Галицько-волинське князівство (XII-XIV ст.).

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Київська Русь (ІХ-ХПст.)

а). Походження, утворення та устрій Київської Русі

б). Періоди становлення та розквіту Київської Русі (882 – 1054 рр.).

в). Періоди послаблення та розпаду Київської Русі (1055 – 1241 рр.).

а). Утворення та зміцнення Галицько-волинського князівства (кін. ХІ ст.. – 1238 р.)

б).Розквіт та поступовий занепад Галицько-волинського князівства (1238 – 1340 рр.).

1. а). Походження, утворення та устрій Київської Русі

Як Ви вже знаєте, у 882 році, Новгородський князь Олег захопив київський престол. Два політичних центри - Київ і Новгород - об'єдналися в одну державу, яка отримала назву Київська Русь. Першим князем Київської Русі став Олег. Його наступник-Ігор заснував правлячу на Русі династію Рюриковичів. Теорії походження Київської Русі:

- Норманська теорія: варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов'янські племена були нездатні без допомоги зовні заснувати могутню державу. - Теорія автохтонного походження Київської Русі:з варягами чи без варягів східні слов'яни були в змозі утворити свою державу, бо: - для цього у східних слов'ян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні передумови; -процес державотворення розпочався y східних слов'ян ще до приходу варягів;

Устрій Київської Русі.Київську Русь характеризують якранньофеодальну державу: стрімка її феодалізація відбувалася при збереженні помітних залишків родоплемінного ладу. Щоб зрозуміти, що являла собою Київська Русь, слід дати характеристику її економічного, соціального, політичногота етнічного устрою.

Економіка.Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.

-Землеробство - провідна галузь, практикувалася 2-3- пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес.

-Скотарство - набуло значного поширення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.

-Ремесло - існувало до 60 спеціальностей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, ювелірне та деревообробне виробництво.

- Торгівля - як внутрішня, так і зовнішня - мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т.п. У Х ст., з часів Володимира Великого, з'явилася власна монета - злотники й срібляники. З XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня - злиток срібла вагою до 200 г.

- Допоміжні галузі - мисливство, рибальство, бджільництво, бортництво.

Соціальна структура.Суспільство Київської Русі еволюціонувало у напрямку до ранньофеодального, у зв'язку з чим відбувалися відповідні зміни в його соціальній структурі. У соціальній структурі давньоруського суспільстваXI ст. можна виділити такі групи населення:

- Князі (представники правлячої та племінних династій), бояри (місцеві родовиті землевласники) та князівські дружинники. Володіли князівствами та місцевими вотчинами.

- Основна група - селянство (смерди), які спочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапляли в економічну залежність від князів і бояр.

- "Холопи " - раби - використовувалися в домашньому господарстві.

- Міщанство - складало багаточисельну верству. За приблизними розрахунками, у містах проживало до 15% усього населення. Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. чоловік) і Новгород (до 30 тис. чоловік).

- Духовенство - формується з прийняттям християнства.

Форма правління.Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, ;удову владу і управляв державою за допомогою найближчого оточення - особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників управляли невеликими містами). Віче існувало як орган місцевого самоуправління.

Територіально-політичний устрій.Територіальне Київська Русь не була єдиною і монолітною державою. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті, В оцінках територіально-політичного устрою Давньоруської держави існують розбіжності, її називають і конфедерацією, і суперсоюзом, і співдружністю князівств. До адміністративної реформи Володимира Великого (близько 988 p.) влада в удільних князівствах належала місцевим племінним династіям, які протистояли київському князю в його прагненні об'єднати під своєю владою племінні князівства. Володимир же замінив племінних вождів своїми синами (а їх він мав 12 ), вірними боярами, зміцнивши тим самим владу київського князя.

Утвердження християнства.Християнізація Русі розпочалася ще за часів Аскольда. Але вчені-історики вважають, що знайомство слов'ян з християнською релігією відбулося ще в антську епоху. Цілком достовірним є факт хрещення слов'янського князя Бравлина наприкінці VIII - поч. IX ст. у м. Сурож, описаний в "Житії св. Стефана Сурозького". Багато зусиль для поширення християнства на Русі доклала велика княжна Ольга, яка сама була християнкою. Та остаточно воно стало офііційною державною релігією після хрещення 988 p. Володимира, яке відбулося в Херсонесі.

1. б). Періоди становлення та розквіту Київської Русі (882 – 1054 рр.).

І період.Охоплює князювання Олега (882-912 pp.) Ігоря (912-945 pp.) Ольги (945-964 pp.) Святослава (964-972 pp.) Це період швидкого територіального зростання Русі і поступової консолідації держави.Князі об'єднали майже всі східнослов'янські племена, підпорядкували собі найважливішу торговельну артерію по Дніпру. Консолідації племен сприяла боротьба з кочовиками і Візантійською імперією. Відповідно східний і південний напрямки були головними в зовнішньополітичній діяльності київських князів.

За князювання Олега та Ігоря до складу держави увійшли поляни, сіверяни, древляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменські словени, а також неслов'янські племена - чудь і меря. Здійснюючи походи на схід - до Каспію та проти Візантії, князі зміцнювали кордони держави та забезпечували Русі ринки збуту. Дружина Ігоря - Ольга, в зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила податкову реформу (це перша на Русі реформа), чітко визначивши розміри дані та місця її збору. Ольга першою із великих київських князів прийняла християнство.

