Наявність управління як особливого виду діяльності.

Характеристики організацій

Усі організації, незалежно від специфіки їх діяльності, характеризуються ресурсною базою, залежністю від зовнішнього середовища, розподілом праці, наявністю управління, як особливого виду діяльності.

Ресурсна база.Необхідна вона для досягнення цілей організації. Для виготовлення продукції, надання послуг кожна організація використовує різні види ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні тощо). Залучаючи їх із зовнішнього середовища, необхідно визначити ключовий ресурс, що забезпечить організації конкурентні переваги: досконалу технологію, унікальний матеріал тощо.

Залежність від зовнішнього середовища.Організація є відкритою системою, вбудованою в зовнішній світ. На вході вона отримує ресурси із зовнішнього середовища, на виході — віддає йому створений продукт. Зовнішнє середовище може змінювати свої вимоги щодо продукту підприємства. Реагуючи на нові вимоги, підприємство модифікує продукт або змінює технологію. При впровадженні нової технології може змінитися не тільки сам технологічний процес виготовлення продукції, а й системи забезпечення його матеріалами, управління запасами, збуту, підготовки й управління персоналом, обслуговування споживачів.

Розподіл праці.Він сприяє виконанню працівниками функцій кваліфікованіше та з меншими зусиллями, що зменшує витрати організації. Розподіл праці може бути горизонтальним та вертикальним.

Горизонтальний поділ праці передбачає утворення в організації підрозділів які спеціалізуються на різних видах діяльності.

Вертикальний – відмежовує безпосереднє виконання роботи від роботи з координування діяльності виконавців; відображається в ієрархії рівнів менеджменту.

Результатом вертикального поділу праці є утворення рівнів управління. Найчастіше виділяють три рівня управління:

А) технічний рівень (низовий) – менеджери які керують переважно робітниками;

Б) управлінський (середній) – менеджери відповідальні за перебіг виробничих процесів у підрозділах, що складаються з декількох структкрних одиниць;

В) інституційний рівень (вищий) – адміністрація підприємства яка здійснює загальне стратегічне керівництво.

Щоб організація могла досягти поставлених цілей необхідно координувати роботу всіх працівників тобто управляти ними. Призначення управління – надати організаційній роботі системності, порядку, передбачуваності, логік, постійності, незважаючи на мінливість і складність середовища в якому працює організація.

5. Менеджер— фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.

Американський економіст Генрі Мінцберг, використовуючи метод структурного спостереження, виділив десять управлінських ролей менеджерів, які об'єднав у три групи:

1) міжособистісні ролі:

—номінальний керівник (головна фігура, символ юридичної влади, наділений правом представляти організацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів);

—лідер (відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих, за підбір кадрів);

—посередник (єднальна ланка в комунікаційних процесах, налагоджувач зовнішніх контактів);

2) інформаційні ролі:

— нервовий центр (приймає, накопичує і аналізує несистематизовану інформацію);

—розповсюджувач інформації (пропонує відібрану необхідну для роботи інформацію підлеглим);

—представник (пропонує відібрану інформацію зовнішньому світові, діє як експерт у своїй галузі);

3) ролі, що потребують прийняття рішень (завершальні ролі):

—підприємець (займається проектуванням і внесенням змін у діяльність організації);

—ліквідатор відхилень (коригує дії у разі відхилення від спроектованого сценарію розвитку);

—розпорядник ресурсів (приймає рішення, пов'язані з розподілом ресурсів);

—укладач угод (бере участь у переговорах щодо захисту інтересів організації).

Менеджери можуть виконувати всі ролі незалежно від посади.

Особливою є роль підприємця.

Підприємець— це людина, що сама ставить перед собою важливі для неї цілі, готова ризикувати заради їх досягнення, приймаючи на себе фінансову, моральну, соціальну відповідальність; індивід, що орієнтується на інновації, на процес створення нового.

Виокремлюють такі види поділу праці управлінців: професійно-кваліфікаційний, функціональний, структурний.

Професійно-кваліфікаційний поділ праці.Він враховує види і складність виконуваних робіт. За цим критерієм управлінський персонал поділяють на керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Керівники очолюють колектив. Вони наділені необхідними повноваженнями приймати рішення з конкретних видів діяльності організації, несуть відповідальність за результати її роботи. Саме їх називають менеджерами.

Спеціалісти аналізують інформацію щодо стану організації та умов її діяльності і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня. До них належать економіст, бухгалтер, технолог, маркетолог, юрист та ін.

Технічні виконавці обслуговують діяльність спеціалістів і керівників, виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і спеціалістів від рутинної роботи.

Функціональний поділ праці.Ґрунтується він на формуванні груп працівників апарату управління, що виконують однакові функції менеджменту, зокрема планування (плановий відділ), мотивування (відділ праці та заробітної плати), контролювання (бухгалтерія, відділ контролю якості) тощо. Очолюють ці служби функціональні менеджери, а до складу їх входять спеціалісти відповідного фаху.

Структурний поділ праці.Він здійснюється відповідно до масштабів та сфери діяльності організації і відображає систему ієрархічних відносин у ній. За цим критерієм виділяють керівників трьох рівнів управління: верхнього, середнього і низового.

Керівники верхнього рівня мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність усієї організації. Це директори та їх заступники.

Керівники середнього рівня розробляють плани загальних завдань, встановлених вищим керівництвом, вносять пропозиції щодо поліпшення роботи очолюваного ними підрозділу та організації загалом, координують роботу керівників нижчої ланки.

Керівники низового рівня (менеджери-контролери) відповідають за виконання виробничих завдань, безпосереднє використання виділених ресурсів, контролюють роботу виконавців, реалізують плани, розроблені на вищих рівнях управління.

Успішна діяльність менеджерів забезпечується:

—створенням ефективних систем і механізмів управління;

—правильним визначенням цілей і пріоритетів у роботі;

—формуванням злагодженого колективу, досягненням взаємодії між працівниками і координацією їх діяльності;

—вмілою організацією роботи людей, створенням спонукальних мотивів, забезпеченням розвитку людей, підтриманням їх ентузіазму;

—постійним удосконаленням способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Сутність і завдання менеджменту.	\|	Предмет і завдання курсу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.