• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теоретичні аспекти посттравматичного стресу.

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Проведення заняття

ПЛАН

Психологічні наслідки травматичного стресу в крайньому своєму прояві виражаються в посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), що виникає як затяжна або відстрочена реакція на ситуації, сполучені із серйозною загрозою для життя або здоров'я.

Інтенсивність стрессогенного впливу в ситуаціях, пов'язаних із загрозою існуванню людині, буває настільки велика, що особистісні особливості або попередні невротичні стани вже не відіграють вирішальної ролі в генезі ПТСР. Звичайно, їхня наявність може сприяти розвитку, відбиватися в плині або клінічній картині ПТСР, однак останнє може розвитися в катастрофічних обставинах практично в кожної людини навіть при повній відсутності явної особистісної схильності. Слід підкреслити, що, по-перше, ПТСР – це одне з можливих психологічних наслідків переживання травматичного стресу й, по-друге, дані численних досліджень говорять про те, що ПТСР виникає приблизно в 20% осіб, що пережили ситуації травматичного стресу ( при відсутності фізичної травми, поранення). Люди, що страждають ПТСР, можуть звертатися до лікарів різного профілю, оскільки його прояви , як правило, супроводжуються як іншими психічними розладами (депресія, алкоголізм, наркоманія та ін.), так і психосоматичними порушеннями.

Травматичний стрес – це переживання особливого роду, результат особливої взаємодії людину й навколишнього світу. Це нормальна реакція на ненормальні обставини, стан, що виникає в людини, яка пережила щось, що виходить за рамки звичайного людського досвіду. Коло явищ, що викликають травматичні стресові порушення, досить широкий і охоплює безліч ситуацій, коли виникає погроза власного життя або життя близької людини, погроза фізичному здоров'ю або образу Я.

Психологічна реакція на травму містить у собі три відносно самостійні фази, що дозволяє охарактеризувати її як розгорнутий у часі процес.

Перша фаза – фаза психологічного шоку – містить два основні компоненти:

1. Пригнічення активності, порушення орієнтування в навколишньому середовищі, дезорганізація діяльності;

2. Заперечення того, що відбулося (своєрідна охоронна реакція психіки). У нормі ця фаза досить короткочасна.

Друга фаза – вплив – характеризується вираженими емоційними реакціями на подію і його наслідки. Це можуть бути сильний страх, жах, тривога, гнів, плач, обвинувачення – емоції прояву, що відрізняються безпосередністю, і крайньою інтенсивністю. Поступово ці емоції переміняються реакцією критики або сумніву в собі. Вона протікає по типу «що було б, якби...» і супроводжується хворобливим усвідомленням невідворотності того, що відбулося, визнанням власного безсилля й самобичуванням. Характерний приклад – описане в літературі почуття «провини, що вижив», що нерідко доходить до рівня глибокої депресії.

Розглянута фаза є критичною в тому відношенні, що після неї починається або 'процес видужання (відреагування, прийняття реальності, адаптація до знову виниклих обставин), тобто

третя фаза нормального реагування, або відбувається фіксація на травмі й наступний перехід постстресового стану в хронічну форму.

Порушення, що розвиваються після пережитої психологічної травми, торкаються всіх рівнів людського функціонування (фізіологічний, особистісний, рівень міжособистісної й соціальної взаємодії), приводять до стійких особистісних змін не тільки в людей, що безпосередньо пережили стрес, але й у членів їх родин.

Результати численних досліджень показали, що стан, що розвивається під дією травматичного стресу, не попадає в жодну з наявних у клінічній практиці класифікацій. Наслідку травми можуть виявитися раптово, через тривалий час, на тлі загального благополуччя людину, і згодом погіршення стану стає усе більш вираженим. Була описана безліч різноманітних симптомів подібної зміни стану, однак довгий час не був чітких критеріїв його діагностики. Також не існувало єдиного терміна для його позначення. Тільки до 1980 року була накопичена й проаналізована достатня для узагальнення кількість інформації, отриманої в ході експериментальних досліджень.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і травматичний стрес

Травма – це переживання особливої взаємодії між людиною та світом. Природньо травма має характеристики:

1. Зовнішня подія (джерелом травми є зовнішня подія).

2. Травма викликає відчуття жаху та безпорадності (переживання). Коли виникає страх та безпорадність як реакція на подію, тоді ця подія є травматичною.

3. Руйнує звичайну систему життєдіяльності людини і викликає в людині відчуття безсилля і неможливість будь-що вжити.

4. Переживання тр. (реакція) супроводжується спробами намагання уникнути травматичних переживань та емоцій.

5. Відчуття неможливості контролювати свої емоції. Відторгнення свідомістю своїх емоцій. Це виступає як захисний механізм

В силу того, що емоції не контролюються, відторгнуться , але продовжують існувати, тоді вони продовжують жити своїм життям - поза контролем свідомості, вони не розвиваються і відбувається емоційна фіксація на травмі.

6. Переживання ситуацій подібних до травматичних з реакцією за типом – «все або нічого» (макс. переживання, пік емоц., і вегетативного реагування), або вираження емоційного пригнічення – емоції якби не помічаються, приховуються.

Травматичний досвід стає у житті для людини провідним. Це одна з провідних особливостей ПТСР.

Але поряд з одиничним травмами є комплексна травма. Коли до одиничного травматичної дії приєднується алкоголізм або наркоманія + хронічне захворювання, сюди ж - соціальні або сімейні проблеми і зміна настрою із суїцидальними думками. Коли це все разом є - така картина - ми можемо говорити про комплексну травму. Зміна настрою суїцидальними думками.

Чергування над реактивності і оціпеніння.

