Поняття та правові ознаки нормотворчого провадження.

Правотворчість дає життя праву, породжує, формує та оформлює його як одну з провідних категорій суспільного буття.

Викладене зумовлює наявність у структурі адміністративного процесу нормотворчого провадження.

По суті, такий вид адміністративного провадження регламентує порядок підготовки і прийняття підзаконних нормативно-правових актів різного рівня.

Залежно від цього рівня, а точніше - від сфери організуючого впливу розроблюваних нормативних актів, прийнято виділяти такі нормотворчі провадження:

провадження з прийняття постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;

провадження з видання наказів, інструкцій та інших актів міністерств, державних комітетів та інших центральних органів спеціальної компетенції;

провадження з видання рішень місцевих державних адміністрацій; провадження з видання локальних актів (наказів, положень, правил) керівниками державних підприємств, установ та організацій;

провадження з видання нормативних актів органами місцевого самоврядування.

Усередині стадій нормотворчого провадження виокремлюють такі процесуальні етапи:

I - а) правова ініціатива; б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (на даному етапі з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв'язання питань, що виникли); в) підготовка проекту акта управління (включає обговорення, узгодження та на
лежне оформлення проекту);

II - а) обговорення та голосування (факультативний етап, характерний для прийняття рішень колегіальними органами); б) доопрацювання проекту; в) оформлення рішення (остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту по рядкового номера);

III - оприлюднення нормативного акта в засобах масової інформації або доведення його змісту до відома виконавців і зацікавлених осіб в інший спосіб.

Зазначимо, що у представленій класифікації сукупність відповідних процесуальних дій не згадується ні у ролі стадії провадження, ані у якості окремого етапу такої стадії.

Відповідно до вимог Положення «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731), реєструвальний орган за наявності належних підстав може повернути нормативно-правовий акт для доопрацювання органу, що його прийняв, або ж взагалі відмовити у державній реєстрації такого акта (в останньому випадку нормативно-правовий акт підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний термін з дня отримання відповідного рішення органу юстиції або висновку про відхилення скарги на це рішення).

Отже, комплекс відповідних процесуальних дій характеризується усіма ознаками, іманентними самостійній стадії адміністративного провадження.

Проте законодавче передбачення такої можливості недвозначно вказує на наявність у нормотворчому провадженні відповідної процесуальної стадії - стадії оскарження.

Применшення та недооцінювання ролі зазначеної стадії у нормотворчому процесі, що спостерігається на тлі вітчизняної адміністративно-правової науки, є невиправданим.

Таким чином, з урахуванням зазначених недоліків представлених точок зору щодо структури нормотворчого провадження, конструкція зазначеного провадження складається з п'яти стадій, а саме:

1. Підготовка нормативного акта.

2. Прийняття нормативного акта.

3. Реєстрація нормативного акта.

4. Вступ нормативного акта в дію.

5. Оскарження та опротестування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Жанрово-тематична специфіка літератури латинською мовою	\|	Відповідно до розділу 5 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України концепція повинна мати шість розділів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.