• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми та методи роботи з ресоціалізації засуджених в умовах позбавлення волі

План

Семінар 3: лекція №2

1. Поняття «ресоціалізації»

2. Принципи ресоціалізації засуджених

3. Форми та методи роботи з ресоціалізації засуджених в умовах позбавлення волі

Ресоціалізація осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складним процесом відновлення, збереження і розвитку соціально корисних зв’язків і відносин засудженого у період відбування ним покарання і на першому етапі його життя після звільнення. Виконання покарання спрямоване на те, щоб не допустити рецидиву злочинів або ж зменшити рівень рецидивної злочинності. Застосовуючи покарання, суспільство повинне допомогти особам, звільненим із місць позбавлення волі обрати суспільно корисний напрям життєдіяльності й тим самим попередити повторення злочинних діянь.

Покарання сприятиме ресоціалізації злочинця, якщо воно буде відокремленим від традиційного жорстокого покарання у вигляді помсти і буде вирішувати такі завдання. Гуманне ставлення до колишнього злочинця є обов’язком суспільства, якщо воно зацікавлене у позитивному результаті (каятті та виправленні):

- створення нових за змістом і формою місць відбування покарання;

- забезпечення діяльнісного підходу до перебування засудженого у місці позбавлення волі;

- забезпечення належного культурного рівня розвитку особи.

Поняття “ресоціалізація осіб, звільнених від покарання” є складним багатомірним процесом, який поєднує наступні аспекти: змістовий, психологічний, соціальний. Психологічний аспект передбачає обов’язкове врахування психологічних особливостей особи засудженого. Соціальний аспект ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі реалізується у контексті суспільних зв’язків індивіда. Саме наявність названих аспектів пояснює специфіку процесу ресоціалізації осіб, які відбули покарання, своєрідність його емоційного забарвлення та особистісної спрямованості.

Визначаються основні групи обставин, які сприяють ефективній ресоціалізації, вплив примусово-виправних засобів на рівні рецидиву серед осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Принципи ресоціалізації засуджених умовно можна поділити на дві групи.

1. Принципи, що визначають зміст і спрямованість самого процесу ресоціалізації:

• цілеспрямованість процесу перевиховання;
• оптимістичний підхід до можливостей виправлення;
• тісний зв'язок з реальним життям;
• дотримування законності у процесі перевиховання;
• відповідність засобів, форм і методів впливу на особистість гуманістичній і моральній спрямо­ваності процесу перевиховання.

2. Принципи, що визначають педагогічну діяльність співробітників:

• залучення засуджених до активної суспільне корисної і особистісно значу­щої діяльності;
• формування в середовищі засуджених позитивних міжособистісних стосунків;
• поєднання вимогливості до засуджених з гуманним і справедливим ставленням до них;
• диференційований підхід до засуджених;
• опора у виховній роботі на позитивні якості особистості; комплексний підхід до перевиховання;
• стимулювання та керівництво самовихованням засуджених.[26;14]

Необхідність здійснення комплексного підходу до організації ресоціалізації особистості злочинця, де б гармонійно поєднувались індивідуальні та диференційовані методи психолого-педагогічного впливу, що стимулюють активну діяльність персоналу пенітенціарного закладу та його органічне входження у систему впливу на засуджених.

Діяльність соціальних працівників здійснюється в основному за такими напрямами: організаційним, профілактичним, діагностичним, корекційним і консультаційним. При цьому головний акцент у діяльності спеціаліста робиться на вивченні особистості засудженого, діагностиці вияву його психіки в поведінці та діяльності, відпрацюванні оптимальних форм взає­модії.

Отже, ресоціалізація осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складним процесом відновлення, збереження і розвитку соціальне корисних зв’язків і відносин засудженого у період відбування ним покарання і на першому етапі його життя після звільнення. Виконання покарання спрямоване на те, щоб не допустити рецидиву злочинів або ж зменшити рівень рецидивної злочинності. Застосовуючи покарання, суспільство повинне допомогти особам, звільненим із місць позбавлення волі обрати суспільно корисний напрям життєдіяльності й тим самим попередити повторення злочинних діянь.

Під змістовим аспектом процесу ресоціалізації засудженого розуміємо сукупність заходів спрямованих на перевиховання особи, її розвиток і удосконалення. Робота із засудженими починається з моменту їх над­ходження до карантину. На цьому етапі за допомогою комплексу психо-діагностичних методик визначається загальна характеристика особистості вихованця, соціальна ситуація його розвитку, визначаються найхарактерніші позитивні і негативні риси особистості й особливості розумового розвит­ку.

