Конституція 1937

Репресії проти національних меншин

Ще у листопаді 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У відзначалося «засмічення колгоспів, шкіл, клубів, інститутів польськими та німецькими фашистськими елементами» та вимагалося очистити ці організації від ворога. Отримавши партійний наказ, співробітники ДПУ УСРР хутко взялися за проведення етнічних чисток. Ще 15 березня 1931 р. очільник ДПУ В. Балицький відзначав, що «німецькі, польські та чеські колонії є постійним об’єктом для шпигунства та шкідництва».

Після масових партійних кампаній з викриття «шкідників» серед національних меншин у квітні–липні 1934 р. ДПУ УСРР, як зазначалось в одному з чекістських документів, «завдало значного удару по найбільш активних фашистських елементах, які проводили контрреволюційну роботу... У порядку оперативного натиску проведені репресії стосовно фашистського активу в національних колоніях і районах». 22 травня 1934 р. В. Балицький звітував про арешт 85 осіб, «переважно пасторів, сектантських проповідників, кистерів, осіб із церковного активу, куркулів».

Операції проти нацменшин були скеровані та підтримані найвищим керівництвом УСРР. У червні 1934 р. П. Постишев і П. Любченко надіслали Сталіну листа, в якому просили дозволу на ще більш рішучі каральні акції щодо тих, хто проводив «фашистську роботу». Внаслідок цього справу «німецьких фашистів» було взято під контроль Москви. У травні 1935 р. розпочалась операція з ліквідації «фашистських організацій» у німецьких колоніях в Одеській та Дніпропетровській областях та арешту 88 колишніх працівників сільськогосподарської концесії «Друззаг».

Того ж року органи УНКВС Донецької області ліквідували в Маріупольському районі «німецьку шпигунську організацію, засновану харківським куркульством» і «велику німецьку резидентуру на оборонних підприємствах Горлівського і Краматорського районів, очолювану спеціальним агентом харківського консульства». У 1936 р. УНКВС Донецької області викрило додатково 5 «німецьких диверсійних груп», внаслідок чого було заарештовано 286 осіб, з яких 15 було розстріляно.

Водночас проводилися операції з депортації населення національних меншин. Тільки з Вінницької області у 2-й пол. 1936 р. було виселено 5 тис. 233 польських та німецьких родин. Загалом у 1936 р. масових депортацій з території України зазнали 15 тис. польських і німецьких родин.

Прийняття «сталінської» Конституції. Наступним кроком на шляху до створення тоталітарної моделі суспільства було прийняття нової Конституції СРСР, яку в народі назвали «сталінською». У червні 1936 р. проект нової Конституції був опублікований. Почалося тривале, майже піврічне її обговорення на партійних зборах, зборах трудових колективів і за місцем проживання. В Україні в обговоренні взяли участь 13 млн чоловік.

Надзвичайний VIII з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. затвердив нову Конституцію СРСР. У ній проголошувалося, що в СРСР в основному побудоване соціалістичне суспільство.

30 січня 1937 р. була прийнята Конституція УРСР. Проголошуючи демократичні свободи, нову виборчу систему, Основний Закон України (як і СРСР) фактично ніяк не забезпечував їхнє втілення в життя. Реальна практика тоталітарної держави цілком перекреслювала парадну демократичність Конституції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Партійні чистки	\|	Віддалені

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.