Син Ігоря і Ольги - Святослав збільшив територію держави, поширивши владу на в'ятичів, що мешкали в межиріччі Волги і Оки. Князь здійснював надзвичайно активну зовнішню політику, приєднавши території Дунайської Болгарії та Північного Кавказу. Святослав розгромив Хозарський каганат, але місце хозарів зайняли більш войовничі печеніги.

II період.Охоплює князювання Володимира Великого (980-1015 pp.) Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.). Це період економічного та культурного розквіту Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності.За князювання сина Святослава — Володимира - загалом завершилося формування території Київської Русі. Її площа стала найбільшою в Європі. Адміністративна реформа Володимира, про яку вже згадувалося, зміцнила систему державної влади. Володимир забезпечив захист Русі від печенігів, зміцнивши прикордонні землі системою валів та укріплених містечок.

Надзвичайно важливим було запровадження Володимиром у 988p. християнства, обумовлене такими причинами, як необхідність укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією. Прийняття християнства сприяло розвитку давньоруської культури, входженню Русі в сім'ю європейських народів. Після смерті Володимира між його синами спалахнула міжусобна боротьба, в якій переміг Ярослав, прозваний у народі Мудрим.

Однією із найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русі першого збірника законів- "Руської правди".Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснувавКиєво-Печерську Лавру, збудував багато церков, серед яких був іСофійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважали за честь мати шлюбні зв'язки з київською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє його синів одружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшлизаміж за французького, угорського і норвезького королів. Не дивно, що історики називають Ярослава тестем Європи. Правління Ярослава Мудрого було апогеєм могутності Русі.

1. в). Періоди послаблення та розпаду Київської Русі (1055 – 1241 рр.).

ІІІ період,період феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 pp.) Мстислав (1125-1132 pp.). Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства. Деякий час єдність руських земель підтримував тріумвірат старших синів Ярослава - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Брати спільно вирішували державні справи (видавали закони, ходили в походи, переміщали молодших братів із одного уділу в інший). Прагнення Ізяслава, Святослава і Всеволода збільшити власні володіння за рахунок молодших Ярославичів викликало незадоволення Ярославичів і породило усобиці в кін. XI ст. Після поразки 1068 р. на річці Альті у 5итві з половцями тріумвірат розпався, що привело до посилення міжусобної боротьби. З метою її усунення і об'єднання сил проти половецької загрози у 1097 р. в Любечі князі зібралися на свій перший з'їзд. Учасники з'їзду закріпили володіння уділами, що склалося на той час і проголосили принцип спадкового наслідування - Хай кожен володіє отчиною своєю. Проте, припинити усобиці ні цей, нінаступніз'їзди не змогли. Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах, зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об'єднав ¾ території Русі, відродив її престиж. Володимир Мономах здійснив успішні походи проти половців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь. Талановитий та досвідчений політик, Володимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соціальних суперечностей у суспільстві.

Син Володимира Мономаха - Мстислав — продовжував централістичну політику батька, та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.

Які ж причини викликали роздробленість Київської Русі?• Великі простори держави при відсутності тісних економічних зв'язків за умов панування натурального господарства. • Напади степових кочовиків. • Розвиток і піднесення удільних князівств і земель, що сприяло зростанню місцевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємин. • Посилення боярства, яке ставило місцеві інтереси вище загальнодержавних. • Зміна торговельної кон'юнктури. Західна Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава залишилася поза світовими торговельними шляхами.

Роздробленість, що охопила Русь, отримала назвуфеодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції феодальних відносин (розвиток феодального землеволодіння - вотчин, посилення влади удільних князів і бояр). Роздробленість кваліфікують також як політичну, бо вона призвела до змін в державному устрої Русі, а саме - до децентралізації системи управління. Київський князь втратив контроль над удільними князівствами, влада в яких зосередилася в руках місцевих князів. Централізована форма державної влади змінилася на поліцентричну.Роздробленість, спричинивши політичне ослаблення Київської Русі, не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель.

IV період.(1132-1237-1241 pp.). Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50. У князівствах формуються місцеві Князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславовичі та інші. Це період поліцентризації Київської Русі, який продовжувався до монголо-татарської навали 1237-1241 pp.Зміна державного устрою не означала, що Київська Русь припинила своє існування, бо:

- по-перше, розпад держави відбувався протягом тривалого періоду, і політична єдність Русі втрачалася поступово; - по-друге, зберігалися такі елементи загальноруської держави, як її кордони, єдине законодавство, система церковної організації, спільна боротьба князівств із зовнішнім ворогом; - по-третє, надзвичайно сильними були об'єднавчі тенденції політичного життя. Князі, змагаючись за політичне лідерство, прагнули до відновлення єдності і консолідації Київської держави.

Проте, будь які спроби припинити міжусобні чвари, відновити єдність Русі, реставрувати самодержавну владу київського князя були невдалими. Найбільш помітна роль у політичному житті Русі періоду роздробленості належала Новгородській землі. Полоцькому, Смоленському, Володимиро-Суздальському. Чернігівському, Переяславському, Волинському та Галицькому князівствам. Та все ж таки Давньоруська держава так і не змогла вийти із кризи. Її еволюційний розвиток був насильно перерваний монголо-татарською навалою 1237-1241 pp.Монгольські полчища Батия захопили землі Русі (безпосередньо українські землі були захоплені впродовж 1239-1241 pp.), пограбували їх, винищили сотні тисяч людей. На тривалий час руські землі потрапили під владуЗолотої Орди - держави монголо-татар. Монголо-татарська навала призвела до остаточного зруйнування Київської Русі. Київський період в історії України завершився.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кадрове забезпечення наукових досліджень	\|	Історичне значення Київської Русі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.