• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Галицько-Волинське князівство.

1. Українські землі в первісну епоху

2. Історична доля півдня України

3. Слов’янські племена

4. Київська Русь (IX – XII ст.)

Література

В.В.Світлична Історія України, Київ, 2005 с. 10-70

Б.Лановик Історія України, Київ, 1999 с.7-69

1. Науково доведено, що первісні люди з’явилися на українських землях приблизно 1 млн. років тому (найдавніше поселення знайдене біля с. Королеве в Закарпатті). Розселення прадавніх людей відбувалося південно-західними та західними шляхами.

Первісна доба на території України існувала до 1 тис. до н.е. (південь) і на іншій території до початку нашої ери. Вона характеризувалась колективною власністю, виробництвом і споживанням, відсутністю класів і держави. Суспільно-економічні відносини існували у вигляді первісного стада, родової общини і плем’я.

Періоди розвитку первісного ладу визначаються у залежності від домінуючої ролі оброблюваного для знарядь праці матеріалу:

- палеоліт (стародавній кам’яний вік) 1 млн. р – Х тис. до н.е.. В Україні відомо більше 1 тис поселень палеоліту, коли проживали пітекантропи (1 млн. – 150 тис. до н.е.), неандертальці (150 – 35 тис. до н.е.), кроманьйонці ( приблизно 35 тис. років до н.е.) Суспільство існувало у вигляді стада, а потім родової общини і плем’я.

Види занять: збиральництво та полювання, виготовлення кам’яних знарядь праці, одягу, добування вогню, спорудження житла.

Мистецтво, первісні релігії існували у вигляді фетишизму, магії, анімізму. На еволюцію людини значно вплинуло обледеніння з різким похолоданням.

- мезоліт (середній кам’яний вік) IX тис. – VII тис. до н.е.. Археологічні пам’ятки існують по всій Україні. Період характеризувався таненням льодовика і становленням сучасного клімату. Люди винайшли лук і стріли, гарпуни, голки, кам’яні сокири, гачки. Основні заняття: рибальство, тваринництво, рослинництво.

- неоліт(VI тис. – IV тис. до н.е.). характеризується переходом до відтворювального господарства (землеробства і скотарства), який називається «неолітичною революцією». Завершився удосконаленням техніки обробки каменю і пилення, шліфування, свердління. З’явилися кераміка та тканина. Кераміка з різним орнаментом. В Україні виявлено 10 неолітичних археологічних культур. Виникли прядіння, ткацтво, ткацький станок.

- енеоліт(мідно – кам’яний вік) IV тис. – IІІ тис. до н.е.Найвідоміша – Трипільська культура (Київщина). Риси періоду: перехід від мотичного до орного землеробства. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю, всі садові культури. Трипільці перші в Європі почали обробляти мідь. Високого рівня досягло гончарство (виготовляли різнокольоровий посуд з плоским дном). Заселялись трипільці у протомістах площею 400 га із квартальною забудовою 2-3 поверховими будинками, де проживало до 50 тис. осіб. У трипільців існував буквено – звуковий алфавіт. Дискусійним є питання про походження трипільської культури і про її зникнення. Більшість вважають її приналежною до середземноморського антропологічного типу.

- бронзовий вік (ІІ тис. – І тис. до н.е.), коли відбувся перший суспільний поділ праці (відокремлення скотарства від землеробства), з’явився постійний обмін. Суспільною формою організації стала сусідська община, з’явилась майнова нерівність, утвердився патріархат. На території України відомі приблизно 20 археологічних культур: ямна, катакомбна, тшинецько – комарівська, шнурова та багатоваликової кераміки.

- залізний вік ( від І тис. до н.е.). Використання заліза дало можливість створювати додатковий продукт. Відбувся ІІ суспільний розподіл праці ремесло відокремлювалось від землеробства і скотарства) і сприяв появі класових відносин. На території України існувала кіммерійська культура і ранньослов’янська.

2. Південна Україна була центром життя кочових народів з кінця ІІ тис. до н.е. до ХІІІ ст. н.е.: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, болгари, хозари, печеніги, половці, монголо-татари. Всі, крім готів, прийшли зі сходу.

