Об’єкти права інтелектуальної власності у цивільному обороті

Обмеження права інтелектуальної власності

Частина 2 ст. 424 ЦК України закріплює загальний принцип щодо можливості обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які не будуть визнаватися порушенням цих прав. У цьому випадку слід зазначити, що мова йде про обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які прямо передбачені в законі. Подібні обмеження бувають кількох видів: часові (строк дії майнових прав інтелектуальної власності), географічні (визначаються кордонами держави або декількох держав, у яких набуваються права на той чи інший об’єкт права інтелектуальної власності), дозволене «вільне використання» (можливість використання об’єкта права інтелектуальної власності без отримання дозволу від суб’єкта права інтелектуальної власності, не зашкоджуючи цим йому), неохоронювані об’єкти (об’єкти, які не можуть набути правової охорони відповідно до законодавства про інтелектуальну власність).

Національний законодавець надає можливість автору або іншому суб’єкту права інтелектуальної власності використовувати об’єкт права інтелектуальної власності як вклад до статутного фонду юридичної особи, як предмет договору застави або інших зобов’язань цивільного обороту у якості нематеріального активу (ч. 3 ст. 424 ЦК України).

Глава 75 ЦК визначає загальні положення щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Так, відповідно до статті 1107 ЦК розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1108 ЦК);

2) ліцензійний договір (ст. 1109 ЦК);

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 1112 ЦК);

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (ст. 1113 ЦК);

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Наприклад, відповідно до ст. 33 Закону України „Про авторське право та суміжні права” в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Зазначені види договорів не підлягають обов’язковій державній реєстрації, однак відповідно до ст. 1114 ЦК на вимогу ліцензіара або ліцензіата їх державна реєстрація може бути проведена.

Особливості визначення строку дії ліцензійного договору визначені в ст. 1110 ЦК України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності	\|	Об’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.