Історична характеристика епохи Відродження.

ТЕМА: Загальна характеристика літератури епохи Відродження

Лекція №4

МЕТА:виділити закономірності, які визначали зміни ключових етапів складної еволюції художнього світосприйняття епохи Відродження; осмислити, спираючись на принцип історизму, природу взаємодії неповторних письменницьких особистостей і сучасних їм епох;

ОБЛАДНАННЯ:портрети письменників, аудіо записи, виставка книжок.

План

1. Історична характеристика епохи Відродження.

2. Особливості розвитку літератури Відродження.

3. Періодизація, етапи розвитку літературного Ренесансу. Основні жанри.

Література:

1. Ковалева Т.В., Лапин И. Л., Паньков Н.А. Литература средних веков и Возрождения.- Минск: Изд-во «Университетское», 1988. 230с.

2. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. М., 1979. 280с.

3. Прокаєв Ф.І., Кучинський Б.В., Булаховська Ю.Л., Долганов І.В. Зарубіжна література ранніх епох.- К.: Вища школа, 1994. 405с.

Прехід до культури нового часу включає в себе два великих рухи - це Відродження та Реформація. Відродження знаменує собою світський напрямок, Реформація - релігійний.

Виникнення епохи Відродження пов’язане з розкладом феодалізму і зародженням ранньокапіталістичних відносин:

· раннє накопичення капіталу;

· ліквідація феодальної анархії, заміна барщини оброком;

· виникнення великих централізованих держав;

· формування націй та національних культур;

· бурхливий розвиток наук та виробничих сил.

Це сприяло відмові від стереотипів і як результат - відбувається ряд кардинальних змін у поглядах на будову світу, місце людини у ньому. /Теорія будови Всесвіту Коперніка, вчення про нескінченнісь світів Джордано Бруно, географічні відкриття Магеллана, Колумба, В. де Гами, наукові пошуки Леонардо да Вінчі, Мікелянджело тощо.

Термін «Відродження» вперше використав відомий живописець, архітектор та історик мистецтва епохи Відродження Джорджо Вазарі (1512 - 1574 рр.). Він мав на увазі відродження античності, що й виступало, врешті, важливим фактором становлення й розвитку культури цієї доби. На відміну від середньовіччя, що теж зверталось до античності, культурні діячі Відродження зуміли відродити античну спадщину, а не тільки окремі її фрагменти.

Середньовічному аскетизму та схоластиці гуманісти (від лат. «людяний») протиставляли «життєрадісне вільнодумство» (Гете). Спочатку так називали викладачів гуманітарних дисциплін (studia humanitatis) і студентів, котрі вивчали ці дисципліни. З часом поняття гуманізму наповнилося новим змістом. Гуманізм став вираженням антропоцентричного світосприйняття.

Основні риси культури Відродження:

· антропоцентризм;

· гуманізм;

· людифікація середньовічної християнської традиції;

· особливе ставлення до античності;

· нове ставлення до світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні аспекти посттравматичного стресу.	\|	Періодизація, етапи розвитку літературного Ренесансу. Основні жанри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.