У початковий період перебування у карантині, у засуджених спосте­рігається підвищена тривожність (80%), агресивність (88%), навіюваність (85%), що створює у них загальний стан готовності до конфлікту, неаде­кватної реакції на вимоги співробітників місць позбавлення волі. Умови невизначеного стано­вища засуджених, побоювання зустрічі з колишніми ворогами, можливість не посісти престижного місця в неофіційному рейтингу серед ув’язнених формують психологічний бар'єр, що перешкоджає налагодженню взаємовідносин із співробітниками закладу. У цих умовах найбільш ефек­тивною формою виправного впливу на психіку засуджених, як показує досвід, є сеанси релаксацій у кабінеті психо-емоційного розвантаження. Вони заспокоюють, знижують імпульсивність реакцій, урівноважують про­цеси збудження і гальмування.

Особлива увага у діяльності спеціалістів з соціальної роботи у місцях позбавлення волі надається організації роботи в адаптаційний період із засудженими, що належать до "груп ризику". Найбільш показовою є група засуджених з відхиленнями у психічному розвитку. Постійне спосте­реження, індивідуальні бесіди, консультації, соціально-психологічний тре­нінг та інші форми роботи, що здійснюються працівниками у місцях позбавлення волі, дають помітні результати в роботі із цим контингентом.

На службових підготовках соціальних працівників у місцях позбавлення волі окреме місце відводиться питанням практичної психології. Адже розпізнання психічних станів люди­ни і врахування їх у процесі спілкування, корекційні впливи та інші різно­манітні психогігієнічні заходи - необхідні вміння спеціаліста, який розв'я­зує складні педагогічні задачі в умовах спеціальних виправних закладів. На практичних заняттях, в індивідуальних бесідах з психологом співробіт­ники ознайомлюються із суттю та виявленням індивідуальних властивостей психіки та психічних станів засуджених, навчаються визначати і діагносту­вати їх за допомогою спеціальних методик. На основі здобутих даних співробітники складають характеристики особистості засуджених. (Зразок характеристики поданий у додатку.) Тісний контакт співробітників з психо­логом дає можливість краще орієнтуватись у виборі оптимальних засобів впливу на ув’язнених. [26; 95]

Спеціально зазначимо, що діапазон форм впливу на засуд­жених достатньо різноманітний. Так, серед форм трудового виховання слід назвати трудове змагання, конкурси "Кращий за професією", зльоти передовиків виробництва, школи передового досвіду, гуртки технічної твор­чості. Форми естетичного виховання можна поділити на такі три групи:

форми естетичної освіти (бесіди, лекції, гуртки з вивчення історії мистецтва, тематичні вечори); форми безпосередньо-чуттєвого сприйняття мистецтва (прослуховування музичних творів, перегляд кінофільмів, ознайомлення з творами художників, скульпторів); форми збагачення особистого худож­нього досвіду (гуртки художньої самодіяльності, літературні та художні студії, гуртки національних художніх ремесел: різьба по дереву, карбуван­ня, інкрустація соломкою).

Особливого зна­чення набуває й фізичне виховання. Фізична культура і спорт сприяють формуванню у засуджених морально-вольових якостей: сили волі, ініціати­ви, навичок групових дій, організованості, а також виконують профілактико-гігієнічну функцію, зокрема і як засіб боротьби з гіподинамією. Фі­зичне виховання засуджених здійснюється в різних формах: ранкова зарядка, виробнича гімнастика, спортивні змагання, секції з різних видів спорту, спортивні вікторини, зустрічі з видатними спортсменами.

Крім того у практичній діяльності стають у нагоді такі форми, як пере­гляди й обговорення телепередач і кінофільмів; лекції, бесіди; щотижневі спеціальні заняття з інформуванню з соціально-економічних, правових, етичних питань; читацькі конференції та дискусійні клуби; тематичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, представниками громадськості, різних релігійних конфесій, регулярні за­няття з основ правових знань; юридичні консультації, відкриті судові засідання та багато інших.

Однією з форм соціально корисної колективної творчої діяльності, що сприяла формуванню у засуджених таких якостей, як спів­чуття, милосердя, доброта, було спеціально організоване шефство над дитячим будинком для сиріт і дітей, які втратили батьківську опіку. Наприклад, засуджені, яких перед умовно-достроковим звільнен­ням було переведено на дільницю соціальної адаптації, надавали шефську допомогу старим немічним людям у веденні присадибного господарства, заготовці дров тощо. Звичайно, у багатьох місцях позбавлення волі ця робота несистематична і, на жаль, обмежується перерахуванням власних коштів засуджених у різні благодійні фонди. У сучасний економічно скрутний час, коли відчуваються значні труднощі з працевлаштуванням засуджених, на їх особистих рахунках обмаль грошей, доцільніше організовувати серед них конкурси технічної та художньої творчості, а найкращі роботи (картини, малюнки, діючі моделі механічних іграшок, вироби карбування, різьби по дереву та ін.) передавати дитбудинку, також створюються цехи народних ремесел з наступною реалізацією населенню продукції творчої діяльності засуджених, зокрема товарів народного вжитку.

