• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Засоби діагностики ступеня досягнення кінцевих цілей вищої освіти

Від змісту та якості освіти залежать результати майбутньої професійної діяльності випускника. Для адекватного відбору змісту навчальних програм, контролю всіх етапів процесу підготовки спеціаліста необхідною є систематична та системна діагностика всього процесу підготовки. Вона дозволяє своєчасно вносити необхідні корективи на всіх етапах навчально-виховного процесу з метою підвищення його ефективності.

Ступінь адекватності реального результату цілям навчання як ідеальної моделі бажаного виступає показником ефективності навчання. Для оцінки ефективності тієї чи іншої форми навчально-виховного процесу застосовується діагностика – обстеження з метою визначення об'єктивно фіксованих кількісних і якісних змін особистості тих, що навчаються, відносно початкового стану, що сталися внаслідок засвоєння ними у процесі пізнавальної і практичної діяльності накопиченого соціального досвіду (змісту освіти).

Під структурою навчання як соціально-психологічної системи розуміється сукупність функціональних зв'язків і логічних відношень між її елементами: змістом освіти, методами, цілями, організаційними формами навчання та його реальними результатами.

Зміст освіти являє собою педагогічно адаптовану систему знань, способів діяльності інтелектуального та практичного характеру, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного відношення до світу.

Рис. 1. Модель (схема) професійно важливих якостей особистості юриста

Під цілями навчання розуміється ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти, до якого прагнуть в процесі спеціально організованої системи послідовної взаємодії тих, хто навчає та тих, хто навчаються.

Ефективність вищої освіти визначається за її результатами у порівнянні їх з цілями та засобами досягнення.

Концептуальну базу розвитку вищої освіти в Україні закладено у Державній національній програмі «Освіта». Забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості визначаються як цілі вищої освіти.

Упровадження методів діагностики у навчально-виховний процес – провідна тенденція у становленні національної освіти. Ґрунтовні психологічні, дидактичні і соціологічні обстеження стану навчально-виховного процесу є передумовою досягнення кінцевих цілей вищої освіти.

Діагностична практика навчально-виховного процесу має відношення до вирішення двох видів завдань:

оцінки педагогічного методу;

оцінки особистості.

Оцінка педагогічного методу складається із визначення ефективності однакових впливів, які застосовуються до різних типів особистості та зіставлення ступеню ефективності різних впливів на однакові типи особистості.

Оцінка особистості полягає у визначенні наявного рівня та процесу її розвитку з метою оптимізації навчально-виховного процесу; усунення причин, які заважають розвитку; виявлення передумов, які забезпечують успішність у навчанні; об'єктивної оцінки досягнень та особливостей особистості.

Діагностичне забезпечення навчально-виховного процесу здійснюється на чотирьох рівнях:

- світоглядному (враховується увесь діапазон сформованості ціннісних орієнтацій, соціальних ідеалів і норм);

- соціологічному (аналізується соціально-культурний стан навчального закладу та можливості корекційного впливу на нього);

- дидактичному (визначається відповідність змісту, форм, методів і засобів навчання кінцевим та проміжним цілям освіти);

- психологічному (береться до уваги повний спектр психічних особливостей викладачів та слухачів, що приводить до використання різних за метою, змістом і характером психокорекційних програм розвитку).

Діагностичне забезпечення світоглядного рівня навчально-виховного процесу. За своїм змістом світогляд – це сукупність узагальнених уявлень, поглядів, переконань та ідеалів; наукових, філософських, політичних, правових, професійно-спеціальних та інших. У світогляді, як правило, виділяють чотири аспекти, які розкривають типи відношень «людина – світ».

Перший рівень - онтологічний, у якому розглядається узагальнена картина походження світу й людини. Він визначає сутність людини, мету, цінності та засоби її існування.

Другий рівень - гносеологічний. У цьому аспекті розкривається пізнавальне ставлення людини до самої себе, визначаються можливості пізнання, його межі, оптимальні форми та методи пізнавальної діяльності, з'ясовуються критерії істинності здобутого знання.

Третій рівень - практичний, або праксеологічний. В ньому розкривається ставлення людини до світу та до самої себе з погляду можливостей, меж і способів її діяльності.

Четвертий аспект аксеологичний, або цінносний. Завдяки йому відбувається осмислення цінностей людського життя (моральних, естетичних, соціальних та інших). Через аксеологічний аспект пропонується вирішення проблем сенсу життя людини, тобто як вона повинна жити, будувати свою долю, до якої мети прагнути.

Через свою професійну діяльність спеціаліст інтегрується в суспільство. Відтак загальнолюдські цінності (духовність. гуманістичність, моральність) повинні домінувати у майбутнього правоохоронця як у прийнятті рішень, пов'язаних із професією, так і в побуті.

