Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Головні періоду розвитку економіки

Стародавня Греція

Античне рабство

Економічну історію Древньої Греції умовно можна розділити на чотири періоди: крито-мікенський, гомерівський, архаїчний і класичний. Для кожного з цих періодів були характерні свої специфічні особливості.

Крито-мікенська епоха займала найбільший проміжок часу: ХХVІІІ-ХІІ століття до н.е. Особливого розквіту ця цивілізація досягла в XVIII-XV століттях до н.е. на Криту, де склалася розвита матеріальна культура, сталі використовуватися мідь і бронза, почалося будівництво кам'яних будинків і храмів, одержало розвиток суднобудування і мореплавання, були прокладені дорогі. У ці століття був особливо помітний зв'язок стародавніх греків із країнами Межиріччя і Стародавнім Єгиптом. Як і в країнах Стародавнього Сходу, усі земельні угіддя поділялися на палацеві, приватні й общинні. Основою економіки було палацеве (царське) господарство. В аграрному секторі були зайняті в основному вільні общинники, що повинні були виконувати на користь палацу трудові повинності і платити натуральний оброк. Уся продукція, що здається, збиралася на палацевих складах (це реєструвалося особливими службовцями на глиняних дощечках). Тут же функціонували ремісничі майстерні, що обслуговували потреби палацу. У палацевих господарствах була зосереджена не тільки адміністративна влада, але і керування релігійним і економічним життям країни.

У середині XV століття до н.е. на острові Крит відбувся сильний землетрус, у результаті якого загинуло багато людей, а критська цивілізація була практично зруйнована. Крит утратив своє панування над Егейським архіпелагом і східним узбережжям Пелопоннесу. Серед грецьких племен лідерство одержали ахейці, що переселилися в материкову Грецію. Ведучим центром сталиМікени, чий розквіт довівся на XV—XIII століття до н.е. У цей період з'явилася приватна земельна власність, хоча ще переважало общинне землеволодіння. Рабство носило в основному патріархальний характер. Із середовища вільних людей стала виділятися знать, а також виборні племінні старійшини, чи вожді - басилевси. Наприкінці XII століття до н.е. Середня Греція і Пелопоннес були захоплені з півночі дорийцями, що знаходилися на більш низькому рівні розвитку.

В історії Стародавньої Греції почався передполісний період, що також зветьсягомерівським (XI—IX століття до н.е.), оскільки відомості про соціально-економічне життя кінця II-початку I тисячоріччя до н.е. були отримані в основному з поем легендарного поета Гомера «Іліада» і «Одиссея», написаних, у IX-VIII століттях до н.е.

Судячи з цих джерел, грецька економіка в гомерівський період була відкинута назад і протягом майже трьох сторіч знаходилася на рівні первіснообщинного натурального господарства. Залізо майже не використовувалося, велике поширення одержала бронза. Як гроші виступала худоба (бики).

Племінні вожді - басилевси збирали дружини зі своїх товаришів і найдужчих слуг і відправлялися грабувати близьких і далеких сусідів. Частина награбованого видобутку продавали (вимінювали), а іншу поділяли між одноплемінниками. Особливу цінність представляли раби, яких, насамперед, забирали собі вожді. Басилевси будували міцні замки і встановлювали панування над общинниками в окрузі. Такі замки називалися ойкосами (господарствами), усередині яких вироблялися майже всі необхідні продукти харчування, взуття, одяг та ін. У цих господарствах працювали не тільки раби, але і залежні общинники. Влада басилевсів була обмеженааристократами (кращими людьми) і народними зборами. У гомерівському суспільстві були сильні пережитки родового ладу. Роди зберігали своє значення в суспільному устрої. Кілька племінних родів утворювали союзи —фратрії, з яких формувалося велике об'єднання— філа.

Поступово гомерівський період поступився місцем третьому періоду давньогрецької історії —архаїчному (VІІІ-VI століття до н.е.), що ще мав назвуполісного, тому що Греція в цей час складалася в основному з безлічі дрібних міст-держав(полісів).Центром поліса було місто, оточене стінами. Поліс поєднував не тільки городян (ремісників, торговців), але і населення сільських громад, розташованих на околишніх територіях. Дане населення складалося з вільних людей, серед яких були представники старої родової знаті — аристократи, а також селяни, ремісники, чидемос (народ). Основою економічного життя поліса була антична власність, що представляла собою сполучення державної, общинної і приватної власності. Усі повноправні громадяни поліса спільно мали право верховного власника на землю. Цих прав не мали раби й інші неповноправні жителі міста-держави. Міста-поліси трималися досить обособлено, ґрунтуючись на господарській самозабезпеченості(автаркії).

Однієї з характерних рис Стародавньої Греції архаїчного періоду було проведення широкоїзовнішньої експансії. Захоплення колоній у VШ-VI століттях до н.е. було викликано безліччю причин, у тому числі і недостачею зерна, худоби, солі, сировини для ремісничого виробництва, потребою в рабах. Серед причин експансії була і наявність у Греції великої кількості малоземельних і безземельних селян, що вело до росту соціальної напруженості у відносинах між аристократією і демосом. Складна демографічна обстановка (перенаселеність деяких полісів) штовхала на пошуки нових земель з метою їхнього заселення. Колонізація була обумовлена і таким фактором, як наявність могутнього вітрильного і гребного флоту. За рахунок колоній Стародавнья Греція одержувала рабів, хліб, худобу, мідь, срібло, залізну руду, папірус, тканини, пряності.

