Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Процеси управління і розробки управлінських рішень.

ПЛАН:

1. Роль і функції управлінських рішень та їх класифікація.

2. Технологія підготовки, прийняття і реалізації рішень.

3. Основні шляхи і методи підвищення якості та ефективності рішень.

 

Основою управління виробництвом, продуктом діяльності керівників і спеціалістів є рішення, які вони приймають. За допомогою них кадри управління свідомо здійснюють цілеспрямовані дії на трудові колективи для організації їх діяльності.

Управлінські рішення - це акт творчої діяльності, пов'язаний з аналізом проблемної ситуації, альтернативним вибором та реалізацією шляхів, методів і засобів розв'язання проблеми відповідно до загальної стратегії. Отже, вони включають глибокий аналіз проблем, що виникають, процес методів і засобів розв'язання їх, прийняте рішення та його реалізацію.

Управлінські рішення повинні реалізовувати стратегію господарювання на сучасному етапі, забезпечувати всебічний розвиток працівників, сприяти прискоренню соціальне - економічного розвитку колективів та ефективності виробництва, спрямовувати, організовувати, активізувати процес виробництва, створювати комфортний соціальне - психологічний клімату трудових колективах.

Щоб ефективно управляти колективами бригад, ферм, відділків, цехів, господарств, слід розробляти високоякісні рішення. Якість рішення визначають за такими властивостями:

1) цілеспрямованістю;

2) науковою обгрунтованістю;

3) компетентністю;

4) своєчасністю;

5) несуперечливістю,

6) науковою формою викладу;

Ці властивостірішення забезпечують його цілісність, адекватне відображення суті проблеми, її розв'язання.

Якість управлінських рішень виявляється в ефективності їх, тобто результативних показниках. Ефективність управлінських рішень характеризує рівень виконання економічних, техніко-технологічних і морально психологічних функцій.

Економічні функції рішень реалізується в забезпечені підвищення економічних показників господарства та його підрозділів. Кожне рішення бригадира, керуючого відділком, начальника цеху і керівника підприємства, має бути економічно обгрунтованим. Витрати на його реалізацію повинні окупатися. Економічна стратегія господарювання взаємопов'язана з політичним управлінням і забезпечує єдність політичного та економічного керівництва.

Політичні функції управлінських рішень виявляються в ідейно - політичній спрямованості їх, вихованні у працівника ініціативності, чесності у роботі. Кожне рішення має сприяти всебічному розвитку особи.

Рішеннякерівників підприємств та їх підрозділів повинні також виконувати соціальні функції. Розв'язання соціальних проблем - це поліпшення умов праці, здоров'я, побуту та відпочинку працівників. Тому реалізовані ефективні рішення дають змогу підвищувати економічні показники господарювання і на основі цього збільшити відрахування на суцільно-культурний розвиток.

Управлінські рішення виконують морально - психологічні функції, створюючи певний рівень, комфортності соціальне - психологічного клімату у трудовому колективі, формуюче моральне обличчя кожного його члена. Крім того, рішення реалізують техніко - технологічні функції. Для виконання цих функцій важливі інформаційні, технічні і технічні рішення.

Щоб проаналізувати ефективність роботи системи управління і чіткість регламентацій управлінської праці, організацію оперативного управління, а також знайти шляхи підвищення ефективності рішень, їх класифікують за такими ознаками:

1) за суб'єктом управління - рішення господарських органів і громадських організацій;

2) за розробкою мети - багатоцільові та одноцільові;

3)за видом цілей - стратегічні, тактичні і оперативні;

4)за призначенням - політико-виховні, соціальні, виробниче - економічні та соціальне - психологічні

5) за функціональним змістом - аналітичні, планові, організаційні, регулювальні, облікові і контрольні;

6) за важливістю - особливо важливі, важливі, звичайні;

7) за наявністю новизни -нові, стандартні, автоматичні;

8) за ступенем інформованості органа управління - рішення в умовах визначеності, риску і невизначеності;

9) за рівнем централізації прийняття рішень - централізовані, частково централізовані і децентралізовані;

10)за формою розробки - колективні, колегіальні, та одноосібні;

11 за причиною виникнення - планові, ситуаційні, ініціативні і за розпорядженням;

12) за сферою дії - загальні, окремі і локальні,

13) за складністю - унікальні, складні і прості;

14) за масштабом дії - загальнодержавні, загальногосподарські, міжгалузеві, галузеві, внутрішньогосподарські;

15) за глибиною дії - багаторівневі, однорівневі;

