ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

Демократизація освіти — це одна із вирішальних умов демократизації суспільства та його подальшого розвитку. Це зумовлено об'єктивною потребою суспільства в новій людині, яка буде здатною до самостійних, відповідальних, творчих дій, у людині з критичним, вільним від догм мисленням.

М. М. Поташник: «Чтобьі иметь хорошие шансьі на успех в демократических преобразованиях современной школи, нужно осознать необходимость демократи-зации».

Демократичне управління в своїй основі має ціннісно-нормативну систему від носин, засновану на визнанні гідності, партнерства, діалогу; передбачає співупра-вління, співдіяльність, співтворчість, співчуття, співрозуміння.

Демократизація управління в освіті передбачає:

1. Роздержавлення школи, зруйнування монополії держави на шкільну освіту. Монополія держави на школу призвела до втрати нею багатьох своїх завдань і перетворилася фактично на закритий режимний заклад. Інтереси суспільства та особистості залишилися за його порогом. Відповідно — вчитель став приреченим чиновником. Як результат, сформувалася система відчуження: школи від суспільства, учня від школи, вчителя від учня. Державно-громадське управлінні освітою повинно змінити ситуацію.

2. Децентралізація управління освітою передбачає чітке розмежування функції між центральними, регіональними і місцевими органами управління. Це сприятиме скасуванню бюрократичної адміністративно-командної машини, яка лише контролювала, перевіряла, оцінювала. Це дасть змогу регіонам враховувати свої інтересив освітітній сфері, а також свободи та права учнів, соціально-економічні, географічні, культурні, демографічні та інші умови і відійти від унітарного освітнього простору.

3. Самостійність освітянських закладів у виборі стратегії свого розвитку, організації і методів роботи, юридична, фінансова та економічна самостійність.

4. Автономізація шкільного управління — передача частини обов'язків і відповідальності громадським органам, педагогам, батькам, учням.

В основі — принцип егалітарності, довіри до людей.

5. Колегіальність щодо підготовки важливих рішень, розв'язання складних проблем:

• режиму дня, дисципліни, відпустки, премії, дотримання санітарних норм — стосується адміністрації, педагогів, техперсоналу;

• якість навчально-виховного процесу, організація методичної роботи, підвищення кваліфікації — стосується адміністрації та педагогів;

• відвідування учнями школи, стан здоров'я дітей, успішність — стосується адміністрації, педагогів, учнів, батьків.

6. Розвиток ініціативи та творчості в колективі.

Відмова від одноманітності навчально-виховних заходів та занять, надання свободи вільного вибору і творчості.

Розвиток самоаналізу та самоуправління вчителів. Творчі звіти про роботу.

7. Створення умов для школярів у виборі різних варіантів навчальних курсів, навчальної діяльності, для диференціації навчально-виховного процесу, для індивідуалізації освітніх послуг.

Розвиток адаптивного мислення.

8. Гласність усіх шкільних процесів, змін через наради, збори, звіти, оголошення.

9. Створення умов для розвитку шкільного самоуправління, системи соціального захисту дітей. Надання свобод та прав учням:

1) на освіту, вибір школи;

2) на вибір профілю навчання;

3) на навчання в недержавних закладах;

4) на прискорене навчання;

5) на навчання за індивідуальними планами;

6) на участь у керівництві навчальним закладом через органи учнівського самоврядування;

7) на вибір курсів, гуртків, факультативів, додаткових освітніх послуг;

8) на вибір мети навчання;

9) на об'єктивну перевірку знань;

10) на диференційоване навчання за здібностями, станом здоров'я;

11) на гуманність оцінювання;

12) на відкритість, гласність у навчанні;

13) на вивчення рідної мови та культури свого народу.

10. Переведення відносин у площину співробітництва, відмова від формули «Начальник завжди правий». Етика, культура управлінської діяльності, демократичний стиль.

11. Виборність директора та його звітність колективу.

12. Створення умов для конструктивної критики та самокритики. Повага думки іншого.

13. Планування та організація роботи з кадрами на основі діагностики рівня професійної компетентності.

14. Диференціація підходу до курсової підготовки (очне, очно-заочне навчання; загальні, проблемні, тематичні курси; 2-тижневі, місячні; Харків та інші міста).

15. Розробка і запровадження системи стимулювання вчителів.

16. Максимальна відкритість під час оцінки діяльності працівників.

17. Розвиток соціального захисту педагогів. Активізація ролі профспілкового життя.

18. Залучення батьків до створення та розподілу шкільних ресурсів, до ремонту, до вироблення оптимального режиму дня, враховувати думки про стратегію розвитку школи, про якість роботи колективу, заохочувати до спільного навчання і виховання дітей; стимулювати здорові сімейні стосунки.

Демократія — це докорінна зміна відносин, розподіл прав та обов'язків мія адміністрацією та іншими учасниками навчально-виховного процесу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ	\|	Концепції шкільного управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.