Надреактивність – панічні атаки, або періодичне програвання в думках травматичних подій.

Здавалось би для чого неодноразово повертати себе в пам’яті в ситуацію травми?

Але виявляється в людині діє механізм – виникає бажання ще раз продивитися розвиток травматичної події, щоб можливо потрапивши туди, повести себе по іншому і щось змінити. Дуже частою реакцією може бути самообвинувачення. Відчуття вини – одне з обов’язкових наслідків людини, яка вижила після травматичної подіії, катастрофу.

Намагання змінити результат травматичної ситуації. І не тільки в думках і фантазіях. Частково, наприклад, коли військовослужбовці хочуть повернутися на війну, особливо, коли там друзі загинули. Але повністю ідентичних ситуацій не буває і та нова парадигма поведінки в ситуації катастрофи, той новий стереотип поведінки, яку вибрала людини, щоб ніби реабілітуватися може спричинити повторну травматизацію. Люди, в яких рідні загинули в пожежі – йдуть у пожежники, в органи ОВС і т.д. Оціпеніння теж властиве, окрім над реактивності.

Ізоляція соціальна.

Оточуюча дійсність ото – теж оціпеніння.

Травматичні ситуації включають біль, душевну біль. Щоб забутися, для того, щоб страх забути, позбутися його людина намагається себе завантажити роботою. Іншими словами «згоріти на роботі». Це ще один так званий несвідомий захисний механізм, який спрацьовує у постстресових станах. Або інший варіант - за рахунок нових страхів забути старі і шукає таку діяльність яка пов’язана максимально з ризиком для життя

Ізоляція соціальна. З чим пов’язана? Що є підгунтям цього симптому?

Навколишня дійсність насичена згадуванням травматичних ситуацій, катастрофах. ЗМІ і т. д. І людина не може знайти собі зону безпеки.

Зона безпеки постійно звужується тому що постійно повсюдно згадуються, курсують згадування про явища, які загрожують безпеці людини. Явища загрози повсюдно. Тоді людина знаходить вихід – відсторонення від світу від цієї інформації.

І ще одна особливість, яка виникає у людей, що пережили травму на рівні цінності з’являється.

На рівні особистісному – втрата буденної цінності.

Особливості реагування на стресові, травматичні ситуації в основному носить описовий характер. Звідки з’явився цей описовий характер?

Трохи торкнемося історії: перші згадування про ПТСР у Платона «Прояви істерії»

Описовий комплекс ПТСР ближче до наших часів з’явився у к. 19 ст. у роботах Еріксона вперше з’явився термін «з.д. спинний мозок». Типові розлади, які переживали люди які пережили катастрофу на з.д., але вони мали органічний розлад. Тобто це були травми органічного характеру, але також спостерігалися типові реакції на травматичні події і пов’язане із струс, пов’язане із з-д. катастрофою. Потім почало вводитися психогенне розуміння даного типу розладів.

До виділення ПТСР в самостійну рубрику подібні порушення ближче всього стояли до клінічного поняття «травматичний невроз» (X. Оппенгейм, 1888), який з’явився у зв’язку з описанням психічних наслідків залізно дорожньої катастрофи. Пізніше був введений термін «військовий невроз» (С. Barrois, 1907). Але

Шарко теж визначав як істеричний невроз. Розлади досліджувалися у військовослужбовціві

Уперше Фрейд давав суто психологічну характеристику ПТСР травматичному стресу і почав вживати термін - психологічна травма. Через призму досвіду сприймався увесь світ. Мають місце 1 і 2 війни. З’явилося поняття «фронтова втома »

Виділяють 19 симптомів, як:

неспокій,

роздратування,і мають місце і тепер

відчуття розбитості після сну, або летаргія

порушення сну,

тривога,

постійне відчуття втоми,

рекації переляку

відчуття внутрішньої напруги,

що призводить до рвоти,

діареї – дійсно як наслідки стресу,

депресія,

тремор,

втрата памяті,

знижена концентрація уваги,

алкоголізм,

охопленість війною,

нав’язливі спогади,

знижений апетит,

психомосматичні прояви,

фобії,

підозрілість.

Але пошук пояснення не давалося цьому комплексу симптомів.

Потім був В’єтнам, який дав велику к-сть досліджень на тему ПТСР, потім – Афганістан, Чорнобиль, Чечня.

Отже, ПТСР – відтермінована, довготривала і або продовжена у часі реакція на виключно сильну травматичну подію – (години, декілька днів), що загрожує психологічній і фізичній цілісності людини. Тобто пов’язане із загрозою для життя, загрози сильної фізичної шкоди як для своєї так і для інших життів (РТСР може розвиватися як у жертви так і у свідків) – природні і техногенні катастрофи, бойові дії, посягання,.

ПТСР можуть розвиватися і як реакція на різку зміну соціального статусу і становища (втрата роботи, майна, втрата близької людини - як смерть і так стосунки)

І якщо є реакція – переживання страху, безпорадності і жаху.

Психологічний зміст такої події – втрачається базова ілюзія людина втрачає віру, що світ організований порядку і піддається контролю.

Порушується парадигма безпеки.

Таким чином, надзвичайні (екстремальні) ситуації характеризуються, насамперед, надсильним впливом на психіку людини, що викликає в нього травматичний стрес.

Читайте також:

1. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
2. Антропічні аспекти
3. Антропічні аспекти
4. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
5. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
6. Аспекти вибору системи складування
7. Аспекти незалежності аудиторської професії
8. Аспекти незалежності аудиторської професії.
9. Аспекти організаційного порядку
10. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
11. Визначення та аспекти екскурсії
12. Воєнно-політичні аспекти.

Переглядів: 1184