація, коли буденна свідомість досить оперативно, хоча і поверхнево реагує на суперечності, проблеми суспільного буття, а теоретична свідомість чи не бачить їх, чи не вважає за потрібне звертати увагу на свій рівень узагальнення. Взагалі обидва рівні свідомості – теоретичний і буденний – на практиці, в живому житті перебувають у діалектичній єдності та взаємозалежності. Більше того, відрив теоретичного рівня від буденного неприпустимий, оскільки це неминуче призводить до схоластики, догматизму, відірваності від практики (особливо в галузі ідеології).

Суспільна психологія та ідеологія також виступають важливими елементами структури суспільної свідомості. Так, суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої діяльності через призму повсякденних інтересів. Тут досить вагомим є елементи стихійності, емоційності, імпульсивності і т.ін. Якщо суспільна психологія постає як чуттєва сторона духовних цінностей людини, не фіксуючи глибинних, а лише зовнішні сторони людської діяльності, то ідеологія являє собою сукупність ідей, поглядів, що у систематизованій, логічно стрункій формі відображає соціально-економічні умови життя людей. Ідеологія (будь-яка: ліберально-демократична, комуністична, націонал-соціалістична, соціал-демократична та ін.) виступає як вищий науково-теоретичний рівень духовних цінностей. Офіційна ідеологія, ідеологія панування, як правило, є такою, що ототожнюється із владними структурами, має свій апарат із засобів впливу на масову свідомість.

Нова якість сучасного розуміння ідеології полягає в тому, що ми маємо пам’ятати: ніяка ідеологія не повинна набувати характеру державної, офіційної, примусової, носити монополістичний характер, утонізуватися, а виходити з ідеологічного плюралізму, суперництва різних ідеологій. Як свідчить практика, сподівання на повну “деідеологізацію” суспільства, тобто позбавлення ідеології взагалі, не виправдалися.

Отже, структура суспільної свідомості може бути унаочнена так (див. схему).

Кожна з конкретних форм прояву суспільної свідомості (політика, право, мораль, релігія тощо) має свою специфіку, яка діє як на буденному, так і на теоретичному рівні.

Рівні та форми суспільної свідомості

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
8. Атомно-кристалічна структура металів
9. Атрибути громадянського суспільства
10. Базова алгоритмічна структура
11. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
12. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Переглядів: 4550