Кіммерійці (9-7 ст. до н.е.) – згадка в Одисеї Гомера, у Геродота. Це войовничі племена, які складалися з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими і залізними мечами, кинджалами, молотами та булавами. Кіммерійці вперше почали обробляти залізо. Заняття: кочове скотарство, рільництво (конярство). Кіммерійці об’єднувались у племена на чолі з царями, яким належала влада. Кіммерійців витіснили скіфи.

Скіфи (7 – 3 ст. до н.е.) – іраномовні племена, які відрізнялись військовою вправністю, організованістю та єдністю. Геродот виділяв царських скіфів, скіфів – кочівників, скіфів – орачів та скіфів – землеробів. Панували царські і кочівники. Заняття скіфів – скотарство, землеробство (вирощували пшеницю, ячмінь, жито), садівництво. Поселення: розташовувались на пагорбах. Городища оточували земляними валами й глибокими ровами. Ремесла: ковальське, бронзово-ливарне, гончарство, ткацтво. Торгівля велась з грецькими містами Північного Причорномор’я. Скіфи постійно воювали. Найвідоміша війна з перським царем Дарієм. Озброєння скіфа: лук, стріли, залізний меч, спис, бойова сокира, дротики, бронзовий шолом, панцир і щит. Скіфи - жорстокі вояки – пили кров з черепа першого вбитого ворога . Держава сформувалась у скіфів в кінці 6 ст. до н.е. за царя Атея. В цей час почали карбувати монету. Зникла Скіфська держава наприкінці ІІІ ст. до н.е. під натиском сарматів у степи Криму.

Сармати (ІІІ ст. до н.е. оперезаний мечем) Розселення у степах Дону і Дніпра, а появилися з поволзько – приуральських степів. Легенда Геродота свідчить про те, що сармати з’явилися від нелюдів скіфів і амазонок. Заняття: кочове скотарство (рогата худоба, вівці, коні), полювання, рибальство. Зникли сармати у 3ст. під натиском германських племен – готів, а потім і гунів (друга половина 4 ст.).

Готи розселялись у Північному Причорномор’ї. Створили у 3 ст.н.е. готську державу – Гетику зі столицею у Дніпровому місті нині це біля с. Башмачка Запорізької області. Вони здійснювали військові походи на Балкани і Малу Азію, проти антів. Готів знищили гуни у 376 році. Частина населення перейшла в наддунайські землі, а інші залишилися в Криму.

Гуни (IV – VI ст.н.е) захопили територію між Доном і Дунаєм. Вони зруйнували грецькі міста – колонії, підкорили готів, аланів, слов’ян. Найвищого розквіту досягли у середині 5 ст. за правління Аттіли, але після його смерті розпорошились.

Авари і болгари – (VI ст. н.е.) Авари прийшли на зміну гунам. Розгромили антський союз (602 р.). Болгари створили державу на Камі і Волзі (Волзьку Болгарію), інша частина, пройшовши через територію сучасної України на Балканах, створила дунайську Болгарію, до якої ввійшли землі південних слов’ян.

Хозари прийшли з Азії у 8 ст. н.е і заснували свою державу – каганат, яка підкорила аланів, радимичів, в’ятичів, полян, сіверян і заставила платити данину.

Печеніги. В кінці 9 ст.н.е. появилися у південноукраїнських степах, які займались скотарством, грабіжницькими набігами на сусідні племена. Русь 16 разів воювала з ними з 915 по 1036 р. Вони вбили князя Святослава, а розбила їх дружина Ярослава Мудрого під Києвом.

Половці – вихідці з території сучасної Киргизії і Казахстану, які витіснили печенігів у 9-11 ст. Половці здійснювали походи проти Русі (46 походів) до початку 13 ст.

Кочові народи вплинули на історію українських земель, відомі шлюби половчанки і онука Я.Мудрого Ю.Долгорукого.

Із 7 ст. до н.е. у Північному Причорномор’ї вихідцями з Греції були створені міста – держави Ольвія, Тіра, Феодосія, Херсонес, Пантікапей. Переселення було обумовлено недостатністю земель у Греції. Це були рабовласницькі держави. Ольвія, Херсонес – демократичні республіки, Боспорське царство – монархія. Їх економіка характеризувалась:

1) торгівлею з Грецією, скіфами і сарматами (хліб, худоба, раби, вино, . зброя, тканина, мистецькі вироби).

2) Ремеслом металевих, керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.

3) Скотарством і рибальством.

