Кола правосуддя.

Кола правосуддя (далі – кола) вперше почали застосовуватися на офіційному рівні в Канаді у 80-х роках ХХ століття як частина політики індіанських общин щодо своїх злочинців.

На даний час кола як частина кримінального процесу функціонують у Канаді та на півночі Сполучених Штатів Америки.

Перша програма примирення потерпілого і правопорушника в Канаді була реалізована в м. Кітченєр, штат Онтаріо, в 1974 р. На даний час в Канаді існує більше 150 аналогічних програм (проектів) по всій країні. Можливість застосування відновного правосуддя у цій країні була закріплена у 1996 р. шляхом доповнень до Кримінального кодексу статтями 717-1 та 717-2. Дані норми, визначаючи принципи винесення вироку і закріплюючи необхідність індивідуального підходу до кожної розглянутої справи, допускають можливість застосування відновних процедур як альтернативу чи доповнення до традиційних правил кримінального процесу.

Певний час у системі кримінального процесу кола розглядались як альтернативний спосіб призначення покарання. Проте невдовзі практика показала, що призначення покарання становило лише незначну частину більш глибшого процесу – співпраці потерпілих і правопорушників, особистісним змінам та запобіганню повторних злочинів. З цієї причини термін "Кола оголошення вироку" було замінено терміном "Кола примирення".

Провідну роль в організації кіл відновного правосуддя здійснюють комітети громадського правосуддя[1].

Ініціювати проведення кола можуть поліція, суд, служба пробації, правопорушники, потерпілі, їх родичі. Відновне правосуддя застосовується в Канаді на різних стадіях кримінального процесу. Так, згідно із статтею 717 Кримінального кодексу Канади і розділом 4 урядової Постанови про неповнолітніх правопорушників, поліція може передати справу на розгляд і застосувати до них альтернативні міри покарання чи інші виправні програми до того, як висувати обвинувачення.

Після пред'явлення обвинувачення справу можуть передати на розгляд в одну з альтернативних програм чи у комітет громадського правосуддя. Хоча ця форма в основному зорієнтована на неповнолітніх правопорушників, вона нерідко використовується для роботи з повнолітніми правопорушниками (в цьому випадку її називають форумом громадського правосуддя).

Як зазначає Д. Маєрс, в Канаді кола застосовуються на різних стадіях кримінального судочинства.

На думку К. Праніс, Б.Стюарта, М. Уеджа є чотири етапи кола:

1) визначення доцільності проведення кола. На даному етапі комітет громадського правосуддя приймає рішення про доцільність застосування тієї чи іншої форми відновного правосуддя. Якщо ініціатором кола був правопорушник, то на даному етапі розглядається його заява. Для того, щоб така заява була прийнята, він повинен письмово визнати свою вину у вчиненні злочину. Формалізоване визнання вини направляється до суду. До "кола розгляду заяв", як правило, входять представники поліції, служби пробації, соціальні працівники. Приймаючи рішення про проведення кола, комітет громадського правосуддя має враховувати думку потерпілої сторони, дотримуючись принципу добровільності. У випадку позитивного рішення щодо проведення кола, правопорушник повинен розробити план дій, який спрямований на усунення шкоди, завданої злочином і виправлення своєї поведінки. Як правило, такий план стає частиною договору, а згодом і частиною вироку кола, і навіть елементом вироку суду. Характерно, що на кола можуть направлятися усі кримінальні справи, незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

2) підготовка до проведення кола. Даний етап передбачає вибір посередників, які будуть організовувати роботу кола. Це так звані "хранителі кола". Вони інформують потенційних учасників про їхню участь та роль у вирішенні кримінально-правового конфлікту, проводять організаційну та роз’яснювальну роботу.

3) проведення кола (досягнення консенсусної угоди для винесення вироку). Залежно від організаційної побудови, структурно кола відновного правосуддя поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішнє коло складається з потерпілого, правопорушника, їх родичів. Зовнішнє коло утворюють представники громади, суду, прокуратури, захисту, служби пробації. Різновиди кіл та особливості їх проведення у різних частинах Канади та Сполучених Штатів Америки зумовлені місцевою специфікою історичного розвитку.

У випадку наявності судді, прокурора, адвоката, що є поширеним явищем під час кола примирення, вони виконують свої функції традиційно, як і в межах судового процесу. Остаточне рішення на колі має бути прийняте одноголосно. Якщо досягається позитивний результат внаслідок, то обвинувачення може бути тимчасово відхилене. У випадку не досягнення згоди стосовно вироку, суд бере до уваги процес, що відбувався у колі при винесенні вироку.

Окрема увага приділяється розгляду справ, де учасниками є корінні жителі Канади. У цих випадках можливе застосування звичаєвих норм відповідної етнічної групи. Однак Верховний Суд Канади зауважує, що, у випадку вчинення тяжких злочинів (наприклад, вбивство), походження правопорушника не визначає застосування спеціальної процедури розгляду.

4) контроль за виконанням рішення. Функцію перевірки здійснює комітет громадського правосуддя, який повідомляє суд про відповідний результат. На основі інформації про перебіг кола, укладення договору під час нього, а також виконання зобов’язань, суд виносить остаточний вирок у кримінальній справі.

На стадії винесення вироку результати кіл допомагають судді при його формуванні. Суд може повністю або частково врахувати рішення кола. Дуже часто таке рішення стає основою самого вироку.

На думку К. Далі та Р. Іммарижеона, основними завданнями кіл є розв’язання конфліктів, відновлення порядку, гармонії і "зцілення" правопорушника, жертви і суспільства.

