• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТИПИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (за В. А. Безпальком).

Рівний серед рівних», «лідер»демократичного стилю управління

Переваги емпіричного підходу Недоліки емпіричного підходу Суть наукового підходу Моделі управлінської діяльності, створені науковим підходом

Позитивне емпіричного підходу:

• дозволяє швидко реагувати на події;

• дозволяє швидко аналізувати ситуацію і приймати виконання;

• дозволяє впевнено себе почувати;

• дозволяє швидко знаходити плідні ідеї, оптимальні шляхи. Досвід — річ незаперечна.

Негативні та слабкі сторони:

• обмеженість, повне невігластво керівника;

• недорозвинене мислення, невміння здійснювати такі операції, як аналіз, син­тез, абстрагування, індукцію, дедукцію.

Відтак, з позиції «здорового глузду» Сонце повинно обертатись навколо Землі, а не навпаки. Але саме відмовившись від очевидного, Коперник довів геліоцентричну побудову Сонячної системи. Тому — не вірте здоровому глузду!

У східному прислів'ї говориться: не можна йти вперед з головою, повернутою назад. Не можна управляти, постійно озираючись: як було, як чув, як казали, як реагували.

К. Ушинський висловив чудову думку, яка має відношення і до управлінні закладом освіти: «Одна педагогічна практика без теорії — те ж, що знахарстві в медицині».

в) Науковий підхід — це підхід із точки зору наукових засад. Наукових підходів досить багато, проте їх об'єднує те, що вони:

а) викладені у вигляді теорій;

б) мають вихідні положення, принципи, доведені дослідним шляхом;

в) випробувані під час спеціально організованих експериментів або підтверджея досвідом.

Науковий підхід не заперечує інтуїцію. Навпаки, він перевіряє, обґрунтову здогадку, робить інтуїтивне виконання керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза — це наукове припущення. У ньому теж певна частка інтуїції.

Емпіричний підхід повністю поглинається науковим. Саме через практику, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. В. Сухомлинський стверджував: «Ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт».

Таким чином, науковий підхід слід вважати основним у професійній діяльності менеджера освіти.

Наукові підходи створюють певні моделі управлінської діяльності:

• системний підхід;

• ситуаційний підхід (адаптивне, оптимізаційне управління);

• програмне управління;

• цільове управління;

• програмно-цільове управління;

• управління за кінцевими результатами;

• кібернетичне управління;

• діалогічне, колегіальне, партисипативне управління;

• синектичне управління;

• управління розвитком закладу освіти;

• управління якістю освіти;

• інноваційне управління.

У науці управління системами виокремлюється три типи управління:

1. Розімкнуте — управління здійснюється, як правило, шляхом контролю,аналізу та корекції за кінцевими результатами.

Іноді припускається втручання у процес виконання об'єктом завдань, коли заздалегідь передбачаються складні ситуації.

Як правило, робота виконується за алгоритмом (інструкцією, картою діяль­ності), який заздалегідь розроблений і доведений до відома виконавця. У ньому також визначено термін, зафіксовано показники кінцевого результату та крите­рії його відстеження.

Це — управління-невтручання. Передбачає роботу підлеглих на довірі. Характерне для ліберального стилю управління. Ліберальний стиль — стиль невтручання. Для нього характерна відсутність активної позиції керівника та переживання за стан справ, низька вимогливість, велика залежність від вищих органів управління та ситуації. Характерні рольові позиції керівника: «Локомотив» • «локомотив» — керівник мовчки тягне на собі всі справи, прагне тримати

рівновагу між низами і верхами управлінської піраміди;

• «жебрак» — постійно просить допомоги, щось обіцяє підлеглим та докладає мінімум зусиль, щоб офіційно розподілити обов'язки та делегувати повноваження в управлінні.

2. Замкнуте — цей тип управління передбачає постійне стеження за перебігом подій, корекцію у випадках навіть незначного відхилення від запланованого; на­вчання у процесі роботи.

Замкнуте управління використовується у складних, надзвичайно важливих ситуаціях.

За умов частого використання це управління знижує ініціативу, творчість, спри­чиняє безвідповідальне ставлення до роботи з боку підлеглих та роботоголізм з боку керівників.

Характерне для авторитарного стилю керівництва. Цей стиль передбачає високу централізацію керівництва, домінування єдиноначала, одноосібність у прий­нятті рішень, надмірний контроль, перевагу наказів та розпоряджень над соціа­льно-психологічними методами.

Основні рольові позиції керівника:

«Командир». — концентрація влади поєднується із реальною турботою про людей;

«пастух» — зневажливе ставлення до підлеглих, повна недовіра та водночас завищена самооцінка.

3. Змішане— цей тип управління передбачає оптимальне поєднання розімкнутого та замкнутого управління залежно від ситуації, що склалася.

Характерне для демократичного стилю управління. Стиль характеризується чітким розподілом повноважень і обов'язків, колегіальністю у прийнятті важли­вих рішень, вимогливістю, дисципліною, орієнтацією на успіх.

Рольові позиції:

• «рівний серед рівних» — увага керівника концентрується на координації рівних», функції, повазі та довірі до підлеглих, відчутті себе у більшій мірі колегою, ніж адміністратором;

· «лідер» — той, хто веде до успіху інших; високий ступінь компетентності; довіра з боку колективу; ролі підлеглих у більшості ситуацій замінюються ролями послідовників.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 943