• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Створення перших туристичних об’єднань і міжнародних організацій

Розвиток техніки та технологій сприяв, з одного боку, збільшенню навантажень, а з іншого, – вивільненню частини часу, який раніше витрачався на роботу. Все це створювало передумови для розвитку потреби населення в туризмі. Дедалі більша кількість людей мала потреби в організованому, активному відпочинку та отримувала можливості для цього, оскільки життєвий рівень певних категорій населення підвищився.

У період між першою і другою світовими війнами туристичні поїздки, як всередині країн, так і зарубіжні, поступово набули якісно нового характеру. Вони вже не тільки розважали, але й часто-густо містили елементи пізнавальності. До маршрутів дедалі частіше включалися історичні пам’ятки.

Основними чинниками розвитку туризму в світі в другій половині XIX – першій половині XX ст. були:

Ø стрімкий розвиток науково-технічного прогресу (вдосконалювалися традиційні та з’явилися нові види транспорту і зв’язку);

Ø інтенсивне освоєння світового географічного простору;

Ø збільшення добробуту населення та частки вільного часу;

Ø розвиток туристичної інфраструктури;

Ø підтримка туризму з боку держави, найбільш, сильна у тоталітарних та авторитарних державах);

Ø підвищення культурного рівня населення.

Основними видами туризму були:

Ø пізнавальний;

Ø рекреаційний;

Ø оздоровчий;

Ø спортивний (відновилося проведення Олімпійських ігор, поширилися міжміські спортивні змагання);

Ø релігійний;

Ø дачний;

Ø пригодницький (в якості окремого виду можна було б виділити сафарі);

Ø круїзи;

Ø альпінізм.

Засоби пересування, які використовувались в туризмі в цей період: залізничний транспорт; автомобільний транспорт; велосипеди; повітряний транспорт (літаки, дирижаблі, повітряні кулі), певні види тварин.

Характер подорожей був як організований, так і неорганізований, але туристи стали надавати перевагу подорожам, які пропонували туристичні фірми.

За сезонністю подорожі здебільшого поділялися на літні та зимові; за терміном – на короткотермінові (уїк-енди), середньої тривалості та довгострокові.

Розширення туристичних потоків потребувало, в свою чергу, розвитку засобів розміщення і засобів пересування. Ініціаторами будівництва готелів у тих місцях, де їх або не було взагалі, або вони не відповідали туристичним потребам, були часто залізничні компанії, що використовували для цього свій капітал. Вони також брали на себе фінансування реклами та інших заходів, пов’язаних з подальшим розвитком туризму.

Туризм приносив значний прибуток у тих регіонах, де отримував найбільший розвиток, підтримувався владою, що справедливо вбачала в ньому засіб стимулювання розвитку економіки.

Однак, своєрідність комплексу туристичних проблем виявилася дуже складною для місцевих органів влади. Це обумовило необхідність створення самостійних спеціалізованих організацій у сфері туризму. За функціями та діяльністю вони відповідали нашим сучасним туристичним товариствам і союзам. Спочатку ці організації називалися по-різному: “товариство благоустрою”, “товариство прийому іноземців” і т.д. Початок заснування подібних організацій припав на середину XIX ст., але більш широкого поширення вони набули після 70-х рр. XIX ст., головним чином в країнах Західної та Центральної Європи (насамперед, Швейцарія, Німеччина, Австрія).

Місцеві органи влади були зацікавлені в діяльності подібних товариств і надавали їм підтримку. Разом із зростанням та інтенсифікацією туристичного життя зростала роль туристичних товариств. Туристичні організації створювалися також любителями подорожей та відпочинку, шанувальниками природи (наприклад, товариство альпіністів, товариство друзів природи, товариство велосипедистів і т. д.). Усі ці організації брали участь в різноманітній діяльності зрозвитку туризму. Перше в світі об’єднання любителів подорожей в горах – Англійський альпійський клуб – виникло в Лондоні в 1857 році. Вслід за ним в 1862 р. з’явилися Австрійський альпійський клуб і клуб в Туріні (пізніше перетворений в Італійський); в 1863 р. створено Швейцарський клуб. Європейські альпійські клуби, взаємодіючи один з одним, сприяли організації подорожей в гірських районах, а також займалися вивченням туристичних ресурсів цих районів.

У 1895 р. у Відні, а потім у Німеччині та Швейцарії було створено для робітників спеціальну організацію “Друзі природи”, яка влаштовувала “поїздки вихідного дня”. Такі сімейні подорожі були яскравим туристичним заходом для робітників. Таким чином, в європейських країнах на початку XX ст. з’явились паростки масового туризму для “маленької людини”. Здебільшого, туризм для робітників був за метою подорожі пізнавальним, краєзнавчим та рекреаційним.

У кожній країні процес створення туристичних товариств і організацій мав свої специфічні риси. Саме це і є однією з причин існування в світі в цей час великої строкатості в організаційних формах туризму.

Протягом першої половини XX ст. міжнародний туризм продовжував розвиватися, залучаючи до своєї орбіти все нові країни.

У цей період створені перші міжнародні туристичні організації:

Ø 1898 – Міжнародна ліга туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі; у 1919 р. вона була перетворена в Міжнародний туристичний альянс, який існує по сьогоднішній час та включає більше 140 національних асоціацій туризму;

Ø 1926 – Міжнародний конгрес міжнародних асоціацій пропаганди туризму;

Ø 1927 – Міжнародний конгрес офіційних туристичних організацій;

Ø 1930 – Міжнародний союз офіційних організацій і пропаганди туризму.

У 1925 р. в Гаазі відбувся Конгрес з туризму, де були окреслені основні напрямки діяльності міжнародних і національних туристичних організацій, основними з яких були:

Ø популяризація туризму;

Ø сприяння розвитку туризму на міжнародному та національному рівнях;

Ø координація діяльності туристичних організацій;

На гаазькому конгресі з туризму були також окреслені деякі права та обов'язки туристів.

Читайте також:

1. ACCESS. СТВОРЕННЯ ЗВІТІВ
2. ACCESS. СТВОРЕННЯ ФОРМ
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
5. VІ. План та організаційна структура заняття
6. А. Створення власної папки.
7. Автоматизація туристичних послуг
8. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптивні організаційні структури управління.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 647