16) за рівнем в ієрархії управління - рішення на рівні країни, республіки, області, району, об'єднання, підприємства, виробничого підрозділу;

17) за прогнозуванням результативності - рішення, результати яких відомі; рішення, які можна прогнозувати, і рішення, які не можна прогнозувати;

18) за ступенем проблемності - проблемні, проблемного характеру, типові;

19) за способом фіксації - фіксовані та усні;

20) за ступенем директивні - організаційно - нормувальні, організаційно- інструктивні та . оперативно - розпорядчі;

22) за напрямом дії - зовнішні і внутрішні;

23) за тривалістю дії - короткострокові, середньострокові та довгострокові;

24) за реалізацією раніше прийнятого рішення - забезпечуючи та коригуючи.

За допомогою цієї класифікації можна визначити, у якому співвідношенні керівники і спеціалісти підприємств та їх підрозділів повинні приймати рішення.

2 Технологія підготовки.

Прийняття управлінських рішень ґрунтується на дії і вимогах економічних законів, закономірностей та принципів управління. Процес підготовки, прийняття і реалізації рішень характеризується організаційно - технічними принципами. До них належать:

1. єдність стратегії, тактики і оперативної діяльності;

2. економічність і ефективність;

3. комплексність і визначення основної ланки;

4. поєднання колективного, колегіального, одноосібного підходів у процесі прийняття рішення;

5. відповідальність;

6. врахування різноманітності наслідків;

7. обов'язковість реалізації рішень.

Економічні, виробничі, організаційні, соціальні та інші проблеми вирішують на основі технології розв'язання проблем.

Технологія підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення - це сукупність методів і прийомів виконання стадій та операції розв'язання проблем, що здійснюються у певній послідовності. Її поділяють на три стадії:

1)підготовка рішення;

2)прийняття рішення;

3)реалізація рішення.

Підготовка рішення включає також операції:

1)аналіз проблем і постановка(з'ясування) стратегії дії;

2)визначення цілі(цілей);

3)встановлення критеріїв оцінки варіантів рішень.

Щоб прийняти ефективне рішення, слід своєчасно визначати проблему, з'ясовувати її суть і причини виникнення.

Ознаками виникнення(існування) проблем є суперечність між плановим і фактичним станом справи, відхилення від планових програм(невиконання їх); з'ясування того, що у майбутньому план не буде виконаний; потреби у зміні програми; вдосконалення (оцінних) критеріїв діяльності; збільшення дезорганізуючих процесів у системі.

Проблема може бути короткостроковою або довгостроковою, тому і керівники і спеціалісти повинні це з'ясувати. Особливу увагу слід приділяти проблемам тривалої дії і проблемам, що стосуються підприємства у цілому. Такі проблеми слід розподіляти на під проблеми, аналізувати і розв'язувати їх.

Після аналізу проблеми визначають стратегію. Спочатку з'ясовують політичну стратегію, яку на далі беруть за основу діяльності, а потім економічну, соціальну, організаційну, технічну та інші стратегії. Стратегії розробляють за метою, методами і формами реалізації їх.

Наступною операцією підготовки до прийняття управлінського рішення є визначення цілі(цілей). Цілі мають повністю відображати суть проблеми і забезпечувати її розв'язання, бути конкретними, реальними, зрозумілими і контрольованими. Вони взаємопов'язані з характером проблеми, тому кількість їх, а також форми вираження визначають за суттю проблеми.

Заключною операцією стадії підготовки рішення є встановлення критеріївоцінки варіантів. Критерієм вважають ознаку, показник або систему показників, на підставі яких оцінюють різні варіанти. За критерій можна брати показники з максимальними і мінімальними значеннями, різні порядкові шкали, а також умови праці, повне задоволення потреб, гармонійний розвиток працівника тощо.

Стадія прийняттярішення включає такі операції:

1)набір і дослідження варіантів;

2)визначення методів оцінки варіантів і вибір найкращого;

3)прийняття, формування і видача рішення.

Ефективність розв'язання проблеми залежить від того, наскільки глибоко і всебічно її досліджено, визначено межі її існування, та взаємозв'язку виробничих і організаційно - управлінських ситуацій. Ці фактори реалізуються у наборі варіантів, кількість яких повинна бути такою, щоб можна було повністю врахувати суть проблеми.

Спочатку визначають найкращий і найбільший варіант, а потім межі найбільш ефективного варіанта. При безмашинному аналізі доцільно вибирати близько семи варіантів. Після цього досліджують їх і аналізують, а також визначають доцільну їх кількість, враховуючи при цьому досвід, конкретні розрахунки, думку колективу.