Духовна культура досягла високого розвитку: освіта, наука, література, музика, театр, скульптура. Занепали міста як результат кризи рабовласництва і натиску готів (Ольвія) і гунів (Боспорське царство)

3. Предками українців є слов’яни, які є населенням індоєвропейського походження. Як окрема етнічна спільність, вони сформувались на початку нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов’ян з венедами. Перші згадки про слов’ян зустрічаються у Плінія, Тацита, Птоломія. Батьківщиною слов’ян вважають територію від середини Дніпра до Вісли. В 2-7 ст. н.е відбулося велике розселення народів. В результаті слов’янський етнос розпався на західних (поляки, чехи, словаки, лужицькі серби), південних (болгари, серби, хорвати, словенці, боснійці, македонці, чорногорці) і східних (українці, росіяни, білоруси) слов'ян.

У 4 столітті на території Украйни між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, які створили черняхівську культуру (приблизно 2 тисячі поселень відомо). Заняття їх: орне землеробство, двопілля; вирощували пшеницю, ячмінь, овес, просо, горох, коноплю, сочевицю. Зерно продавали за кордон. Знайдено залишки залізо - та брозоплавильних майстерень. У 4 столітті з'явився Антський союз як перше політичне об'єднання зі спадковим вождем, вічем і організованим військом. Знищили цей союз у 7 столітті авари. Після його розпаду східні слов'яни існували у вигляді племінних союзів полян, древлян, сіверян, тіверців, уличів, волинян, дулібів, білих хорватів і дреговичів.

Поляни розселились у середньому Подніпров'ї на перехресті важливих торгівельних шляхів і саме вони консолідували східно – слов'янські землі. Столицею став Київ (кінець 5 ст.), створений Києм, Щеком, Хоривом і Либіддю.

Перші київські князі Дір і Аскольд (830 р. – 882р.). Держава східних слов'ян мала назву Куявія, а сучасні історики називають Руською землею або Київським князівством, яке перетворилось потім у Київську Русь.

У 882 році князь Олег разом з сином Рюрика Ігорем захопив Київ і почав об'єднання у Київську Русь. Є дві точки зору на походження Київської Русі:

1.Київська Русь – результат діяльності скандинавських племен норманів.(Байер, Міллер).

2.Київська Русь – результат дії внутрішніх соціально – економічних умов розвитку.

Доказом цієї точки зору є те, що археологічні знахідки не виявили слідів тривалого перебування норман і економічного чи побутового впливу їх на слов'ян. (Костомаров, В.Антонович, Грушевський, Багалій).

Відносно назви "Русь" більшість істориків схиляються до того, що воно не є етнонімом, а є політичною назвою державного об'єднання.

4. Київська Русь виникла у 9 столітті. Її характеризують як ранньофеодальну державу з залишками родоплемінних князівств, збереження віче і народного ополчення.

Економіка Київської Русі характеризувалась розвитком

1. землеробства (провідна галузь), де існувала 2 – 3- пільна система. Вирощували жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес, бобові та технічні культури, городину. Знаряддя: рало, плуг, соха.

2. скотарство значного поширення набуло в степовій зоні, де вирощували велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.

3. існувало 60 видів ремесла. Чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво були найважливішими галузями.

4. торгівля. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва. У 10 столітті при Володимирі Великому з'явилась власна монета – злотники і срібляники. З 11 століття основною грошовою одиницею стає гривня – злиток срібла різної ваги (до 200 гр).

Допоміжні галузі: мисливство, рибальство, бджільництво, бортництво.

Соціальна структура Київської Русі характеризувалась такими групами населення як князі, бояри, князівські дружинники, селянство, холопи, міщанство, духовенство. Панівні класи посилювали експлуатацію народних мас і це привело до збройних повстань селян ( наприклад, у 1113 році у Києві проти Святополка Ізяславовича), коли розгромили адміністрацію, духовенство. Подавив повстання Володимир Мономах – переяславський князь.

Форма правління у Київської Русі існувала як ранньофеодальна монархія київського князя, який мав всю повноту влади. Віче існувало як орган місцевого самоуправління.

Територіально Київська Русь складалась з 15 князівств, які мали самостійність. Володимир Великий мав 12 синив і посадив їх у князівства, укріпивши владу.

