Організація грошових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має з'ясування основних нормативних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Принципи організації безготівкових розрахунків відбивають реальний стан національної економіки і визначають способи і форми розрахунків.

Виділяють такі головні принципи організації безготівкових розрахунків:

Перший принцип стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком про розрахунково-касове обслуговування.

Недотримання цього принципу призводить до відпливу грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надається право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (за згодою банку).

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків і способу платежу та широкого використання їх у своїх договорах і угодах. Платники й одержувачі коштів контролюють своєчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Установи банків можуть тільки порадити своїм клієнтам застосувати ту чи ту форму розрахунків з огляду на специфіку діяльності та конкретні умови розрахунків. Спосіб платежу характеризує

—порядок списання коштів з рахунків платника. У сучасній системі безготівкових розрахунків суб'єкти господарювання використовують два основні способи платежу:

—перерахування коштів з банківського рахунка постачальника на рахунок одержувача коштів через відповідні записи;

—зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів.

Призначення всіх способів розрахунків полягає в погашенні грошових зобов'язань, а правильний вибір способу платежу передбачає прискорення розрахунків, зниження витрат на проведення платежів і забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

На сучасному етапі розвитку економіки в Україні використовується такий спосіб платежу, як попередня оплата, тобто перерахування грошей одержувачем товару ще до його відвантаження. Нормативними актами (або договором, контрактом) передбачається максимальний термін (як заведено, не більше трьох робочих днів) від дня отримання оплати до фактичного відвантаження постачальником (продавцем) покупцеві оплачених товарів (виконання робіт, послуг).

Цей спосіб платежу на сучасному етапі варто розглядати як наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, нестачі оборотних коштів на підприємствах, зниження їх платоспроможності.

За своїм економічним змістом попередня оплата є формою примусової оплати товару, якого ще нема.

Під час платіжної кризи зростає значення і такого способу розрахунків, як залік взаємної заборгованості. Його сутність полягає в тому, що взаємозобов'язання суб'єктів господарювання погашаються в однакових сумах, а платіж здійснюється лише за різницею.

Такий спосіб платежу використовується у міжнародних розрахунках, де залік взаємної заборгованості називають клірингом. Проте кліринг обмежує оборот реальних грошових коштів і через це зменшує надходження до бюджету.

Четвертий принцип. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки з доручення власників цих рахунків, як звичайно, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника. Цей принцип організації безготівкових розрахунків доводить важливу роль споживача (покупця товару) в системі ринкових відносин. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам—суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип визначає порядок здійснення платежів.

Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться здебільшого після відвантаження продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відвантаження товарів — обов'язкова умова забезпечення економічності й ефективності безготівкових розрахунків. Оплата товарів (робіт, послуг) після їх відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-платіжну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності проводяться переважно в безготівковій формі. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподарських взаємовідносинах, якщо це невеликі за сумою платежі (до десяти тисяч), а також у разі витрат на внутрігосподарські потреби. Розмір таких витрат обмежений. За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Готівкові розрахунки	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.