V-IV століття до н.е. для давньогрецької історії є четвертим періодом розвитку, що прийнято називати класичним. У 481 році до н.е. був утворенийВійськово-морський союз,щопоєднував 31 поліс. На чолі союзу спочатку стояла Спарта, а з 477 року до н.е. — Афіни. Пізніше була сформована Афінська морська держава, до якої входили міста не тільки Пелопоннесу, але і Малої Азії. Члени союзу повинні були платити грошові внески в союзну скарбницю чи поставляти визначену кількість кораблів, якими Афіни розпоряджалися самостійно. Афіни перетворилися в головне місто Стародавньої Греції, її політичний і економічний центр. Морська сила союзу складалася з 300-400 кораблів.

У цей період сільська громада остаточно розклалася і поступилася місцем господарству, заснованому на рабській праці. Раби стали основною робочою силою Греції. По приблизних підрахунках, в Афінах раби, головним чином негрецького походження, складали 30—35% населення. Саме в цей період сформувалася суспільна думка про те, що фізична праця ганьбить вільного громадянина.

Чисельність рабів поповнювалася не тільки за рахунок полонених, захоплених під час воєн, але і шляхом їхньої покупки у великих центрах работоргівлі в різних країнах Середземного і Чорного морів. Велика кількість рабів трудилося в каменоломнях, рудниках, ремісничих майстерень - ергастеріях. Набагато менше їх було зайнято в сільському господарстві.

Праця рабів була дуже продуктивною. У середньому раб-ремісник приносив за робочий день доход, на який можна було прокормити три-чотири чоловіки. Нерідко бували випадки, коли рабів відпускали на оброк, здавали в оренду. Раби мали можливість нагромадити визначену суму і викупитися на волю.

Як і для інших країн тієї епохи, для Стародавньої Греції було характерно переважний розвиток зовнішньої торгівлі, ніж внутрішньої. Греція торгувала з Стародавнім Римом, Єгиптом, країнами Чорноморського басейну і Близького Сходу. На експорт поставлялися в основному готові ремісничі вироби (кераміка, металеві вироби), а також традиційні продукти — маслинова олія, виноградне вино, зерно (ячмінь). У Грецію привозили мідь і залізо, вовняні тканини, пряності, слонову кістку і т.п. Купці, зайняті міжнародною торгівлею, нерідко поєднувалися у фіаси, члени яких страхували і виручали один одного взаємними позичками, обмінювалися необхідною інформацією.

Здійсненням деяких кредитно-фінансових операцій (видачею позичок, проведенням безготівкових розрахунків) займалисяміняли-трапезити. Звичайно позичковий відсоток складав 12—18% річних, але при кредитуванні зовнішньоторговельних угод він міг підвищитися до 30%.

Розквіт Афін був нетривалим. У 431 році до н.е. між Афінами і Спартою розгорілася тривалаПелопоннеська війна,що значно підірвала економіку всієї Древньої Греції. У 404 році війна закінчилася перемогою Спарти, що не змогла стати могутнім полісом, тому що втратила багато сил у війні. Усе це привело до того, що в IV столітті до н.е. Стародавня Греція виявилася в глибокій соціально-економічній кризі. Помітно змінилася вся система цінностей класичного поліса. Особливо престижною формою багатства стали гроші, а не земля. Крім того, у цей період намітився розпад античної (спільної) власності. Усі частіше стали застосовуватися законодавчі акти, що дозволяють вільну купівлю-продаж землі, і це вже не вважалося негожим, як колись. Більш того, збільшення числа угод із приводу купівлі-продажу землі привело до концентрації в приватних руках великих земельних володінь. Тим самим порушувався один з найважливіших економічних принципів існування поліса — принцип єдності поняття повноправного громадянина і власника землі. Стали з'являтися громадяни без землі і, навпроти, власники, що не мали громадянства (це стосувалося, насамперед, метеків). На зміну античної власності прийшла приватна власність, підсилилася соціальна диференціація населення міст-полісів.

У результаті Стародавня Греція виявилася ослабленої і не змогла протистояти зовнішнім завойовникам. У 338 році до н.е. вона потрапила під владу Македонії, нової рабовласницької держави, що розташовувалося до півночі від Греції. Один з царів Македонії — полководецьОлександр Македонський — у результаті численних походів завоював безліч країн і територій і створив величезну імперію. Але вона була вкрай неміцної і незабаром після його смерті розпалася. Центр економічного і політичного життя перемістився на Апеннінський півострів, і в 146 році до н.е. Стародавня Греція стала однієї з провінцій Стародавнього Риму.

 


Читайте також:

  1. III.Цілі розвитку особистості
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
  5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  8. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
  9. Аграрний комплекс національної економіки.
  10. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  11. Адміністративної економіки.
  12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства




Переглядів: 414

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стародавній Китай. | Економічні погляди Ксенофонта, Платона, і Аристотеля.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.