Соціально-економічні чинники розвитку туризму в світі в другій половині XX століття

Питання для самоперевірки

Туризм став новою популярною формою пересування людей, завдяки зробленим у попередні віки відкриттям, здійсненим географами, істориками, мореплавцями, дослідниками, представниками ділового світу, які нагромадили і зробили надбанням сучасності численні наукові дослідження, звіти і щоденники.

Все це свідчить, що туризм став важливою складовою не лише національних господарств та культурного життя окремих країн, але й частиною міжнародних відносин.

Які чинники позитивно вплинули на розвиток туризму в першій половині XIX століття?

У чому полягало значення морського транспорту в історії туризму XIX – першої половини XX століття?

Як позначився розвиток автотранспорту на особливостях сфери гостинності?

В яких країнах виникли перші національні об’єднання любителів подорожей?

Які основні напрямки діяльності міжнародних і національних туристичних організацій були визначені на конгресі в Гаазі в 1925 році?

1950-1960-і рр. в західноєвропейських країнах були періодом активного розвитку туристичних фірм, масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів. Європейський туризм 1950-х рр. мав орієнтацію переважно на прийом американських туристів і був джерелом доларових надходжень для країни, що приймає. У 60-х – першій половині 70-х рр. XX ст. спостерігався швидкий екстенсивний ріст, як в’їзного, так і виїзного туризму, а також збільшення числа туристичних підприємств і обсягів їхньої діяльності. Визначальним мотивом поведінки споживача туристичних послуг до середини 1960-х років був рекреаційний аспект туризму: відпочинок як засіб відновлення фізичних сил після повсякденної важкої праці. Почав формуватися так званий “конвеєрний масовий туризм”.

Найважливішим показником завершення процесу формування масового туризму вважається інтенсивність туризму в тій або іншій країні. Інтенсивність туризму показує, яка частина населення країни (у відсотках) щорічно здійснює хоча б одну туристичну поїздку (нетто-інтенсивність). Коли інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна стверджувати, що масовий туризм сформувався.

У 1980-і рр. темпи росту в туристичній галузі сповільнилися, але залишилися стійкими при високому рівні обсягів виробництва. Після Другої світової війни в попиті і пропозиції на ринку туризму відбулися докорінні зміни, які дали підставу говорити про те, що масовий конвеєрний туризм трансформувався в масовий диференційований.

Насамперед відзначимо, що і в першому, і в другому випадках мова йде про масовий туризм, у якому бере участь не тільки еліта, але й середній клас, а починаючи з 1980-х рр. – і населення з низьким рівнем прибутків.

Конвеєрний туризм припускає відносний примітивізм та однорідність потреб і мотивації туристів і, відповідно, знеособлений конвеєрний характер вироблених послуг.

Диференційований туризм відрізняє різноманітність потреб і мотивації туристів, множинність вузькоспеціалізованих сегментів у туристичному попиті, розмаїтість запропонованих послуг і яскраво виражена спеціалізація туристичної пропозиції. Для диференційованого туризму характерний не стільки широкий, скільки глибокий асортимент послуг. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму відбувався одночасно з переходом від ринку виробників до ринку споживачів.

Підвищення рівня добробуту масового споживача змінило мотивацію і пріоритети в психології споживання. На рубежі 60-70-х років формувалося “суспільство споживання матеріальних благ”. Ринок виробників замінювався ринком споживачів. Ускладнювалася мотивація туристичного попиту: поряд із рекреаційним значенням, що зростало, посилювалися творчий, комунікативний та інвестиційний аспекти туризму.

З другої половини 1970-х рр., одночасно з диференціацією туристичного попиту, в пропозиції посилилися тенденції до спеціалізації і диверсифікації. Насичення ринків товарів і послуг, уповільнення темпів економічного росту, економічна і соціальна криза середини 70-х рр. стимулювали формування диференційованого туризму і домінування останнього в 80-і рр. XX століття.

Періоду 50-90-х рр. XX ст. були притаманні гуманізація, соціалізація і екологізація економіки, в цілому, і туристичної індустрії, зокрема. Відбувалися якісні зміни в системі потреб, йшов процес диверсифікації потреб і попиту, відхід від стандартизації. Більше уваги приділялося орієнтації на задоволення потреб окремої особистості, її різноманітних запитів, а не стандартним, «середньостатистичним» потребам..

Найважливіші чинники розвитку туризму другої половини XX ст.:

Ø Зростання суспільного добробуту і прибутків населення, що в повоєнні роки істотно вплинуло на структуру споживчих витрат.

Ø Скорочення робочого часу і ріст вільного часу. Наприклад, середньостатистична відпустка у ФРН з 12 днів (у 1950 р.) зросла до 31 дня (у 1987 р.).

Ø Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу. Успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудування, засобів комунікації, інформаційних технологій спричинили до автомобільного буму, стрімкого збільшення кількості авто, внаслідок зниження їх ціни та безпеки, дали поштовх до вдосконалення повітряного сполучення і зменшення цін на авіаквитки, до підвищення безпеки морських перевезень.

Ø Урбанізація. Не знаходячи задоволення в роботі, людина другої половини XX ст. мала дедалі менше можливостей для повноцінного оздоровлюючого відпочинку вдома. Більша частина населення в розвинутих країнах з другої пол. XX ст. мешкала в містах. Міський стиль життя відрізняють, на думку західних авторів, стрес і метушня, анонімність життя, відсутність контактів з людьми, стерильність міських пейзажів, відрив від природи. Життя людини в сучасному суспільстві чітко розділилось на 3 фази – робота, будинок, вільний час. Саме вільний час, і в першу чергу туризм, є для багатьох людей можливістю тимчасової втечі з відчуженого світу великих міст і засобом повернення до природи.

Ø Трансформація суспільної свідомості. У 1950-1990-і рр. взахідноєвропейських країнах відбулись істотні зміни в структурі духовних цінностей суспільства. В.Фрейєр називає цей процес переходом “від суспільства робочого часу до суспільства вільного часу”. Трансформація суспільної свідомості має наступні тенденції:

· зміна в системі духовних цінностей споживача;

· зміна в теоретичній концепції вільного часу.

У 1950-і рр. домінувала орієнтація на вільний час як засіб відновлення фізичних і розумових сил для продовження продуктивної праці. У 60-70-і рр. вільний час використовувався на споживання матеріальних благ, що забезпечувало добробут суспільства, що зростало. Це проявлялося в придбанні нерухомості, товарів тривалого користування, предметів розкоші і т. ін. У 80-і роки явною стала тенденція до гедонизації вільного часу, тобто споживання матеріальних благ не як самоцілі, а заради насолоди життям. У контексті даних змін психології вільного часу змінилися місце і роль туризму в структурі потреб суспільства. Туризм став насущною і досяжною потребою більшості, а не привілеєм нечисленної верхівки суспільства. Наприклад, якщо у 1950 р. тільки 21% населення ФРН здійснили поїздку за кордон, то в 1984 р. – вже 60% . Змінювався характер туристичних потреб: від примітивних до більш різнобічних, від засобу відновлення життєвої сили – до засобу реалізації людиною своїх спроможностей і задоволення інтелектуальних запитів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Створення перших туристичних об’єднань і міжнародних організацій	\|	Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.