Утвердження християнства. Християнізація Русі почалась за часів Аскольда, хоча знайомство відбулося ще раніше. У 8 – початку 9 століття у місці Сурож відбулося хрещення князя Бравмена. Сприяла християнству княжна Ольга, але остаточно офіційною релігією воно стало при хрещенні Володимира у Херсонесі у 988 році.

Історичний розвиток . В історії Київської Русі виділять 4 періоди:

1) 1 період охоплює князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава (882 – 972 рр). Це час швидкого територіального зростання Русі і поступової консолідації держави. Князі об'єднали майже всі східнослов’янські племена, підпорядкували торговельну артерію по Дніпру. Святослав розгромив Хозарський каганат, але його місце зайняли печеніги.

2) 2 період охоплює князювання Володимира Великого (980 – 1015 рр) і Ярослава Мудрого (1019 – 1054 рр). Він характеризується економічним і культурним розвитком Київської Русі, досягненням її поличної могутності. При Володимирі завершилось формування території Київської Русі, яка була захищена від печенігів валами та містечками; було запроваджене християнство, яке дало поштовх розвитку духовної культури. Ярослав Мудрий ввів перший збірник законів "Руська правда", заснував Киево – Печерську Лавру, збудував Софійський собор, зміцнив через шлюби зв’язки з європейськими державами.

3) 3 період - період феодальних міжусобиць при князях Володимирі Мономасі (1113 – 1125 рр) Мстиславі (1125 – 1132 рр). Він характеризувався політичним занепадом і розпадом на окремі князівства Київської Русі. Цьому сприяли поразки у боротьбі з половцями. У 1097 році у Любечі відбувся з’їзд князів, які проголосили спадковість наслідування влади. Але міжусобиці припинив Володимир Мономах, об'єднав ¾ території Русі , та при Мстиславі повністю наступила роздробленість. Причини: відсутність тісних економічних зв’язків, розвиток і піднесення удільних князівств, посилення ролі боярства, зміна торговельної кон'юктури.

4) 4 період (1132 – 1237 – 1241 рр) . Це період поліцентралізації Київської Русі, який продовжувався до монголо – татарської навали. Кількість князівств збільшилась з 15 до 50. Влада була в руках у Ольжичів, Ростиславовичів, Мономаховичів і т.д. Найпомітнішу роль у політичному житті Русі відігравала Новгородська земля, Полоцьке, Смоленське, Володимиро – Суздальське, Чернігівське, Переяславське, Волинське і Галицьке князівство. Об’єднуючу роль давньоруських земель відігравало Галицько – Волинське князівство, але це вдалося його князям Роману Мстиславовичу і Данилу Галицькому. Еволюція Київської Русі була перервана монголо – татарами. З 1237 до 1241 року всю територію сучасної України було захоплено золотоординцями.

Монголо – татари дійшли до польських і чеських земель, отримали опір, повернули до Волги, де і утворили Золоту Орду. Руські землі перебували у васальній залежності.

Історичне значення Київської Русі:

1) вперше об'єднала всі східнослов’янські племена в державу;

2) Київська Русь сприяла формуванню у східних слов'ян розвитку культури (писемність, право, бібліотеки, храми);

3) вона зміцнила обороноздатність східних слов'ян від кочівників;

4) підняла авторитет східних слов'ян у Європі, про що свідчать міжнародні зв’язки Київської Русі.

Київська Русь – є спадщиною трьох слов'янських народів (сучасне бачення і радянських істориків). Погодин вважав, що Київська Русь – колиска російської держави, Грушевський – України.

Питання для закріплення матеріалу:

1. Що лежить в основі періодизаціі стародавнього світу?

2. Коли виникла Київська Русь?

3. Назвіть етапи політичного розвитку Київської Русі.

4. В чому полягає історичне значення Київської Русі?

Читайте також:

1. Галицько-Волинське і Литовське князівства в руській історії
2. Галицько-Волинське князівство
3. Галицько-Волинське князівство
4. Галицько-Волинське князівство
5. Галицько-волинське князівство (XII-XIV ст.).
6. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
7. Давньоруська держава. Галицько-Волинське князівство
8. Питання 6 Галицько- Волинське князівство.
9. Південно-Західна Україна: Галицько-Волинське князівство
10. Розпад Київської Русі. Галицько-Волинське князівство
11. Тема: Галицько – Волинське князівство.

Переглядів: 849