Структура

Семіотика –– важливий розділ естетики, тому доречно зупинитися на тих поняттях і структурних взаємозв’язках, які допоможуть краще зрозуміти твори народного мистецтва в логічному ланцюгу традиції: „знак ― образ –– текст –– твір –– мета знак”.

У науці існує кілька вербальних варіантів на позначення смислової одиниці „знак”: сема, символ, сигнал. Завдяки конвенціоналізму вони отримали різні відтінки та обсяги семантичного наповнення.

Зорові твори декоративного мистецтва й дизайну, крім ужиткової інформації, пов’язаної із їх безпосереднім використанням, несуть ознаки національної, соціальної, сакральної, апотропейної, магічної, ритуальної орієнтації. Основні носії широкого спектру відомостей –– тектонічні елементи та оздоблення твору (знак, символ, метафора, алегорія, емблема). Усі вони є семантичними засобами і мають переважно зображальну синтаксичну структуру.

Сигнал –– специфічна дія на почуття людини, що несе відповідну інформацію.

Знак –– сигнал, який передає повідомлення, предмет або артефакт, розташований відносно іншого предмета, події чи явища, та вказує на них. Знак не заміняє а застосовує означування (денотат). У знака розрізняють „невласний” (функціональний) і „власний” зміст, тобто його фізичні властивості (розмір, конфігурація, колір, розрізнюваність). Твір мистецтва може існувати як знак завдяки неподільності „власного” і „невласного” змісту. Синтез знаків, впорядкованих за певними закономірностями, створює знакову систему. Застосування одного або кількох знаків у мистецькій практиці надає творам виразності, а художнім образам узагальненої структури.

Перші знаки у візуальній творчості можна виявити вже в культурі епохи палеоліту. Елементи-знаки спочатку існували як складова більшості вотивних, сакральних і певної частини ужиткових речей древніх цивілізацій. Антропомасштабність, первісна архітектоніка, ретельне опрацювання (шліфування) поверхні, гравірування окремих знаків і системи символів у ритмічному укладі на численних знахідках оберегів-печаток або „чурингів” свідчать про реалізацію спільних для соціуму творчих завдань і вибраних переваг. Піктограми стародавнього Єгипту і Вавилона передавали величезну кількість інформації . З появою письма, символи набули іншого значення: допомагали долати мовний бар'єр і використовувалися неписьменною частиною населення. Втім, з підвищенням рівня грамотності в усьому світі , використання символів у житті й дизайні пішло на спад. Лише після Другої світової війни символи стали стрімко повертати втрачені позиції і цьому істотно сприяла глобалізація . У низці країн почали розроблятися стандартні символи, які спочатку ввели в аеропортах, залізничних вокзалах і на швидкісних магістралях[vii].

Тривалий шлях удосконалення був одночасно і шляхом прагнення до досконалості –– базового психологічно-прагматичного детермінанту творчості.

Знак-символ або символ виступає стосовно до об’єкта асоціативно. Він виконаний відповідною технікою, іноді несе найважливішу інформацію, тобто узагальнено представляє цілу систему понять, естетичних цінностей.

Німецький філософ-герменевтик Ганс Ґадимер вважає, що „символ” спочатку був технічним терміном грецької мови, згодом означав „черепок для згадування”, половину якого гостинний господар давав своєму гостеві на прощання, аби колись по ньому впізнати одне одного. „Зазначення особи –– таке первісне значення символу. Це щось, за чим пізнають когось як давнього знайомого”[viii]. Символ не відображає дійсних явищ, а позначає їх умовно, не дбаючи про достовірність чи подібність до дійсного. „Символ може містити у собі у згорнутому вигляді багатоманітність цінних значень, інформаційних та експресивних смислів, які в процесі сприйняття символу людиною розгортаються в її свідомості в естетичні уявлення і насолоди”[ix].

До цього типу знаків зараховують родові, міфологічно-релігійні, геральдичні, магічно-апотропейні та інші символи. Знак-символ має високий рівень концентрації та концептуального висловлення ідей, відіграє істотну роль у збереженні і розвитку традиційної культури. У різні епохи символи змінювали своє значення[x].

Метафора –– художній засіб літературного походження, ґрунтується на подібності явищ та предметів дійсності. Метафору застосовують для підсилення мистецької виразності за допомогою подібного предмету, зображального мотиву тощо. Так, віднайдені необхідні образні риси в природі або в культурній спадщині залучають до структури твору. Згодом метафора, що міцно входить у художню традицію через поетичне осмислення, стає мистецьким символом.

Атрибут ― різновид символу, іноді конкретний предмет, тісно пов’язаний із життям і діяльністю особи, а тому додається до її іконографії як розпізнавальний знак. Атрибут переважно зображають при цій особі, а окремо від неї набуває значення символу. Розрізняють атрибути загальні (наприклад, пальма –– атрибут святих мучеників) та індивідуальні.

Алегорія –– іносказання, символічність якого полягає в тому, що в конкретних художніх образах виступають умовні зображення абстрактних понять (персоніфікація). Так, алегорія мудрості, добра, достатку, природи може бути показана за допомогою символів персоніфікації, атрибутів, емблем, поєднаних у відповідну структуру твору. В дизайні алегорія трапляється рідко, як запозичення з декоративної творчості.

Іконічні знаки, знаки-символи, що виступають у вигляді метафори, алегорії чи атрибуту, структурують мистецьке висловлювання, і стають початковими елементами художнього тексту. Поняття тексту (візуально-художнього) логічно пов’язати з класичним структуралістським його розумінням, як пошукуваної сукупності культурних кодів, що формують знакову багатоманітність мистецтва й дизайну. Однією з методологічних стратегій постмодерністської текстології є текстовий аналіз (за Р.Бартом).

Художній текст у процесі соціалізації, культурної комунікації набуває статусу твору. Мистецький чи дизайнерський твір як елементарна одиниця художньої культури виступає її метазнаком, тобто знаком повнішого змісту і ширшого предметного значення, ніж звичайні знаки[xi]. Отже, метазнак –– мінімальна одиниця мистецтва, дизайну та світової культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕОРІЯ СЕМІОТИКИ І СЕМАНТИКИ ДИЗАЙНУ	\|	З а г а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а ТипУ Хоpдовi - Chordata

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.