Дослідження варіантів включає і аналіз наслідків їх, які повинні бути закладеними у критерії або контролюватися можуть через прогнозування. Наслідки варіантів можуть бути не тільки економічні ,а й соціальні, морально - психологічні параметри.

У процесі роботи з варіантами рішень застосовують структурування і ідентифікацію їх. Структурування - це аналіз і взаємозв'язку параметрів варіантів. Ідентифікацію варіантів здійснюють за допомогою показників вимірювання (вартісних, натуральних, бальних тощо). Вона дає змогу за допомогою певних критеріїв визначати найкращий варіант. Проте це можна здійснити тільки на окремих об'єктах при розв'язані певних управлінських завдань. В управлінні с.-г. виробництвом використовують прямі методи оцінки і вибору найкращого варіанта. Варіанти оцінюють простими або складними критеріями, або групою критеріїв. Варіант, який має найкращий показник ефективність за всіма критеріями, вважають найкращим. Для прийняття технологічних, технічних, економічних, організаційних рішень варіанти вибирають за допомогою прямих показників ефективності.

Операція прийняття, формулювання і видачі рішень включає складання проекту рішення, обговорення його, оформлення у вигляді документів або усного розпорядження на видачу виконавцям.

Рішення слід приймати і формулювати так, щоб воно забезпечувало умови його виконання і спонукало робітників швидше його виконувати. Своєчасність виконання рішення значною мірою визначається оперативністю його видачі виконавцям.

Стадія реалізації рішення складається з таких взаємозв'язаних операцій:

1)організації,

2)контролю,

3)оцінки викладання і визначення ефективності рішень.

Вплив рішень на ефективність виробництва виявляється тоді, коли вони реалізовані.

Організація виконання рішень включає:

1)доведення їх до членів колективу;

2)розстановку виконавців і погодження їх взаємодій;

3)інструктаж виконавців;

4)визначення повноважень;

5)стимулювання і регулювання діяльності працівників.

Приймаючи складні, багатоцільові рішення, розробляють різні організаційні плани реалізації рішень(плани - графіки, сіткові графіки, цільові програми тощо), визначають цілі, строки виконання, виконавців кожної операції, передбачають розстановку працівників, техніки та інших ресурсів.

Організація контролю за виконанням рішень включає визначення об'єктів або предметів контролю, працівників, які здійснюють контроль, методів контролю, організацію контрольної служби та визначення її ефективності. Контроль сприяє високоякісній реалізації мети, зміцненню дисципліни, розвитку діловитості та ініціативи працівників.

На підставі матеріалів контролю підбивають підсумки діяльності всього колективу, галузі, окремих виконавців і визначають форму морального і матеріального заохочення.

Заключною операцією реалізації рішення і визначення ефективність управлінського рішення. При цьому визначають економічну і соціальну ефективність. А також виявляють соціальне - психологічні наслідки.

3.Основні шляхи і методи підвищення якості та ефективності

Основні шляхи підвищення якості і ефективності управлінських рішень такі:

1) демократизація розв'язання проблеми;

2) рівень підготовки кадрів, освоєння ними наукової технології прийняття і реалізації рішень;

3) удосконалення економічного і організаційного механізму;

4) боротьба з бюрократизмом;

5) використання технічних засобів,

6) заснування сучасних методів розв'язання проблем.

У с. - г. підприємствах більшість рішень розробляють колективні та колегіальні органи управління(загальні збори робітників, рада підприємства, ради трудових колективів та інше). Крім колегіальних форм розробки рішень, у господарствах проводять ділові наради. Прийняття рішення на зборах, засідання, нарадах вимагає не тільки високої організації, а і оцінки проведення їх. Організацію процесу розробки рішення оцінюють за п'ятибальною системою(від 1 до 5) за такими стадіями:

- організація наради: її доцільність; раціональність кількості присутніх і порядку денного;

- підготовка наради; тривалість наради; активність присутніх; ефективність наради;

2)аналіз проблеми і постановка мети: зрозумілість, складність і новизна проблеми; неможливість одноосібного розв'язання; новизна розв'язання проблеми, задоволення участю в розв'язані проблеми; заінтересованість усіх членів колективу у розв'язані проблеми, творчий підхід до розв'язання проблеми; правильність постановки мети, можливість розв'язання проблеми і досягнення мети; правильність визначення критеріїв оцінки варіантів рішення;

3)прийняття рішень: ефективність пропонованих варіантів розв'язання проблеми; шляхи розв'язання проблеми; нерискованість рішення; ефективність вибраної домінанти; використання ресурсів, досвіду, знань і творчості присутніх;

4)планування реалізації рішення: правильність підбору виконавців; зрозумілість виконання проблем виконавцем; правильність форм контролю; точне встановлення строків виконання рішення; можливість виконання рішення.

