• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Галицько-волинське князівство (XII-XIV ст.).

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Київська Русь (ІХ-ХПст.)

а). Походження, утворення та устрій Київської Русі

б). Періоди становлення та розквіту Київської Русі (882 – 1054 рр.).

в). Періоди послаблення та розпаду Київської Русі (1055 – 1241 рр.).

а). Утворення та зміцнення Галицько-волинського князівства (кін. ХІ ст.. – 1238 р.)

б).Розквіт та поступовий занепад Галицько-волинського князівства (1238 – 1340 рр.).

1. а). Походження, утворення та устрій Київської Русі

Як Ви вже знаєте, у 882 році, Новгородський князь Олег захопив київський пре­стол. Два політичних центри - Київ і Новгород - об'єдналися в одну державу, яка отримала назву Київська Русь. Першим князем Київської Русі став Олег. Його наступник-Ігор заснував правлячу на Русі династію Рюриковичів. Теорії походження Київської Русі:

- Норманська теорія: варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, східнослов'янські племена були нездатні без допомоги зовні заснувати могутню державу. - Теорія авто­хтонного походження Київської Русі:з варягами чи без варягів східні слов'яни були в змозі утворити свою державу, бо: - для цього у східних слов'ян існували всі необхідні внутрішні соціально-економічні передумови; -процес державотворення розпочався y східних слов'ян ще до приходу варягів;

Устрій Київської Русі.Київську Русь характеризують якранньо­феодальну державу: стрімка її феодалізація відбувалася при збереженні помітних за­лишків родоплемінного ладу. Щоб зрозуміти, що являла собою Київ­ська Русь, слід дати характеристику її еко­номічного, соціального, політичногота етнічного устрою.

Економіка.Загальновизнаним є той факт, що Русь мала розвинені для свого часу продуктивні сили і багату економіку.

-Землеробство - провідна галузь, прак­тикувалася 2-3- пільна система. Основними зерновими культурами були жито, пшениця, просо, ячмінь, овес.

-Скотарство - набуло значного поши­рення, особливо в степовій зоні. Розводили велику і малу рогату худобу, коней, свиней, птахів.

-Ремесло - існувало до 60 спеціальнос­тей. Найважливішими його галузями були: чорна металургія, гончарство, ткацтво, юве­лірне та деревообробне виробництво.

- Торгівля - як внутрішня, так і зовнішня - мала велике значення в господарському житті. Експортували хліб, худобу, сіль, хутро, ремісничі вироби. Імпортували тканини, вино, прянощі, вироби мистецтва і т.п. У Х ст., з часів Володимира Великого, з'явилася власна монета - злотники й срібляники. З XI ст. основною грошовою одиницею стає гривня - злиток срібла вагою до 200 г.

- Допоміжні галузі - мисливство, ри­бальство, бджільництво, бортництво.

Соціальна структура.Суспільство Київської Русі еволюціо­нувало у напрямку до ранньофеодального, у зв'язку з чим відбувалися відповідні зміни в його соціальній структурі. У соціальній структурі давньоруського суспільстваXI ст. можна виділити такі групи населення:

- Князі (представники правлячої та пле­мінних династій), бояри (місцеві родовиті землевласники) та князівські дружинники. Володіли князівствами та місцевими вот­чинами.

- Основна група - селянство (смерди), які спочатку були вільними і економічно самостійними, але поступово потрапляли в економічну залежність від князів і бояр.

- "Холопи " - раби - використовувалися в домашньому господарстві.

- Міщанство - складало багаточисельну верству. За приблизними роз­рахунками, у містах проживало до 15% усього населення. Найбільшими містами були Київ (до 50 тис. чоловік) і Новгород (до 30 тис. чоловік).

- Духовенство - формується з прийнят­тям християнства.

Форма правління.Київська Русь була ранньофеодальною монархією: київський князь зосереджував у своїх руках усю адміністративну, воєнну, ;удову владу і управляв державою за допо­могою найближчого оточення - особистої дружини, удільних князів (управляли підлеглими їм князівствами), намісників управляли невеликими містами). Віче існувало як орган місцевого само­управління.

Територіально-політичний устрій.Територіальне Київська Русь не була єди­ною і монолітною державою. Вона склада­лася приблизно з 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті, В оцінках територіально-політичного устрою Давньоруської держави існують розбіжності, її називають і конфедерацією, і суперсоюзом, і співдруж­ністю князівств. До адміністративної реформи Володи­мира Великого (близько 988 p.) влада в удільних князівствах належала місцевим племінним династіям, які протистояли київ­ському князю в його прагненні об'єднати під своєю владою племінні князівства. Володимир же замінив племінних вождів своїми синами (а їх він мав 12 ), вірними боярами, зміцнивши тим самим владу київ­ського князя.

