Поняття договірних зобов’язань у міжнародному приватному праві.

Міжнародний договір купівлі-продажу.

Поняття зобов’язального статуту.

Поняття договірних зобов’язань у міжнародному приватному праві.

КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОГО ПРАВА

Правове регулювання договірних зобов'язань займає істотне місце в цивільному праві будь-якої держави. Норми, регулюючі договірні зобов'язання, займають важливе місце і в міжнародному приватному праві. За допомогою цих норм регулюється основне коло цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом: міжнародна купівля-продаж, здача майна в оренду, будівництво виробничих і інших об'єктів за кордоном, міжнародне перевезення вантажів, пасажирів і багажу, міжнародні розрахунки і кредитування, використовування іноземних творів науки, літератури і т.п.

Основу міжнародного зобов’язального права складають зовнішньоекономічні операції.

Операції міжнародного характеру підрозділяються на дві групи: зовнішньоекономічні операції, які опосередковують міжнародну підприємницьку діяльність, і операції, що не мають підприємницького характеру, не ставлячі мету отримання прибутку.

Ознаки міжнародних операцій:

· тісна взаємодія правових норм різної системної приналежності, тобто норм міжнародного і національного права;

· взаємодія норм різної галузевої приналежності національного права;

· широке розповсюдження форм так званого недержавного регулювання. Головною формою такого регулювання є «контрактні умови»: укладаючи угоду, сторони вільні у встановленні взаємних прав і обов'язків по операції. Проте ця свобода не безмежна. Вона обмежується, по-перше, нормами публічного права, по-друге, загальною диспозитивністю цивільного права («що не заборонене, то дозволено»), по-третє, правилами міжнародної торгівлі.

Зовнішньоекономічна операція на відміну від інших операцій опосередкує підприємницьку, комерційну діяльність у сфері міжнародних господарських зв'язків. Правда, в міжнародній практиці термін «зовнішньоекономічна операція», як правило, не використовується. Більш поширений термін — «міжнародна комерційна операція» або «міжнародний комерційний договір».

Ознаки міжнародного комерційного договору:

· по-перше, така специфіка пов'язана з формою операції, міжнародне право вимагає обов'язкового дотримання письмової форми зовнішньоекономічної операції, що знайшло віддзеркалення в спеціальній колізійній нормі;

· по-друге, велику роль в регулюванні міжнародних комерційних договорів (зовнішньоекономічних операцій) грають міжнародні договорі, уніфікуючі колізійні і матеріально-правові норми. Наприклад, віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж 1980 г. містить уніфіковані матеріально-правові норми, які застосовуються не до всіх трансграничних договорів купівлі-продажу, а тільки до договорів, що оформляють підприємницьку, комерційну діяльність. Конвенція прямо встановлює, що вона не застосовується відносно купівлі-продажу товарів для особистого, семейного або домашнього користування. Аналогічні положення є в нью-йоркській конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 г., в гаагській конвенції про право, застосовне до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів 1986 г., Оттавськой конвенції про міжнародний фінансовий лізинг 1988 г. і ін.;

· по-третє, у сфері міжнародних комерційних договорів широко застосовуються звичаї міжнародної торгівлі, або, якщо скористатися більш широким терміном — звичаї міжнародного ділового обороту, які часто об'єднуються загальною назвою «Lex mercatoria». Широко вживані звичаї завдяки неофіційному кодифікуванню опубліковані в різного роду міжнародних актах, які надзвичайно популярні в світовій діловій практиці;

· по-четверте, в світовій практиці склався особливий механізм вирішення спорів за зобов'язаннями, витікаючими з міжнародних комерційних договорів. Йдеться про міжнародні комерційні арбітражі, які можуть бути інституційними (постійно діючими) і ad hoc (створюваними для розгляду конкретної суперечки). Особливість такого механізму полягає в тому, що самі сторони суперечки вибирають, в якій країні, якому арбітражі, на якій мові суперечка розглядатиметься. Сторони самі формують арбітражний склад, який розглядатиме справу, і визначають процедуру розгляду суперечки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тепловий вибух в неадіабатичних умовах	\|	Поняття зобов’язального статуту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.