Діагностика рівня світогляду здійснюються з використанням комплексу методів: бесіди; спостереження; тестування та анкетування, аналізу результатів діяльності (наприклад, контрольних робот слухачів з навчальних дисциплін із світоглядних та методологічних проблем, характерних для кожного предмету або курсу).

Крім того, доцільно використовувати діагностико-корекційні методи, які дозволяють одночасно виявляти особливості світогляду курсанта (слухача) і коригувати їх в разі необхідності. До них відносяться різні види соціально-психологічного тренінгу, ділові ігри.

Діагностичне забезпечення світоглядного рівня навчально-виховного процесу повинно здійснюватися на основі принципів системності, систематичності і послідовності, індивідуального підходу, єдності діагностики і корекції. Діагностичні заходи мають проводитись на всіх етапах підготовки спеціаліста, від спеціалізованих або загальноосвітніх середніх навчальних закладів до закладів післядипломної освіти.

Раціональна обробка отриманих результатів шляхом зіставлення даних, застосування логічних та статистичних методів дозволяє зробити висновок ефективність змісту, форм та методів навчально-виховного процесу щодо формування світогляду майбутнього правоохоронця.

На формування особистості майбутнього юриста впливає значна кількість факторів, цілеспрямованих та стихійних. Врахування їх у навчально-виховному процесі дозволяє не відхилятися від цілей освіти, своєчасно вживати необхідних заходів щодо процесів, які можуть негативно впливати на особистість та колектив. Постійне вивчення самовідчуття студентів (слухачів) та викладацького складу, їх відношення до матеріальних і побутових умов навчально-виховного процесу, фінансово-економічному забезпечення, їх морально-психологічний стан та стан дисципліни та законності надає можливість оперативно контролювати різні сторони діяльності закладу освіти.

Реалізація на практиці завдань підготовки і формування особистості майбутнього юриста залежить від того, наскільки ефективним є вибір дидактичного матеріалу у закладі освіти. Врахування інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей, здібностей особистості дозволяє об'єктивно оцінити рівень розвитку суб'єкту навчально-виховного процесу. Використання засобів діагностики дозволяє знайти розумне поєднання індивідуального і «поточного» методів навчально-виховного процесу.

У дидактиці (галузі педагогіки, яка розробляє наукові основи навчання та освіти) існують власні критерії ефективності навчального процесу. До них відносяться критерії якості знань: їх повнота, глибина, конкретність, узагальненість, систематичність, системність, згорненість, розгорненість, оперативність, усвідомленість, міцність.

Досягнення кінцевих цілей вищої освіти потребує застосування методів діагностики для визначення ступеня досягнення проміжних цілей, до яких відносяться:

- стратегічні цілі, під якими розуміється довгостроковий бажаний результат;

- тактичні цілі, які визначаються як проміжний бажаний результат у близькому майбутньому;

- оперативні цілі, тобто бажаний результат у теперішню мить.

Дидактичний рівень діагностики досягнення кінцевих цілей вищої освіти має найбільш розвинену систему методів, які охоплюють всі етапи навчально-виховного процесу. У дидактиці існують такі напрямки діагностичної роботи:

- діагностичний контроль та корекція засвоєння змісту освіти;

діагностичний контроль та корекція засвоєння наукових знань, а також знань про способи діяльності наукового і практичного характеру;

- діагностичний контроль та корекція комплексного застосування наукових знань, інтелектуальних і практичних засобів діяльності.

Вищевказані напрями втілюються у таких організаційних формах навчально-виховного процесу:

- різні форми семінарів (семінари дослідницького типу за окремими приватними проблемами науки, семінар опрацювання оперативності і гнучкості застосування наукових знань при вирішенні інтелектуальних завдань тощо);

- практичні заняття;

- лабораторно-практичні заняття;

- конференції (науково-теоретичні, науково-практичні. проблемні. узагальнюючі, оглядові, комплексні);

- науково-теоретичні читання;

- колоквіуми;

- олімпіади з окремих навчальних дисциплін;

- дидактичні ігри (загально-освітні та професійні);

- індивідуальні семестрові завдання для самостійної роботи курсантів (слухачів);

- контрольні завдання для семінарів (практичних занять);

- виконання курсових та дипломних робот;

- заліки;

- іспити.

Діагностика педагогічного методу викладачів здійснюється за допомогою відкритих занять, взаємовідвідувань викладачами занять своїх колег, контролю занять начальниками кафедр, деканами факультетів, проректорами і ректором тощо.

Основними принципами діагностики на дидактичному рівні є систематичність і послідовність, системність, ґрунтовність оволодіння знаннями, вміннями та навичками, індивідуальний підхід до тих, хто навчається, колективний характер виховання і навчання, зв'язок між цілями та результатами навчання.

