Озера та їх геологічна діяльність

Озеро – це природна водойма, що виникла у заглибленні земної поверхні і не має безпосереднього зв’язку зі Світовим океаном. Характеризується воно виробленим профілем берегової зони та сповільненим водообміном. Озера широко розповсюджені на земній кулі і відіграють надзвичайно важливу роль в геологічній діяльності та формуванні рельєфу. Для прикладу можна навести, що тільки на території України нараховується близько 20 тис. озер, зокрема, понад 7 тис. з площею від 0,1 км² і більше і 43 тис. з площею від 10 км² і більше.

Основним джерелом живлення озер служать атмосферні води, поверхневий стік, льодовикові води, підземні води тощо. Однак основну масу води в озера поставляють ріки. За величиною водної поверхні озера надзвичайно сильно різняться між собою. Так, наприклад, найбільше у світі Каспійське море-озеро займає площу 395 тис. км², Верхнє озеро в Північній Америці – 82,4 тис. км², озеро Вікторія в Африці – 69,4 тис. км², озеро Байкал в Росії – 30,5 тис. км².

Всі наявні на нашій планеті озера суттєво різняться між собою глибиною і формою улоговини, солоністю води, умовами утворення, геоморфологією берегової лінії та дна озер.

Походження озерної улоговини є головною кваліфікаційною ознакою всіх без винятку озер. За цієї ознаки озера поділяються на екзогенні, утворення яких зумовлене проявленням поверхневих факторів, та ендогенні озера, які утворились в результаті поверхневого проявлення внутрішньої динаміки Землі.

Важливою класифікаційною ознакою озер є їх водний режим. За цією ознакою всі озера діляться на стічніта безстічні. Прикладом стічного озера є Байкал, куди впадає багато річок і з якого витікає тільки р. Ангара. В безстічні озера ріки тільки впадають і не витікають. Прикладом таких озер можуть служити Каспійське та Аральське моря, куди впадає багато річок, а витоку із озер немає.

Озера, як і ріки, у своєму розвитку мають відповідні стадії. Розрізняють чотири стадії розвитку озер – юність, зрілість, старість і згасання.

Геологічна і геоморфологічна робота озер полягає у руйнуванні берегів, транспортуванні уламків, формуванні озерних відкладів та нових форм рельєфу. Вона близька до діяльності морів та океанів, але в значно менших масштабах. Руйнівна робота озер порівняно невелика, оскільки вони являють собою усталені водні системи. При порушенні рівноваги між сушею і водою круті береги підмиваються і обвалюються. Це спричиняє утворення озерних терас, які за зовнішнім виглядом подібні до морських. Озерні течії транспортують принесені в озеро уламки порід і відкладають їх на дні озера. Тут проходить накопичування уламкових, органогенних і хемогенних порід.

Уламкові осадки озер в основному приносяться ріками. Вони також утворюються при руйнуванні берегів та дна озера. В літологічному відношенні уламкові осадки переважно виражені намулами, пісками, гравієм та галькою. При ущільненні осадків утворюються пісковики, конгломерати, брекчії тощо.

Органогенні осадкиозер в переважній більшості представлені скупченням раковин та органогенних намулів. Із цих осадків утворюються вапняки, горючі та бітумінозні сланці, сапропелеве вугілля та інші корисні копалини.

Хемогенні осадки накопичуються переважно в безстічних озерах, де солоність води досягає 30‰. В сухий період року вода в них випаровується і відбувається випадання на дно озера солей. В результаті в озерах формується глауберова сіль, гіпс, ангідрит, доломіти.

Озерні водойми в геологічному часі порівняно недовговічні. Більшість з них на протязі тисяч років заповнюються осадками, і заростаючи рослинністю, перетворюються в болото.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світовий океан, моря та іх геологічна діяльність.	\|	Болота та їх геологічна діяльність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.