Організацію наради оцінюють у такому порядку: 138 - 150 балів - відмінно; 111 - 127 - добре; 91 - 110 задовільно; до 60 балів дуже погано.

Використання колективного розуму прийняття рішень передбачає широку гласність, демократію і совість думки, слова і справи, самокритичність, чесну і конструктивну критику, інтелектуальність колективу. Рівень підготовки керівників і спеціалістів - запорука якості та ефективності прийнятих рішень. Рішення потрібно приймати і реалізувати на основі наукової технології. Інакше не можна розробити ефективні рішення.

Важливим напрямом підвищення якості і ефективності рішень у с. - г. і агропромислових формуваннях, їх підрозділах(фермах, бригадах цехах тощо) є створенням на науковій основі системи управління та економічного і організаційного її механізмів. Удосконалення економічного механізму розробки ефективних рішень - це встановлення взаємозв'язку між якістю праці і ефективності виробництва, з одного боку, і оплатою праці - з другого,; забезпечення стимулювання державних, колективних і особистих інтересів; економічне спонукання робітників до впровадження нових форм організації праці, техніки і технології; розвиток творчості, фантазії, підвищення кваліфікації працівників, забезпечення єдності економічних, соціальних і соціально-психологічних інтересів і повне завдання їх, створення ефективних умов всебічного розвитку людини.

Створення науково обґрунтованого організаційного механізму - це протизатратний шлях удосконалення управління виробництвом.

Використання технічних засобів управління, диспетчерських систем, оргтехніки, обчислювальної техніки дає змогу зменшити затрати робочого часу і коштів на збирання, передавання і обробку інформації, прискорити її передавання органу управління, підвищити якість здешевіти розробку рішень, забезпечити своєчасне передавання їх виконавцям.

Для раціоналізації рішень використовують математичні, статистико-економічні, розрахунково-конструктивні, соціологічні і абстрактно - логічні методи.

Математичні методи. Складні завдання, що виникають у процесі координації, взаємодії і організації праці, розв'язують за допомогою методів дослідження операцій. Про те ці методи ще мало застосовують у сільському господарстві. Їх використовуватимуть найближчим часом при розв'язані таких завдань, як вибір ефективних варіантів використання техніки, трудових ресурсів і коштів; розробка оптимальних маршрутів транспорту; ефективне обслуговування виробництва, що дасть змогу мінімізувати певні показники тощо.

Лінійне програмування забезпечує оптимальне прийняття рішень щодо задач з мінімальною залежністю змінних. За допомогою цього методу і ЕОМ приймають оптимальні рішення пов'язані з визначенням структури машинно-тракторного парку, посівних площ, кормових раціонів для тварин тощо.

Статистико - економічні застосовують для прийняття рішень на основі аналізу характеристики масових явищ, що виникають в управлінні. Широко використовують метод групувань, а також індексний метод і кореляційний аналіз.

Експериментальні методи застосовують під час прийняття рішень на основі проведених експериментів (при виборі найкращих варіантів технічного забезпечення процесу управління, організаційних форм, удосконалення процесу управлінь). Для прийняття рішень використовують також і соціальні експерименти.

Розрахункове - конструктивні методи використовують у процесі розробки перспективних рішень, перспективного економічного і соціального планування (ковзні економічні ряди, екстраполяція з використанням рядів динаміки, проектні розрахунки за допомогою прямої гіперболи, параболи).

Соціологічні методи застосовують при визначені різних соціальних проблем багатогранної діяльності робітників(акцентування, опитування, інтерв'ювання).

Абстрактно - логічний метод використовують тоді, коли зазначені вище методи не дають змоги виявити закономірності, визначити характеристики розробити рішення(поєднання аналізу і синтезу, індукції та дедукції, передбачення і фантазії та мислення).

 

 


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  5. Oracle Управління преміальними
  6. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  7. А. Видання прав актів управління
  8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  10. Адаптивні організаційні структури управління.
  11. Адміністративне право і державне управління.
  12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.




Переглядів: 623

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини. | Ст 138. Склад витрат та порядок їх визнання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.