Діагностичне забезпечення дидактичного рівня навчально-виховного процесу має найбільш розроблену систему критеріїв і показників, до яких відносяться бальні оцінки, рейтинговий бал тощо. Отримані кількісні дані зручні в обробці і дозволяють визначити кореляцію між застосуванням тих, чи інших форм та методів навчання і рівнем успішності студентів (слухачів). Але досягнення кінцевих цілей вищої освіти потребує розробки більш диференційованих критеріїв якості знань, оволодіння вміннями та навичками.

Діагностичне забезпечення психологічного рівня навчально-виховного процесу. Сутністю психологічного рівня діагностичного забезпечення є вивчення змін у структурі особистості у процесі навчання.

Особистість – це активний носій свідомості, який має індивідуально-типову структуру психологічних якостей, вибірково відноситься до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі.

Зміст особистості юриста може бути розкритий за допомогою окремих підструктур, до яких відносяться:

- спрямованість, яка відображає сукупність цілей, що висуває перед собою співробітник у професійній діяльності, а також засоби їх досягнення;

- професійний досвід, який уявляє собою сукупність спеціальних знань, вмінь, навичок, звичок, поведінки;

- професійно важливі якості, необхідні для ефективної професійної діяльності.

Критерієм ефективності навчально-виховного процесу є відповідність структури особистості випускника закладу освіти моделі спеціаліста, у якої кінцеві цілі навчання знайшли б відображення у вигляді системи особистісних, інтелектуальних та ділових якостей. У теперішній час зроблені певні кроки у розробці такої моделі, але відсутність чітких кількісних та якісних показників, яким повинен відповідати випускник вищого закладу освіти, створює певні труднощі в організації навчально-виховного процесу.

Основними методами діагностики психологічного рівня навчально-виховного процесу є емпіричні (спостереження); експериментальні (лабораторний, природний, формуючий експеримент); психодіагностичні (тести, анкети, соціометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз результатів діяльності; біографічні.

Психологічний рівень діагностичного забезпечення навчально-виховного процесу базується на принципах детермінізму, єдності свідомості і діяльності та принципі розвитку (всі психічні явища розглядаються як постійно якісно і кількісно змінювані та такі. що розвиваються); єдності діагностики і корекції.

Сфери застосування діагностичних засобів у навчально-виховному процесі досить різноманітні. Використання сучасних, науково обґрунтованих методів дозволяє співвіднести індивідуальні психічні особливості з вимогами професії. Також повинні враховуватись особливості ціннісно-мотиваційної сфери кандидата на навчання, його інтереси та схильності. При цьому необхідно брати до уваги не лише наявний рівень розвитку кожного кандидата, але й можливості його подальшого удосконалення.

Діагностика рівня здібностей є необхідною для створення умов всебічного розвитку особистості. Ефективність вирішення цього завдання в здебільшому залежить від оптимального узгодження індивідуальних передумов (рівень засвоєння, спрямованість інтересів) з вимогами та засобами навчального процесу. Створення об'єктивних методів контролю, які б враховували вихідний рівень та можливості розвитку тих, хто навчається, дозволить значно підвищити ефективність навчального процесу.

Застосування методів діагностики особистості дозволяє здійснювати відбір кандидатів на посади молодших командирів з врахуванням їх організаційно-комунікативних якостей. Це є необхідною передумовою вдосконалення виховної роботи у навчальних групах.

Використання методів діагностики для вирішення завдань корекції поведінки, визначення причин не адаптованості або слабкої адаптованості студентів (слухачів) до навчально-виховного процесу дозволяє обирати адекватні засоби впливу на їх поведінку та оцінювати ступінь ефективності впливу.

Використання засобів діагностики для одержання інформації про міжособистісні стосунки у навчальних групах, їх динаміку надає змогу здійснювати диференційований підхід до різних за структурою груп, своєчасно виявляти конфліктні ситуації, які потребують уваги керівництва.

Створення повноцінної системи діагностичного забезпечення навчально-виховного процесу, достовірних критеріїв - показників його ефективності дозволить не лише ґрунтовно відслідковувати динаміку загального розвитку особистості викладача та студента (слухача), а й майстерно керувати цим розвитком за допомогою своєчасних і ефективних корекційних заходів. Теоретично спроектовані діагностичні методи, програми і технології мають бути адаптовані до реальних умов сучасного вищого закладу освіти і пройти ґрунтовну експериментальну перевірку їх об'єктивності, прогностичності та ефективності.

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
5. V Засоби навчання
6. Адреноблокуючі засоби.
7. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
8. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
9. Акустичні засоби|кошти| захисту
10. Алгоритм діагностики при травмах живота.
11. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
12. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки

Переглядів: 1524