Необхідно враховувати, що засуджені в основному позбавлені однієї з найважливіших для людини цінностей - можливості дарувати. А даруючи щось сиротам або немічним людям, вони відчуватимуть почуття доброти, щедрості і навіть самоповаги, самозадоволення.

Підготовка засуджених до сімейного життя, виховання своїх дітей також може розглядатись як соціально-корисна і особистісно-значуща діяльність. Засуджених може зацікавити можливість отри­мати рекомендації щодо ведення сімейного бюджету, як краще зарекомендувати себе у виробничому або навчальному колективі після звільнення. Назви тем мають бути нетради­ційними, наприклад: "Сім способів заробити гроші, не порушуючи закону" (на таких заняттях досвідчені співробітники або представники громадськості, родичі засуджених можуть поділитися із засудженими на­вичками бджолярства, кролівництва, розведення нутрій, вирощування ово­чів та фруктів, квітів та ін.), "Що робити, щоб сімейний конфлікт не переріс у розлучення". На заняттях доцільно давати поради, як після звільнення швидше прописатися, працевлаштуватися та ін.

У рішенні завдань морального виховання засуджених особлива роль належить церкві. Участь представників релігії сприяє створенню сприятливих умов для утвердження у свідомості засуджених ідеалів добра, зняття в них психоемоційної напруги, оздоровлення морального клімату.

Участь церкви в моральному вихованні засуджених будується на основі принципу індивідуального підходу до особистості. Тобто залучення засуджених до заходів, проведених священнослужителями, здійснюється строго з урахуванням їхнього властного бажання й інтересу, винятково на добровільній основі..

Залучаючи священнослужителів до роботи із засудженими, адміністрація попередньо знайомить із тим, яку релігійну віру вони представляють, які переслідують інтереси, чи мають офіційний статус. У зв'язку із цією важливою ланкою даної роботи співробітники місць позбавлення волі взаємодіють із представниками місцевої влади, що займаються в регіоні питаннями релігії. У цей час у кожному закладі діє кімната для проведення релігійних обрядів і проводяться щотижневі зустрічі священнослужителів із засудженими.

Вивчення досвіду роботи закладів пенітенціарної системи та експериментальні дослідження переконують:

чим багатший зміст, ширший діапазон форм і різноманітніші методи, що використовуються в системі виправлення засуджених, тим успішніше розв'язуються задачі їх ресоціалізації. При цьому необхідні умови ефектив­ного проведення цієї роботи - єдність виховних впливів на інтелектуальні, емоційні, вольові, ціннісно-мотиваційні компоненти свідомості і поведінки засуджених із залученням кожного з них в діяльність, яка відповідає їх віковим та індивідуальним особливостям, духовним запи­там та інтересам.

Таким чином, під змістовим аспектом процесу ресоціалізації засудженого розуміємо сукупність заходів спрямованих на перевиховання особи, її розвиток і удосконалення. Робота із засудженими починається з моменту їх над­ходження до карантину. Найпоширенішими формами і методами роботи є постійне спосте­реження, індивідуальні бесіди, консультації, соціально-психологічний тре­нінг. Так, серед форм трудового виховання слід назвати трудове змагання, конкурси "Кращий за професією", зльоти передовиків виробництва, школи передового досвіду, гуртки технічної твор­чості. Крім того у практичній діяльності стають у нагоді такі форми, як пере­гляди й обговорення телепередач і кінофільмів; лекції, бесіди; щотижневі спеціальні заняття з інформуванню з соціально-економічних, правових, етичних питань; читацькі конференції та дискусійні клуби; зустрічі з цікавими людьми, представниками громадськості, різних релігійних конфесій, юридичні консультації. Однією з форм соціально корисної колективної творчої діяльності, що сприяла формуванню у засуджених таких якостей, як спів­чуття, милосердя, доброта, спеціально організовується шефство над дитячим будинком для сиріт і дітей, які втратили батьківську опіку, над людьми похилого віку. У рішенні завдань морального виховання засуджених особлива роль належить церкві. Участь представників релігії сприяє створенню сприятливих умов для твердження у свідомості засуджених ідеалів добра, зняття з них психоемоційної напруги, оздоровлення морального клімату. Такі різноманітні форми роботи, що здійснюються працівниками у місцях позбавлення волі, дають помітні результати в роботі із цим контингентом.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
8. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
10. Автоматизовані форми та системи обліку.
11. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
12. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.

Переглядів: 3914