Утвердження християнства.Християнізація Русі розпочалася ще за часів Аскольда. Але вчені-історики вважа­ють, що знайомство слов'ян з християнською релігією відбулося ще в антську епоху. Цілком достовірним є факт хрещення слов'янського князя Бравлина наприкінці VIII - поч. IX ст. у м. Сурож, описаний в "Житії св. Стефана Сурозького". Багато зусиль для поширення християнства на Русі доклала велика княжна Ольга, яка сама була християнкою. Та оста­точно воно стало офііційною державною релі­гією після хрещення 988 p. Володимира, яке відбулося в Херсонесі.

1. б). Періоди становлення та розквіту Київської Русі (882 – 1054 рр.).

І період.Охоплює князювання Олега (882-912 pp.) Ігоря (912-945 pp.) Ольги (945-964 pp.) Святослава (964-972 pp.) Це період швидкого територіального зрос­тання Русі і поступової консолідації держави.Князі об'єднали майже всі східнослов'ян­ські племена, підпорядкували собі найваж­ливішу торговельну артерію по Дніпру. Кон­солідації племен сприяла боротьба з кочо­виками і Візантійською імперією. Відповідно східний і південний напрямки були головни­ми в зовнішньополітичній діяльності київсь­ких князів.

За князювання Олега та Ігоря до складу держави увійшли поляни, сіверяни, древляни, кривичі, радимичі, уличі, ільменські словени, а також неслов'янські племена - чудь і меря. Здійснюючи походи на схід - до Каспію та проти Візантії, князі зміцнювали кордони дер­жави та забезпечували Русі ринки збуту. Дружина Ігоря - Ольга, в зовнішній полі­тиці віддавала перевагу дипломатії. Вона здійснила податкову реформу (це перша на Русі реформа), чітко визначивши розміри дані та місця її збору. Ольга першою із великих київських князів прийняла християнство.

Син Ігоря і Ольги - Святослав збільшив територію держави, поширивши владу на в'я­тичів, що мешкали в межиріччі Волги і Оки. Князь здійснював надзвичайно активну зовнішню політику, приєднавши території Дунайської Болгарії та Північного Кавказу. Свято­слав розгромив Хозарський каганат, але місце хозарів зайняли більш войовничі печеніги.

II період.Охоплює князювання Володимира Великого (980-1015 pp.) Ярослава Мудрого (1019-1054 pp.). Це період економічного та культурного розквіту Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності.За князювання сина Святослава — Володи­мира - загалом завершилося формування території Київської Русі. Її площа стала найбільшою в Європі. Адміністративна реформа Володимира, про яку вже згадувалося, зміцнила систему державної влади. Володимир забезпечив захист Русі від пе­ченігів, зміцнивши прикордонні землі сис­темою валів та укріплених містечок.

Надзвичайно важливим було запрова­дження Володимиром у 988p. християнства, обумовлене такими причинами, як необхідність укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією. Прийняття християнства сприяло розвитку давньоруської культури, входженню Русі в сім'ю європейських народів. Після смерті Володимира між його синами спалахнула міжусобна боротьба, в якій переміг Ярослав, прозваний у народі Мудрим.

Однією із найбільших заслуг Ярослава вва­жається запровадження на Русі першого збірника законів- "Руської правди".Завдяки підтримці Ярослава зростала цер­ква, стрімко розвивалася культура. Він зас­нувавКиєво-Печерську Лавру, збудував ба­гато церков, серед яких був іСофійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважали за честь мати шлюбні зв'язки з київ­ською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє його синів одру­жилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшлизаміж за французького, угорського і норвезького королів. Не дивно, що історики називають Ярослава тестем Європи. Правління Ярослава Мудрого було апо­геєм могутності Русі.

1. в). Періоди послаблення та розпаду Київської Русі (1055 – 1241 рр.).