Кола включають альтернативні підходи до вирішення кримінальних ситуацій: залучення членів місцевої громади, що сприяє їхній консолідації; організація зустрічі потерпілого і правопорушника; залучення до процесу обговорення і прийняття рішення членів родини та друзів потерпілого і правопорушника. Справедливість у процесі проведення кіл забезпечується через надання кожному учаснику рівних можливостей під час обговорення та прийняття рішення.

За результатами проведеного аналізу статті канадського судді Б. Стюарта "Кола правосуддя: медіація і консенсус "Зміна мечів на орала", можемо зробити висновок, що існує багато різновидів кіл. Їхні відмінності, в основному, зумовлені цілями їх проведення, складом учасників. Наприклад, кола, що спрямовані на визначення форми, розміру, особливостей відшкодування шкоди, що завдана злочином; кола, які встановлюють можливі санкції для правопорушника; кола, що організовуються з метою мінімізації психологічного впливу злочину на потерпілого тощо. За суб’єктним складом кола правосуддя поділяються на такі, що до свого складу залучають традиційних учасників кримінального процесу (судді, прокурори, адвокати), та такі, що передбачають участь тільки потерпілого, правопорушника, членів їх сімей, представників місцевої громади. Розрізняють також кола оголошення вироку.

Важко не погодитись з Б. Стюартом, який підкреслює, що у багатьох випадках успіх кіл правосуддя полягає не в досягненні згоди, договору для закінчення кримінального процесу, а в примиренні інтересів і відновленні взаємовідносин під час самого процесу.

У Канаді було проведено ряд досліджень щодо рівня впливу тієї чи іншої відновної ініціативи на розв’язання проблем, що стоять перед кримінальним судочинством в цілому. Оцінка відновних програм виявилася ефективною в аспекті просування альтернатив позбавленню волі.

Посередництво – це найпопулярніший спосіб розв’язання конфліктів, у тому числі в кримінальних справах, у Сполучених Штатах Америки, – відзначає Р. Гудін. Проте говорити про загальне поширення і застосування кіл чи інших форм відновного правосуддя у цій країні не можна. Мав нагоду переконатися, що далеко не всім відомий такий підхід до розв’язання кримінально-правових конфліктів. Зокрема, під час стажування у цій країні в 2009 р. відбулась зустріч з представниками Асоціації барестерів[2] м. Де-Мойн (Айова), які зазначили, що для них є новим терміни "відновне правосуддя", "кола" в контексті кримінального процесу, а про застосування медіації їм відомо тільки у межах сімейних правовідносин.

Попри це слід зазначити, що відновне правосуддя, насамперед кола, у Сполучених Штатах Америки функціонують як частина кримінального процесу. Проте єдності щодо того, на якій саме стадії провадження вони можуть бути використані, немає. У переважній більшості кримінальних справ кола проводилися до винесення рішення судом. Проте, як зазначає Д. Маєрс, 28% відновних програм застосовувалися після винесення судового рішення і, переважно, до застосування покарання та розглядались як реабілітаційна, реінтеграційна процедура. Узагальнюючи кримінально-процесуальні норми різних штатів та практику, можна зробити висновок, що кримінальна справа може бути спрямована на таку процедуру з ініціативи поліції, прокурора або суду. Вона проводиться спеціально підготовленими працівниками поліції, департаменту обвинувачення генеральних прокуратур штату, громадських або релігійних організацій. Дослідження М. Умбрайта та Дж. Грінвуда показують, що більшість відновних програм проводилися недержавними (громадськими) (43%) та релігійними організаціями (22%).

Переважна більшість кримінальних справ, щодо яких проводились кола, стосувалися неповнолітніх.

Важливо відзначити, що одним з визначальних критеріїв можливості застосування відновного правосуддя є тяжкість вчиненого злочину. У Сполучених Штатах Америки найчастіше на кола передають кримінальні справи, що стосуються вчинення хуліганства, нанесення легких тілесних ушкоджень, крадіжок.

На думку Р. Коатс, М. Умбрайта, Б. Вос, кола правосуддя позитивно впливають на гуманізацію кримінального процесу [87, с. 33].

Попри позитивні результати кіл, ще на початковому етапі їхнього запровадження у кримінальний процес простежувалися певні загрози. У 1980-х роках в Сполучених Штатах Америки одна з перших спроб використовувати кола як форму відновного правосуддя була реалізована Радою відновного правосуддя Південного Сент-Пола. Ще тоді виникали запитання, які актуальні до цього часу. Насамперед, це стосується справедливості процесу, суб’єктного складу, неупередженості (нейтральності) посередника ("хранителя кола"), доцільності проведення кіл "винесення вироку", оскільки остаточне рішення щодо покарання за вчинений злочин приймає виключно суд.

За своєю сутністю кола схожі до конференцій. Проте особливістю кіл є те, що вони передбачають залучення значно більшої кількості учасників, не тільки членів сім’ї, близьких родичів як у конференції, а також членів громади, представників прокуратури, суду, адвоката. Кола, на відміну від конференцій, структурно складніші, можуть складатися з декількох елементів. Також порядок прийняття рішень кола, в порівнянні з конференцією, зважаючи на суб’єктний склад, ускладнений. Відповідно тривалість кола, як правило, є більшою.

Вбачається, що застосування кіл, як і родинних конференцій, в Україні є проблематичним в сучасних умовах розвитку суспільства.

[1] Громадські утворення, до складу яких входять представники певної спільноти, як правило в межах населеного пункту, а також судді, прокурори, адвокати, офіцери пробації. Особливо активно до впровадження програм відновного правосуддя залучена Канадська королівська кінна поліція.

[2] Аналог колегії адвокатів в Україні

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сімейні конференції.	\|	Межі ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.