• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предметом теорії фізичного виховання є загальні закономірності функціонування і розвитку фізичного виховання.

Крім теорії процес фізичного виховання вивчають інші науки:

а) суспільні дисципліни, що вивчають соціальні закономірності розвитку фізичного виховання: історія й організація, управління і економіка фізичного виховання в суспільстві; психологія фізичного виховання; соціологія спорту;

б) природні дисципліни, що вивчають закономірності розвитку і функціонування організму в умовах виконання фізичних вправ та передумови раціонального здійснення процесу фізичного виховання: анатомія, фізіологія, біохімія та гігієна фізичних вправ, біомеханіка, біометрія.

Теорія фізичного виховання узагальнює дані, одержані названими дисциплінами, розкриває багатогранні внутрішні ( наприклад виховання фізичних якостей і навчання техніки) і зовнішнє ( інтелектуальне виховання в процесі занять фізичними вправами) зв’язки фізичного виховання і представляє його цілосне явище, розуміння суті фізичного виховання, теоретичних основ неможливе без грунтовного оволодіння належним обсягом медико-біологічних, суспільних та психолого-педагогічних дисциплін. Проте тільки теорія і методика фізичного виховання займаються вивченням фізичного виховання, як цілісного процесу.

Для вирішення завдань фізичного виховання на основі теорії будується методика навчально-виховної роботи з фізичного виховання. ЇЇ методи, прийоми і засоби є суто специфічними, що зумовлено особливостями предмета її викладання, в основі якого лежить рухова діяльність і що відрізняє її від методик інших шкільних предметів.

Методики фізичного виховання існували ще і в рабовласницьких державах Стародавньої Греції. В середні віки з’явилися посібники з гімнастики, плавання, верхової їзди, фехтування, а в епоху Відродження педагоги-гуманісти фізичне виховання вважали обов’язковою частиною педагогічного процесу. Однак, як самостійна галузь знань, вона сформувалась лише на початку Х1Х століття.

Таким чином, методика фізичного виховання є спеціальною галуззю педагогіки, упорядкованою сукупністю методів, методичних прийомів, засобів і форм фізичного виховання.

Знання предмета викладання ( фізична культура) і його методики лежить в основі педагогічної майстерності вчителя фізичного виховання, тому для студентів факультету початкового навчання, де також вивчається предмет теорії і методики фізичного виховання, є рубежем їх професіоналізації. З метою засвоєння ними засобів, методів і форм організації фізичного виховання починається їх професійне розуміння майбутньої роботи в школі. Зміст підготовки фахівця визначається вимогами суспільства і визначений в меті і завданнях фізичного виховання школярів.

Як навчальна дисципліна теорія і методика фізичного виховання вивчає:

- суть мети і завдань, які повинні бути вирішені у процесі фізичного виховання;

- принципові підходи до досягнення мети і вирішення завдань;

- ефективні засоби вирішення завдань;

- методи спільної роботи вчителя й учнів у процесі фізичного виховання;

- закономірності управління процесом навчання і виховання фізичних якостей;

- оптимальні форми побудови процесу фізичного виховання.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
7. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
8. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. Агрегатний індекс фізичного обсягу

Переглядів: 1028