Роль географічної науки у процесі пізнання головних закономірностей розвитку навколишнього середовища.

Світ навколо нас? Це певні об’єкти - матеріальні чи нематеріальні (явища) - які існують в просторі та часі. Вивчення закономірностей поширення тих чи інших об’єктів та явищ в просторі та часі (тобто вивчення просторового їх буття) є головним завданням географії, як науки.

Основною ідеєю сучасної географічної науки є ідея взаємозв’язку та взаємообумовленості природних географічних компонентів що утворюють зовнішні сфери нашої планети. Історично склалося так, що ця ідея конкретизувалася в двох напрямках – в формуванні поняття «географічна оболонка» та з іншого боку формування поняття «природно-територіальний (або географічний) комплекс». В поняття про географічну оболонку покладено сприйняття цілісності географічного комплексу в глобальному масштабі, а в поняття про природно-територіальний комплекс - локальне або регіональне поєднання природних компонентів, що привело до формування наукового напрямку в географії – ландшафтознавства.

В кожному об’єкті чи явищі географічна наука розглядає їх внутрішню територіальну структуру та зовнішні територіальні зв’язки. Адже пізнання географічних закономірностей забезпечує розуміння складних механізмів просторової організації природи та людської діяльності. Без цього неможливо скласти об’єктивну картину навколишнього середовища та процесів що в ньому відбуваються. Географічні знання стають нині одним із загальних універсальних елементів культури людства і є фундаментом сучасної цивілізації.

Слід відмітити що основним аналітичним засобом в географії завжди були, є тепер та й очевидно будуть і в майбутньому географічні карти.Сучасна комп’ютерна картографія, геоінформаційні системи дозволяють аналізувати та обробляти інформацію, моделювати ситуацію, правильного та всебічного розуміти ті чи інші явища, зміни та процеси які відбуваються на нашій планеті загалом та в окремих регіонах зокрема. Картографічний метод дослідження, в свою чергу, поєднує саму географію з іншими сферами людських знань, а просторовий аналіз - як метод дослідження стає універсальним науковим методом.

Найвищим рівнем систематизації знань про просторові закономірності розвитку природи та суспільства є районування. Районування в географії відіграє таку ж важливу роль як періодизація в історії, класифікація в біології, тощо. Крім ключового запитання «де знаходиться об’єкт чи явище?» географія, також, відповідає і на інші: чому саме тут; яким є даний об’єкт (явище) – природним, соціальним, економічним; як оцінити об’єкт, наприклад місце проживання і діяльності людей – за затратами грошей чи часу на подолання відстані в просторі і багато ін.

Категорія “простір” в географії – є комплексним поняттям. Тому, саме географія розвиває комплексне мислення та комплексне вирішення питань подальшого розвитку явища, впроваджує в практику комплексний підхід до розв’язання певних територіальних проблем.

Є.Б. Алаєв, в свій час, запропонував перелік основних правил виконання яких забезпечить мінімальний рівень географічної культури:

· Будь-яке досліджуване явище необхідно відобразити на карті, “прив’язати” до території, розкласти його на складові елементи так як вони розташовані в реальному просторі; в результаті чого буде виявлено просторову організацію цього феномена, а багато того що здавалось випадковим стане зрозумілим та пояснюваним.

· Вивчати явище необхідно комплексно, враховуючи його взаємозв’язки з оточенням та іншими явищами. Комплексність це така особливість дослідження коли враховуються всі моменти що є вагомими для цього явища.

· Кожне (будь-яке) місце на Землі унікальне і неповторне в силу свого унікального географічного положення. Цей момент необхідно враховувати при вивченні та в практичній діяльності.

· Географічна оболонка планети єдина і неподільна. Зміни які вносить людина відображаються (впливають, відбуваються) не тільки на середовищі що безпосередньо стикається із тим де проходить діяльність людини а й в певній мірі загалом в географічній оболонці.

“Все зв’язано з усім” (Б Коммонер), тому слід враховувати близькі та віддалені наслідки будь-яких впливів на середовище.

Слід зауважити, що географія та географи, як представники цієї науки, завжди відгукувались на соціальний запит кожної епохи. (протягом 15 – 19 століть географічні звіти про подорожі ставали чи не найважливішими документами, як наукового так і суто практичного (економічного та соціального, політичного та військового) значення.

В наш час спеціальні знання та практичні рекомендації географії є важливими в трьох напрямах:

1. Природокористування в найширшому його розумінні;

2. Територіальна організація виробничих сил суспільства;

3. Забезпечення просторового потенціалу стійкого (сталого) розвитку.

В першому напрямку географічні знання забезпечують вирішення екологічних проблем, в другому - визначають природні та соціально-економічні структури на певній території. Рекомендації третього напряму забезпечують зниження ризиків конфліктів, стихійних лих та їх наслідків (екологічних, соціальних, етнічних, політичних, військових та ін.).

Обмеженість простору нашої планети нині стає все більш відчутним. Тому сучасна епоха - епоха глобальних процесів і проблем ставить географію з її теоретичним апаратом в ряд приоритетних знань що повинні забезпечити виживання та життя людства в майбутньому.

Ел Гор, провідний спеціаліст в галузі державного управління, в своїй книзі “Земля на чаше весов”, проаналізував сучасний економічний спад і в якості причин він називає такі: нехтування людськими ресурсами, падіння рівня грамотності, зниження математичних та географічних знань, а також нехтування основами логіки.

Природні чинники як і раніше відіграють найважливішу роль в житті людства та розвитку людського суспільства. В 1992 році в Ріо-де-Жанейро проводилась Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Основні висновки та рекомендації цієї конференції зводяться до того, що “першочерговою умовою сталого (постійного, стабільного) розвитку як окремих країн так і всього людства є вся сукупність природних чинників”.

Розвиток науки, в цілому, та географічної зокрема, згідно теорії спіралеподібного руху, стоїть над точкою, яка співпадає з натурфілософією, тільки на значно вищому щаблі інформаційного наповнення []. Тому власне системний підхід, а нині вже ландшафтний в питаннях дослідження проблем раціонального природокористування виходить в сучасній географії на чільне місце.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вступ. Основні завдання курсу.	\|	Основні поняття вчення про геосистеми.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.