ІІІ період,період феодальних усобиць, які розгортаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 pp.) Мстислав (1125-1132 pp.). Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично роз­палася на окремі князівства. Деякий час єдність руських земель підтри­мував тріумвірат старших синів Ярослава - Ізяслава, Святослава і Всеволода. Брати спільно вирішували державні справи (видавали закони, ходили в походи, переміщали молодших братів із одного уділу в інший). Прагнення Ізяслава, Святослава і Всеволода збільшити власні володіння за рахунок молодших Ярославичів викликало незадоволення Ярославичів і породило усобиці в кін. XI ст. Після поразки 1068 р. на річці Альті у 5итві з половцями тріумвірат розпався, що привело до посилення міжусобної боротьби. З метою її усунення і об'єднання сил проти половецької загрози у 1097 р. в Любечі князі зібралися на свій перший з'їзд. Учасники з'їзду закріпили володіння уділами, що склалося на той час і проголосили принцип спадкового наслідування - Хай кожен володіє отчиною своєю. Проте, припинити усобиці ні цей, нінаступніз'їзди не змогли. Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах, зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об'єднав ¾ території Русі, відродив її престиж. Володимир Моно­мах здійснив успішні походи проти половців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь. Талановитий та досвідчений політик, Во­лодимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соці­альних суперечностей у суспільстві.

Син Володимира Мономаха - Мстислав — продовжував централістичну політику батька, та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.

Які ж причини викликали роздробленість Київської Русі?• Великі простори держави при відсут­ності тісних економічних зв'язків за умов панування натурального господарства. • Напади степових кочовиків. • Розвиток і піднесення удільних кня­зівств і земель, що сприяло зростанню міс­цевого сепаратизму і загостренню міжкнязівських взаємин. • Посилення боярства, яке ставило міс­цеві інтереси вище загальнодержавних. • Зміна торговельної кон'юнктури. Захід­на Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава за­лишилася поза світовими торговельними шляхами.

Роздробленість, що охопила Русь, отри­мала назвуфеодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції фео­дальних відносин (розвиток феодального землеволодіння - вотчин, посилення влади удільних князів і бояр). Роздробленість кваліфікують також як політичну, бо вона призвела до змін в державному устрої Русі, а саме - до де­централізації системи управління. Київ­ський князь втратив контроль над уділь­ними князівствами, влада в яких зосере­дилася в руках місцевих князів. Централізована форма державної влади змінилася на поліцентричну.Роздробленість, спричинивши політичне ослаблення Київської Русі, не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель.

IV період.(1132-1237-1241 pp.). Кількість князівств, на які розпалася Русь, збільшилася за цей час з 15 до 50. У князівствах формуються місцеві Князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславовичі та інші. Це період поліцентризації Київської Русі, який продовжувався до монголо-татарської навали 1237-1241 pp.Зміна державного устрою не означала, що Київська Русь припинила своє існуван­ня, бо:

- по-перше, розпад держави відбувався протягом тривалого періоду, і політична єдність Русі втрачалася поступово; - по-друге, зберігалися такі елементи загальноруської держави, як її кордони, єдине законодавство, система церковної організації, спільна боротьба князівств із зовнішнім ворогом; - по-третє, надзвичайно сильними були об'єднавчі тенденції політичного життя. Князі, змагаючись за політичне лідерство, прагнули до відновлення єдності і консолі­дації Київської держави.

Проте, будь які спроби припинити між­усобні чвари, відновити єдність Русі, ре­ставрувати самодержавну владу київсько­го князя були невдалими. Найбільш помітна роль у політичному житті Русі періоду роздробленості нале­жала Новгородській землі. Полоцькому, Смоленському, Володимиро-Суздальському. Чернігівському, Переяславському, Волинському та Галицькому князівствам. Та все ж таки Давньоруська держава так і не змогла вийти із кризи. Її еволю­ційний розвиток був насильно перерва­ний монголо-татарською навалою 1237-1241 pp.Монгольські полчища Батия захопили землі Русі (безпосередньо українські землі були захоплені впродовж 1239-1241 pp.), пограбували їх, винищили сотні тисяч людей. На тривалий час руські землі потра­пили під владуЗолотої Орди - держави монголо-татар. Монголо-татарська навала призвела до остаточного зруйнування Київської Русі. Київ­ський період в історії України завершився.

Читайте також:

1. XVII ст.). Виникнення козацтва.
2. Античний (від с. І тис. до н. е. до с. V ст.).
3. Велике князівство Литовське: Особливості взаємодії давньоруської та литовської культур.
4. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
5. Виникнення і становлення Київської Русі (кінець IX-X ст.). Перші князі, їх роль в розбудові держави.
6. Галицько-Волинське і Литовське князівства в руській історії
7. Галицько-Волинське князівство
8. Галицько-Волинське князівство
9. Галицько-Волинське князівство
10. Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12 - першій половині 14ст
11. Галицько-Волинське князівство.

Переглядів: 1585